КАЧАЛА Степан Теодорович

 

P._Kachala_Stefan

КАЧАЛА Степан Теодорович (травень, 1815, м-чко Фірлеїв, нині c. Липівка Рогатинського району Івано-Франківської області  — 10.11.1888) — руський (український) галицький греко-католицький священик, з 1861 до смерті — посол до Галицького сейму; посол до Австрійського райхсрату (1861—1879). Член-засновник Товариства ім. Шевченка, Народного Дому, товариства «Просвіта», Народної Ради, «Руського товариства педагогічного», політичний і громадський діяч, народовець, публіцист, великий покровитель української літератури. Був одружений з Анною Стрільбицькою, з якою мали сина Володимира Качалу. Дід Кирила Студинського, прадід Романа Слюзара (по матері).

Мати-Русь убога, нізвідки помочі нема, та ще гірше, що її видобні сини свою матір за юдин гріш продати готові. То мене спонукало по можливості щадити, зібрати якийсь шеляг, котрий на порятування відкласти можна”.

(Із заповіту о. Степана Качали)

Степан Качала відомий як громадсько-політичний та освітній діяч, історик, публіцист, що обирався до Віденського парламенту (Cенату), Галицького сейму; один із співзасновників таких суспільних інституцій як: “Народний дім”, “Просвіта”, Наукове товариство імені Т. Шевченка, “Галицько-Руська матиця”, Народна Руська Рада.

***

Народився Степан Качала у 1815 році в містечку Фірлеїв ( (нині – с. Липівка Рогатинського району Івано-Франківської області). Навчався в місцевій парафіяльній школі, Бережанській гімназії, закінчив богословський факультет Львівського університету. У 1842 році був висвячений на священика і став парохом у селі Скорики, пізніше у селі Шельпаки тодішнього Збаразького повіту (тепер Підволочиський район).

Під час “весни народів” в австрійській імперії у травні 1848 року прилучився до створення першої політичної організації галицьких українців – Головної Руської Ради, яка невдовзі проголосила заснування товариства для просвітницької та культурно-видавничої справи українців — “Галицько-руської матиці”.

З того часу він бере найак­тивнішу участь у всіх українських справах. З 1861 по 1888 роки Степан Качала незмінно обирався до сейму депутатом від округу Збараж – Медин. Винятком був період 1873—1879 рр., коли був депутатом австрійського рейхсрату.

За ініціативи о. Качали в 1883 році було створено спільний клуб розвитку українського шкільництва у Галичині. У цьому клубі з феноменальною промовою виступив єпископ Юліян Пелеш, який переконав присутніх парламентаріїв у потребі організації українського шкільництва у Галичині. Спочатку депутати домоглися викладання катехизму рідною мовою, а згодом були відкриті окремі українські класи, пізніше школи, гімназії.

Цілий ряд праць Степана Качали друкувались на сторінках часописів “Слово”, “Діло”, “Правда”, “Основа”. Серед відомих – “Правно-політичне становище русинів”, “Австрія, Німеччина і Росія. Погляд на положення політичне” (1880), “По вічу”, “Чехи і русини”, “Чи примирення партій у нас мож­ливе?” (1881), “Конституція 3-го травня 1791” (1887), інші.

У 1865 р. Качала написав знамениту статтю “Що нас губить, а що нам помочи може? Письмо для руських селян”. Вперше піднімалось питання щодо заснування громадських допомогових кас і зернових складів (шпихлірів). Саме тоді визріла ідея заснування товариства “Просвіта”.

У 1868 році спільно з художником і письменником Миколою Устияновичем і священиком Володимиром Терлецьким він розробив перший просвітянський  статут. За безпосередньої підтримки Степана Качали були організовані хати-читальні “Просвіти” у Збаражі та багатьох селах повіту. Саме з “Просвіти” виросло Наукове Товариство ім. Шевченка (НТШ) (1879), Українське Педагогічне Товариство, та десятки інших освітніх організації.

У 1879 р. у Львові С.Качала видав працю “Polityka Polakow wzgledem Rusi”, що згодом, у 1886 р. в українському перекладі як “Коротка історія Руси” вийшла як перший том серії історичних монографій “Руська Історична Бібліотека”. Перші 15 випусків були видані в друкарні Й. Павловського в Тернополі, інші – у Львові.

До останніх років життя Степан Качала підтримував “Просвіту”, “Народний дім”, Наукове товариство імені Шевченка, у створенні яких зіграв чималу роль.  При “Просвіті” заснував стипендіальний фонд.  Як зазначав часопис “Батьків­щина”, він “кожну добру справу спомагав щедро заощадженим своїм майном, так що на народні цілі видав за життя свого певно більше 10 тисяч золотих ринських“.

Не був байдужим священик і до потреб української науки. Коли в 1889 році товариство “Просвіта” видавало першу в Галичині велику карту України роботи Григорія Величка, то Степан Качала на цю справу зробив окремий внесок — дев’ять тисяч ринських.

Помер о. Степан Качала 29 жовтня 1888-го на 73-му році життя. Похований на цвинтарі в селі Шельпаки, Підволочинського району на Тернопільщині.  Перед смертю склав заповіт, в якому написав: “Мати-Русь убога, нізвідки помочі нема, та ще гірше, що її видобні сини свою матір за юдин гріш продати готові. То мене спонукало по можливості щадити, зібрати якийсь шеляг, котрий на порятування відкласти можна”.

Парох заповів чималі суми “Просвіті”, газеті “Діло”, “Руському товариству педагогічному”. Поховали його в Шельпаках Підволочиського району Тернопільської області. Долучився о. С. Качала й до організації стипендійних фондів.

Зберігся проект “фундаційного акта для товариства “Просвіта” С.Качали, в якому запо­відається “десять акцій по 200 золотих ринських сріблом кожна з купонами, відпускати для вжитку товариству “Просвіта“. Проценти і девіденди від цього фонду в травні кожного року уживати на друкування популярних книжок “для народу” на малоруській мові”, а останні повинні бути дешеві.

Разом із братом Андрієм о. Качала турбувався долею рідної Тернопільщини, жертвував значні суми грошей на утримання “Руської бурси” в Тернополі, підтримував матеріально Народний дім і НТШ, а також щедро допомагав грішми для шкіл і видавництв. Розбудований пізніше старовинний будинок бурси-гуртожитку зберігся й досі. Тепер у ньому розмістився “Укрсоцбанк”, а вулицю названо іменем С. Качали.

У 1892 році на могилі Степана Качали було освячено пам’ятник роботи львівського майстра Юліана Марковського. У 1995 році на будівлі церкви Св. Юра у селі Шельпаки відкрито меморіальну дошку.

Постать Степана Качали й сьогодні привертає увагу дослідників, краєзнавців, істориків. Перу тернопільського автора Євгена Дороша належить документальний нарис “Степан Качала” (1995; 2000). У 2010 році у співавторстві Євгена Дороша з Володимиром Слюзарем вийшло дослідження “Родина Качалів в історії Галичини”.

Джерела:

Розправа про польсько-українські взаємини [Текст]  : [виклад змісту кн. С. Качали] / відп. за пер. і переказ змісту кн. С. М. Горак // Збаражчина : зб. статей, матеріалів і споминів. — Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1980. — С. 342-363.

***

Дорош, Є. Степан Качала [Текст]  / Є. Дорош ; Держ. архів Терноп. обл., Терноп. обл. об-ня Всеукр. т-ва “Просвіта” ім. Т. Шевченка. – 2-ге вид., переробл. і доповн.— Тернопіль, 2000. — 72 с.

Дорош, Є. Родина Качалів в історії Галичини [Текст] / Є. Дорош, В. Слюзар. — Тернопіль, 2010. – 160 с. : фотогр., портр. — (Серія: “Корінь і крона” / Держ. архів Терноп. обл. ; вип. 56). — Бібліогр. в підрядк. прим. — Бібліогр.: с. 157-158.

Степан Качала : праця заради майбутнього  [Електронний ресурс]  / М. Іванків // Культура Тернопільщини : блог /Терноп. обл. універс. наук. б-ка. – Тернопіль, 2013-2015. – Режим доступу: http://informtounb.blogspot.com/2015/12/blog-post_16.html, вільний.

Ушакова, С. Степан Качала – політик і публіцист [Текст]  / С. Ушакова // Наукові записки. Серія: Історія / Терноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. — Тернопіль, 2007. — Вип. 1. — С. 41-45. – Бібліогр.: с. 45 (10 назв).

Якель, Р. Сага про Качалів [Текст] / Р. Якель // Дзеркало тижня. — 2008. — 19 січ. — С. 12 : фотогр.

***

Бойцун, Л. Тернопіль у плині літ [Текст] : історико-краєзн. замальовки / Любомира Бойцун. — Тернопіль, 2003. — 392 с.

Головин, Б. Качала Степан Теодорович (1815, м-ко Фірлеїв, нині с. Липівка Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл. — 10.11.1888, с. Шельпаки, нині Підволочис. р-ну) — священик, публіцист, історик, громадсько-освітній і політичний діяч [Текст]  / Б. Головин, Є. Дорош, В. Слюзар // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль, 2005. — Т. 2 : К – О. — С. 53 : фотогр.

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2015 рік  [Текст] : бібліогр. покажч. / уклад.: М. Пайонк. — Тернопіль, 2014. – 144 с.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2329 публікацій.

Залишити відповідь