СТАВНИЧИЙ Роман-Євген

СТАВНИЧИЙ Роман-Євген (15.05.1889, с. Куропатники Бережанського повіту —17.11.1959, м. Буффало (США) — адвокат, громадсько-культурний діяч.

Народився у с.Куропатники Бережанського повіту в сім’ї управителя школи. Закінчив Бережанську гімназію, а право вивчав у Чернівецькому та Львівському університетах. Під час Першої світової війни працював у суді в Перемишлі.

B часи ЗУНР перебував в УГА у 8-ій Самбірській бригаді і був членом Польового Суду 3-го корпусу УГА, а згодом і ЧУГА. Після роззброєння 3-ї бригади поляками у квітні 1920 p. перебував у таборі для інтернованих у Тухолі (Польща).

Повернувшись із полону на початку 1921 p. Р.Ставничий переїжджає разом із сім’єю до Коломиї і працював спочатку помічником адвоката в канцелярії д-ра А.Чайковського, а з 1935 до 1939 p.p, після смерті А.Чайковського, очолював цю канцелярію. 3 приходом більшовиків, як і багато інших представників свідомої української інтелігенції, постійно перебував у полі зору HKBC.

Тільки щаслива доля врятувала його від арешту і заслання. Під час німецької окупації короткий час був секретарем голови українського уряду Коломийської округи, а з 1942 до 1944 pp. працював адвокатом. У 1944 p. з наступом радянських військ емігрував до Австрії, згодом до Західної Hiмеччини,’а в 1953 p. — до США (м.Буффало), де й помер.

Протягом усього життя Р. Ставничий не розлучався з музикою. Мав прекрасний голос, добре грав на мандоліні й віолончелі. Навчаючись у гімназії, організував «мандоліновий оркестр», з яким об’їхав майже всі села повіту.

Був у добрій дружбі з композитором Денисом Січинським, який у той час проживав у с.Лапшині коло Бережан. Композитор подарував йому свій «Альбом пісень» із дарчим написом, яким Р.Ставничий дуже дорожив. He розлучався з піснею і мандоліною і в студентські роки, влаштовуючи веселі «студентські забави».

Любов до музики й української пісні допомогли йому та сотням інших військовополонених коротати важкі дні ув’язнення в Тухолі. 3 його ініціативи був організований хор, який часто виступав перед військовополоненими та населенням міста.

У Коломиї Р. Ставничий відновив роботу заснованого ще Д.Січинським хору «Боян» і до початку 30-х років був його диригентом. У 30-х роках організував хор «Каменяр» та Музичне товариство ім.М.Лисенка, при якому була відкрита музична школа, а хор вчителів шкіл Коломийського повіту на конкурсі у Львові в 1933 p. з нагоди річниці товариства «Взаємна поміч українського вчительства» зайняв перше місце.

Крім того, Р.Ставничий був ініціатором створення духового оркестру при товаристві «Сокіл» та симфонічного оркестру при Товаристві ім.М.Лисенка. Перебуваючи в еміграції, Р.Ставничий і там не припиняв своєї мистецької роботи.

У 1946 p. було створене «Співоче товариство «Боян», хор якого брав участь у Службах Божих та різного роду імпрезах українських громад в Австрії та Німеччині. I навіть під час переїзду до США на кораблі теж був організований хор, яким керував Р.Ставичий.

У Буффало Р.Ставничий також організував співоче товариство «Боян» і до останніх днів життя був його диригентом.

Джерело

Андрухів, І. Українські правники в національному відродженні Галичини: 1848—1939 pp.  [Текст] / І. Андрухів, П. Арсенич. — Івано-Франківськ, 1996 // Чтиво : е-бібліотека. — Режим доступу:  https://goo.gl/X8uEaa, вільний.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2511 публікацій.

Залишити відповідь