СТАРУХ Тимотей Михайлович

СТАРУХ Тимотей Михайлович (27. 02. 1860, с. Бережниця Вижня Ліського повіту Сяноцького воєводства, нині Польща — 21. 04. 1923, м. Бережани) — громадсько-політичний діяч, публіцист, редактор, добродійник. Чоловік А., батько Б., І., М.-Т., О., С, Т., Я., дід Т.-Т. Старухів. Почесний громадянин міста Бережани (2001).

Грамоти навчався вдома, займався самоосвітою. Служив від 1880 в австрійському війську; 1883 — у жандармерії в різних місцевостях Галичини, у т. ч. в містечку, нині смт Козова, містах Бережани та Бучач.

Від 1896 проживав у с. Слобода Золота (нині Золота Слобода Козівського району), де був організатором громадської та освітньої роботи, почесним членом місцевої секції “Українського студентського союзу”, ініціатором будівництва читальні “Просвіти”, співорганізатором товариства “Січ”, від 1908 — війт села.

Був активним у громадському та політичному житті Бережанщини та інших повітів Тернопільщини. Діяч УНДП, від 1902 — член її Ширшого народного комітету. 1907, 1913 – посол австрійського парламенту від виборчого округу Бережани-Рогатин (1910 очолив у м. Відень “Український клюб”, що об’єднав галицьких послів), 1911 – посол Галицького сейму.

Учасник зустрічі українських парламентарів 1908 з монархом Австро-Угорської імперії Францом-Йосифом для пом’якшення вироку М. Січинському. Власними коштами підтримував українських студентів у Львові та україномовні часописи. 1912 оселився в Бережанах, де зі С. Лепким співорганізував товариства “Просвіта”, “Січ”, читальні та ін.

14 лютого 1914 виступив у Австро-Угорському рейхстазі щодо надання автономії Галичині. Після початку І Світової війни — співорганізатор набору до Легіону УСС у Бережанському повіті. 15 червня 1915 Старуха заарештували у Бережанах російські спецслужби, в листопаді того ж року вивезли до м. Москва (нині РФ).

Перебував на засланні в м. Ядрин у Підмосков’ї. 1917 повернувся в Україну, де 18 травня того ж року був учасником II Всеукраїнського військового з’їзду (м. Київ), виступив із промовою про самостійність та соборність українських земель; співорганізатор із М. Міхновським українських Збройних Сил.

У квітні 1918 повернувся до Бережан; співтворець УНРади ЗУНР. Від 11 листопада 1918 до липня 1919 – посадник Бережан; відповідальний редактор і автор публікацій у “Бережанському Вістнику” – часописі повітової Національної Ради.

Член УНРади ЗУНР-ЗО УНР у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ), член земельної комісії та комісії закордонних справ. Січень 1919 – представник УНРади і голова селян, делегації на Трудовому конгресі в Києві, 22 січня як член його президії – співавтор Акта Злуки УНР і ЗУНР.

Спілкувався з В. Винниченком, М. Грушевським, Г. Коссаком, С Петлюрою (зокрема, в Бережанах 1919) та ін. громадсько-політичними діячами. З відступом УГА за р. Збруч Т. Старух виїхав до м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельницької обл.), де його в с. Оринин (нині Кам’янець-Подільського р-ну) заарештували польські власті; ув’язнений у тюрмі Львова.

Після клопотань А. Шептицького 5 січня 1921 був звільнений через хворобу, повернувся до Бережан. Після тяжкої хвороби Тимотей Старух помер 21 квітня 1923 року у м. Бережани. Похований на Бережанському цвинтарі.

За заслуги перед бережанцями Тимотею Старуху надано ім’я почесного громадянина міста Бережани, одну із вулиць міста названо вулицею Родини Старухів. 2010 рік оголошено Бережанською районною радою на території району Роком родини Старухів.

Засновано щорічну премію Тимотея та Ярослава Старухів — у галузі літератури, за громадсько-просвітницьку діяльність.

Джерело:

Штокало, В. Старухи [Текст] /В. Штокало, Л. Щербак // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 337 —340.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1572 публікацій.

Залишити відповідь