СОСУЛІВКА | Чортківський район | Тернопільська область

 In Адміністративно-територіальний устрій, Карта Тернопільської області

СОСУЛІВКА — село, центр сільської ради. До села приєднано хутір Ружаківка. Розташоване на берегах р. Серет (ліва притока Дністра), за 16 км від районного центру та 9 км від найближчої залізничної станції Ягільниця.  Територія – 1,02 кв. км. Дворів – 380. Населення – 1090 осіб (2014).

Територія села була, найімовірніше, заселена на рубежі 3–2 тис. до н. е. Під час розкопок львівські археологи виявили на так званій Качуровій горі бивень та зуби ма
монта, пам’ятки трипільської культури (3-тє тисячоліття до н. е.), велику кількість керамічних відщепів і знаряддя праці – скребла.

Заснований населений пункт близько 15 століття. За леґендою, назва села походить від того, що, повернувшись після нападу турецько-татарського війська, жителі побачили, що їхні помешкання вщент зруйновані; вирішили їх не відбудовувати, а поселились у долині, на місці, вкритому болотом і заростями.

Оскільки нове село виникло на воді, а турецькою вода – «sos», його найменували Сосулівкою. Інша версія походження назви – від прізвища Сосуловський.

Після Люблінської унії (1569) частина Червоногородського повіту (з центром у Ягільниці) та землі Сосулівки були подаровані Станіславові Лянцкоронському. В спорудженні замку в Ягільниці брали участь селяни із Сосулівки.

Після початку Національно-визвольної революції українського народу в середині 17 ст. мешканці села радо вітали козацько-селянський загін, який ішов до замку Лянцкоронського, щоб захопити його. Відомо, що 1775 р. у Сосулівці проживали 689 осіб.

Із нагоди святкування 80-річчя скасування панщини у селі в 1928 р. встановлено пам’ятний хрест (за радянської влади знищений; відновлений 1992). За часів Австро-Угорщини у Сосулівці засновано школу (1881 р.), яка розміщувалась у хаті в центрі села, та філію товариства “Просвіта”. В 1903 р. читальню відвідували 65 осіб.

У ЦДІА (м. Львів) збереглися “Звіти й листування про діяльність читальні в с. Сосулівка”, де зібрано більше півсотні документів (1900–1939 рр.). У селі в 1900 р. – 1290 жителів, 1910 – 1377, 1921 – 1255, 1931 – 1440; у 1921 р. – 257, 1931 – 301 двір.

Напередодні Першої світової війни в центрі Сосулівки була збудована двоповерхова школа, що під час війни згоріла. Донині збереглася хата Ганни Сапіщук (Гринькової), де навчалися діти. Після відновлення в Галичині у 1920 р. польського панування в селі діяла загальна 7-річна школа, розташована на проборстві, біля церкви.

Зафіксовано, що 1921 р. в Сосулівці проживали українці, поляки та євреї. Українці й поляки займалися сільським господарством, євреї – торгівлею, мали власні крамниці, а одна єврейська сім’я – млин.

Селяни володіли землею, бідніші наймалися на роботу або працювали у фільварку (маєтку польського пана) – спочатку Янушевського, згодом – Жуковського. Протягом 1932–1935 рр. у центрі Сосулівки, на місці згарища старої школи, побудували нову (директор Лагодинський), вона стоїть донині.

У вересні 1939 р., після встановлення радянської влади, в школі працювали 8 учителів. Навчали українською мовою; було введено вивчення російської та німецької мов, запроваджено обов’язкову семирічну освіту.

Від 5 липня 1941 до 10 квітня 1944 р. – село під нацистською окупацією. Вивчення російської мови припинили, почали посилено вивчати німецьку мову. В УПА воювали мешканці Сосулівки:

  • Ганна Богачук,
  • Йосип Безпалько,
  • Михайло і Теодозія Винничуки,
  • Василь Гаджала,
  • Григорій Галат,
  • Василь Грабик,
  • Олекса Дерій,
  • Петро Лисий,
  • Йосип Морквас,
  • Степан Оріх,
  • Михайло Погріщук,
  • Олекса Рембаха,
  • Ярослав Ризак,
  • Михайло Римар,
  • Володимир, Максим і Степан Сапіщуки,
  • Володимир Юрків
  • та інші.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:

  • Йосип Андрусик (1926 р. н.),
  • Сафат Бегман (1909 р. н.),
  • Олексій Безпалько (1905 р. н.),
  • Петро Білий (1909 р. н.),
  • Михайло Білоус (1906 р. н.),
  • Василь Михайлович (1918 р. н.) та Василь Степанович (1903 р. н.) Будзишини,
  • Василь (1923 р. н.) і Йосип (1917 р. н.) Бурдинські,
  • Іван Вітів (1912 р. н.),
  • Василь Гаджала (1909 р. н.),
  • Василь Галат (1911 р. н.),
  • Ярослав Галюк (1922 р. н.),
  • Михайло Гап’як (1896 р. н.)
  • та інші
    • – всього 61 житель села.

У 1944 р., після того, як Червона армія витіснила німців із Сосулівки, у школі відновлено навчання. Протягом 1946–1947 рр. директор школи – Гулевич; 1947–1977 рр. – Варвара Шемлей. Від 1959 р. – школа восьмирічна; 1986 – дев’ятирічна.

У 1965 р. на подвір’ї сільського клубу встановлено бюст Т. Шевченка. Перша письмова згадка про дерев’яну церкву в ЦДІА м. Львова датована 1803 р. У ній йдеться про те, що “церква Покрови Пречистої Діви Марії с. Сосулівка як православна (грецького обряду)…”

У 1856 р. споруджено з каменю храм Покрови Пресвятої Богородиці; протягом 1938–1939 рр. церкву добудували і реконструювали. Під час німецької-радянської війни верх храму пошкоджено.

У селі працював млин (1878 р., побудував із каменю пан Тарнавський), устаткування для якого завезли з Австрії. Тарнавський був меценатом, виділив значні суми грошей на спорудження місцевої церкви, купив для храму дубові лавки і багато інших речей, що збереглися донині.

Представники радянської влади у 1951 р. закрили церкву, вона не діяла до 1988 року. 1991 р. в Сосулівській парафії віруючі роз’єдналися на греко-католиків і православних. Тоді греко-католицька громада збудувала у листопаді 2002 р. свій невеличкий храм Покрови Пресвятої Богородиці.

1993 р. встановила капличку на честь Незалежності України на пагорбі, де німецькі окупанти виставляли на пострах заарештованих і закутих у кайдани та колючий дріт молодих оунівців села:  Ганну Балик, Василя і Михайла Гаджалів та інших (усіх їх розстріляли нацисти у Чорткові).

Є капличка на вул. Туркотівка (побудована за кошти колишнього жителя села Зеновія Холоднюка).

У Сосулівці встановлено пам’ятний хрест на честь скасування панщини (2-га половина 19 ст.), знищений за комуністичного режиму і кинутий у р. Серет; 1991 р. хрест відновлено; пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у роки німецько-радянської війни (1965 р.); насипано могилу (1996 р.) на пам’ять про бої УПА проти підрозділів НКДБ у квітні 1945 року.

Діють ЗОШ 1–2 ступенів, ФАП, дитячий садочок, бібліотека, клуб, фермерське господарство “Сосулівське”, ПАП “Надрічне”, ТзОВ “Тартак”, ТзОВ “Тернопільскловироби”, торгові заклади. У липні 2019 ТОВ “Е-СЕЙФ СОСУЛІВКА” введено в експлуатацію сонячну електричну станцію (І черга).

Серед відомих уродженців села:

  • Іван Гап’як (1950 р. н.) – живописець, член НСХУ, науковець;
  • Михайло Дерій (1956 р. н.) – господарник, громадський діяч;
  • Павло Качур (1953 р. н.) – вчений, громадсько-політичний діяч, маґістр державного управління;
  • Борис Погріщук (1971 р. н.) – доктор економічних наук, професор, господарник;
  • Мирон Сендзюк (1946 р. н.) – економіст, науковець, доцент;
  • Зеновій Холоднюк (1961 р. н.) – господарник, громадсько-політичний діяч;
  • Григорій Шашкевич (1809–1888) – голова Руської окружної Ради, посол до австрійського парламенту, громадсько-політичний, освітній і церковний діяч.

Джерело

Уніят, В. Сосулівка [Текст] / В. Уніят, М. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 507—509 : фот.

Recommended Posts

Leave a Comment

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt