СОНЕВИЦЬКИЙ Ігор Михайлович

 In Діаспора, Митці | Мистецькі колективи | Виконавці, НТШ і Тернопільщина, Освітяни

СОНЕВИЦЬКИЙ Ігор Михайлович (02.01.1926, с. Гадинківці, Чортківського повіту, нині Гусятинського району Тернопільської області — 23.12.2006, м. Лексінґтон, Нью-Йорк) — український композитор, музикознавець і диригент, доктор філософії, професор музикології УКУ в Римі. Голова Музикологічної комісії НТШ, член УВАН у США, член Спілки Композиторів України.

Народився в родині Михайлата Ольги (з дому Ласовська)  Соневицьких. Учився у Вищому Музичному Інституті ім. Лисенка у Львові, Музичній Академії у Відні і Державній Музичній Академії у Мюнхені (диплом, 1950); Доктор філософії в Українському Вільному Університеті в Мюнхені, (1961). З 1950 у США, співзасновник та викладач Українського Музичного Інституту в Нью-Йорку (у роках 1959—61 — його директор).

Навчався у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові, у Віденській музичній академії та Високій державній музичній академії в Мюнхені (1950). Ступінь д-ра філософії отримав в Українському Вільному Університеті в Мюнхені (1961). Професор музикології Українського Католицького Університету в Римі (1971—1980). Викладач Українського Музичного Інституту в Америці (1952—1967), Академії Св. Юра в Нью-Йорку (з 1978), президент Українського Музичного Інституту Америки (1959—1961), засновник та керівник Центру Української Культури в Гантері (1983—2003).

Диригував оркестром Музичної академії в Мюнхені (1947—1950), хорами «Думка» і «Заграва» в Нью-Йорку, хором ім. Шевченка в Клівленді та ін. Автор багатьох творів церковної музики і першої музикознавчої монографії про Артема Веделя (1966).

Твори:

  • Опера «Зоря»,
  • балет «Попелюшка»,
  • кантата «Любіть Україну» до слів Сосюри,
  • для фортепіана:
    • Варіації, Триптих, Мініатюри, зб. п’єс «Пори Року» (1999), фортепіановий концерт «Солоспіви» (1993), «Духовні Твори» (Літургія, Панахида та Canti Spirituali, 1999) солові та хорові твори на слова Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, Є. Маланюка, Б. І. Антонича, В. Симоненка та ін.;
  • близько 30 музичних оформлень для театру:
    • до драми Лесі Українки «Лісова пісня»,
    • Івана Франка «Іван Вишенський»
    • та ін.,
  • обробки народних пісень.

Друковані праці:

  • «Артем Ведель і його музична спадщина» (1966),
  • «Композиторська спадщина Нестора Нижанківського» (1973),
  • «Словник Українських Композиторів» (1995),
  • «Мирослав Скала-Старицький» (2000);

Редактор:

  • 2-го видання «Історія Української Музики» M. Грінченка,
  • «Ми йдемо в бій» (пісні Романа Купчинського),
  • статті та рецензії в пресі.

У 2011 р. архів Ігоря Соневицького передано львівському Інституту літургійних наук Українського Католицького Університету (нині — Інститут церковної музики).

Деталі →

Джерело:

  • Ігор Соневицький  [Електронний ресурс] // Наша парафія / Парафія святого Архистратига Михаїла, Пирогів. — Київ, 2006—2020. — Режим доступу: https://parafia.org.ua/person/sonevytskyj-ihor, вільний. — Дата ост. пер.: 10.05.2020.
Recommended Posts

Leave a Comment

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt

Start typing and press Enter to search