СМАЧИЛО Степан Дмитрович

СМАЧИЛО Степан Дмитрович (15.08.1941, с. Дибще Козівського району Тернопільської області) – педагог, музикант, композитор. Заслужений працівник культури України (2003).

Воєнні роки збіглися з його раннім дитинством: ріс співучий хлопчик сиротою (батьків було репресовано і вивезено за межі України), виховувався у далеких родичів. Саме тоді музика і народна пісня стали для нього вагомою моральною підтримкою та духовним оберегом на все життя…

Закінчив Степан Смачило Теребовлянський культурно-освітній технікум (нині- Теребовлянський коледж культури і мистецтва) у 1960 році та Дрогобицький педінститут (нині – Дрогобицький державний педагогічний університет ім.Івана Франка) у 1975 році.

Творчу діяльність розпочав, навчаючись на другому курсі технікуму, з 2-місячної практики у Будинку культури м. Почаєва, організувавши хор медичних працівників місцевої психоневрологічної лікарні. Після завершення навчання Степана Смачила (на прохання відділу культури) було направлено на роботу художнім керівником Почаївського міського Будинку культури.

З 1969 року — керівник самодіяльного народного хору, паралельно працює викладачем у філії Кременецької музичної школи. З його ініціативи у 1978 році було відкрито Почаївську музичну школу, відтоді – її директор.

Завдяки старанням Степана Дмитровича на Кременеччині були створені ансамблі скрипалів, бандуристів, баяністів. Хоровий колектив Почаївського міського будинку культури, з яким С.Д.Смачило працює вже 29 років, переріс у народну аматорську хорову капелу .

Степан Смачило – автор музики і поетичних рядків більше 30 хорових творів, обробок народних пісень. Серед авторських творів:

  • «Пісня про Україну»,
  • «Виший мені, сестро, сорочку»,
  • «Пісня про Почаїв»,
  • «Волинь моя»,
  • «Травневий Почаїв»,
  • «Тарасові Шевченку»
  • та ін.

Великою популярністю користуються твори, написані Степаном Дмитровичем на вірші українських поетів-піснярів:

  • «Хата мого дитинства» (В. Олефіренка),
  • «Заглядає вересень», «Це ти, Україно моя», «Три клени», «Ой не тільки того цвіту», «50-те літо» (Г.Петрука-Попика),
  • «Ворожка» (С.Галябарди),
  • «Закохав мене вечір» (М.Луківа),
  • «Тихо,тихо падає цвіт» (О. Богачука).

Ці твори – перлини душі самого композитора. З ініціативи Степана Дмитровича у м. Почаєві стало традицією щороку, 15 лютого, проводити свято духовної та світської пісні.

С.Д.Смачило нагороджений Знаком Міністерства культури СРСР «За відмінну роботу», грамотами управління культури обласної державної адміністрації, Кременецької районної держадміністрації, Почаївської міської ради, Міністерства культури України, він став героєм нарису в книзі «Світочі Почаєва” краєзнавця – дослідниці, члена Національної спілки журналістів України Рити Квач:

«…світив красою свого серця і вчинків там, де помістила його її Величність Доля, є носієм добра, правди, істини, освіти, таланту, яким наділило його Небо, і цим змінює світ на краще…» (Р. Квач «Світочі Почаєва»).

Джерело:

Степан Дмитрович Смачило [Електронний ресурс] / підгот. Г. Романська// Facebook. Тернопільський обласний методичний центр народної творчості. – (Славетні постаті Тернопільщини). – Режим доступу: https://www.facebook.com/ternopilomcnt. – Назва з екрана. – Дата публікації: 14.08.2019. – Дата перегляду: 30.09. 2019.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2732 публікацій.

Залишити відповідь