СЛІПИЙ Йосиф Іванович

СЛІПИЙ Йосиф Іванович  (справжнє прізвище Коберницький-Дичковський; 17.02.1892, с. Заздрість Теребовельського повіту, нині Теребовлянського району — 07.09.1984, м. Рим, Італія) — український церковний діяч, патріарх Української ГКЦ, митрополит, верховний архієпископ і кардинал, богослов, редактор. Член НТШ.

Здобувши початкову освіту в народній школі в Заздрості, продовжив навчання в народній школі у Вишнівчику. У 1903 р. вступив до Тернопільської гімназії, яку закінчив у 1911 р. з відзнакою, восени 1911 р. — до Львівської духовної семінарії УГКЦ та записався на теологічний факультет Львівського університету.

За рекомендацією митрополита Андрея Шептицького в 1912 р. продовжив навчання в богословській колегії «Канізіянум» в Інсбруці (Австрія), де вивчав теологію й філософію. У 1916 р. успішно захистив докторську дисертацію «Die Auffassung des «Lebens» nach dem Evangelium und I Briefe des Hl. Johannes».

21 вересня 1917 р. прийняв у Львові від митрополита Андрея дияконські свячення, а 30 вересня 1917 р. в Уневській лаврі — ієрейські свячення. Потім продовжив навчання в Інсбруці. У 1920—1921 pp. студіював богослов’я, літургію, класичні й сучасні мови, церковне мистецтво, історію в Папському університеті Григоріянум та Папському університеті Анджелікум в Римі.

Написав латинською мовою габілітаційну роботу «De principio spirationis in Sanctissima Trinitate: historica-dogmatica inquisitio» і, склавши додатковий іспит в університеті Григоріянум, отримав титул «magister agregatus», що дорівнювало ступеню приват-доцента. Улітку 1922 р. повернувся до Львова, де його призначили професором догматичного богослов’я Львівської духовної семінарії.

У вересні 1922 р. започаткував видання квартальника «Богословія» і був його постійним редактором (1922—1939, 1942). У 1923 р. став співзасновником і головою Богословського наукового товариства, створив та очолив бібліотеку товариства.

У кінці 1925 р. митрополит Андрей призначив отця Йосифа ректором Духовної семінарії у Львові та деканом богословського факультету. У 1926 р. Йосиф Сліпий започаткував видання «Аскетичної бібліотеки». На початку 1928 р. митрополит А. Шептицький затвердив Статут Богословської академії, а в 1929 р. призначив його ректором, залишаючи на посаді ректора Духовної семінарії.

У 1931—1939 рр. очолював редакційну колегію літературно-наукового журналу «Дзвони», а також співпрацював із різними академічними об’єднаннями. У 1933 р. здійснив подорож до Святої землі, а в 1935 р. — до Англії. 22 грудня 1939 р. отець Йосиф Сліпий таємно прийняв хіротонію та став архієпископом — помічником митрополита.

Під час німецької окупації Кир Йосиф керував відновленою Богословською академією й був деканом філософського факультету, сприяв відновленню Богословського наукового товариства, Духовної семінарії, добився з Рима дозволу надавати наукові ступені абсольвентам академії.

Незважаючи на усвідомлення небезпеки з поверненням радянської влади в 1944 р., митрополит Андрей, владика Кир Йосиф разом із всіма греко-католицькими єпископами залишилися в Україні. 1 листопада 1944 р. (після смерті митрополита Андрея Шептицького) перебрав провід над Галицькою митрополією УГКЦ.

11 квітня 1945 р. НКВС заарештувало та засудило Йосифа Сліпого на 8 років виправно-трудових таборів, 3 роки позбавлення політичних прав і конфіскацію майна. Загалом відбув 18 років заслання в таборах Печори, Сибіру, Мордовії, Далекого Сходу. Перебуваючи в неволі, митрополит написав розвідку «Історія Вселенської Церкви на Україні».

26 січня 1963 р. за клопотання Папи Римського Іоанна XXIII та президента США Джона Кеннеді Йосиф Сліпий був звільнений і виїхав до Італії. У жовтні 1963 р. взяв участь у Другому Ватиканському соборі й у присутності двох із половиною тисяч делегатів з усього світу закликав піднести Українську греко-католицьку церкву до Патріаршої гідності.

У грудні 1963 р. Східна конгрегація надала Львівському архієпископу та Галицькому митрополиту титул і владу Верховного архієпископа, а Папа Павло VI іменував главу Української греко-католицької церкви членом Священної конгрегації для Східних церков, а в січні 1965 р. — кардиналом. Перебуваючи в Римі, кардинал Йосиф дбав про відродження українських релігійних, наукових та культурних установ у центрах проживання співвітчизників.

З його ініціативи та благословення 8 грудня 1963 р. відкрито Український католицький університет імені святого Климента Папи з бібліотекою, видавництвом та архівом, відновлено Богословське наукове товариство й видання журналу «Богословія». У 1965 р. створено осередок монахів Студійського уставу.

У 1967 р. викуплено та реставровано давню святиню українських католиків у Римі — церкву Святих мучеників Сергія і Вакха. 28 вересня 1969 р. урочисто посвячено собор Святої Софії в Римі. У 1968—1973 рр. Блаженнійший Йосиф відвідав вірних в українських поселеннях Європи, Австралії, Північної та Південної Америки.

У 1930 р. Йосифа Сліпого обрано дійсним членом, а від 1964 р. — почесним членом Наукового товариства імені Шевченка.  Він — член Тіберійської академії в Римі (1965), почесний доктор Українського вільного університету (1969), трьох американських й одного канадського університетів. Йосиф Сліпий залишив нащадкам велику творчу спадщину.

Джерела:

Йосиф Сліпий [Текст] // Наукове товариство імені Шевченка і Тернопільщина (1873—1940) : Історично-філософська секція: дійсні члени : бібліогр. покажчик / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка, Терноп. осередок НТШ ; уклад. Л. Оленич ; автор вступ. ст. М. Андрейчин ; кер. проекту й наук. ред. В. Вітенко ; ред. О. Раскіна. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2017. — С. 171—200. — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/2018-ntshtern-1.pdf, вільний.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2783 публікацій.

Залишити відповідь