СКОРОДИНЦІ | Чортківський район | Тернопільська область

 In Історія регіону, Карта Тернопільської області

СКОРОДИНЦІ — село, центр сільської ради. Розташоване на правому березі р. Серет (ліва притока Дністра), за 12 км від районного центру і 10 км від найближчої залізничної станції Білобожниця.  Територія – 2,35 кв. км. Дворів – 237. Населення – 657 осіб (2014).

Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки середнього палеоліту. Відоме від 1568 р. як Сковродинці. 1785 р. в селі проживали 523 особи. За переказами, назва походить:

  • від трави скорода, що росла в навколишніх лісах;
  • за іншою версією – від слів «скоро день»: скороденці, нібито, так називали мешканців села;
  • за ще однією – від дієслова «скородити» – поселення на випаленому від лісу і заскородженому місці.

Згідно з дослідженнями В. Олійника, до 1700 р. в селі були

  • дерев’яна церква святого Михаїла, яку згодом перевезли у с. Майдан (нині Гусятинського району),
  • «фіґура» на пам’ять про скасування панщини у 1848 р.

За переказом Василя Підперигори (1916 р. н.), в Скородинцях ще у 18 ст. функціонувала школа, в якій навчали читати, писати і ткацькому ремеслу. Навчали польською мовою, один день на тиждень заняття проводились українською, бо вчилися разом діти українців і поляків.

На початку 20 ст. школа була п’ятикласною. Молодші школярі навчалися в приміщенні основного будинку школи, а п’ятикласники – у будинку польського господаря, який здавав громаді в оренду одну кімнату.

В період Другої світової війни школа функціонувала з вимушеними перервами. Навчали українською мовою. 1947 р. запроваджено семирічне навчання. У 1950-х рр. кількість дітей значно зросла, почали будівництво нового приміщення школи. 1993 року здано в експлуатацію добудований корпус, де розміщені фізичний та хімічний кабінети, виробнича майстерня, спортивний зал, шкільна їдальня.

За Австро-Угорщини в Скородинцях функціонував фільварок євреїв Розенкранців. У 1900 р. в селі – 1325 жителів, 1910 – 1396, 1921 – 1404, 1931 – 1420; 1921 р. – 271, 1931 – 302 двори. На початку 20 ст. деякі мешканці Скородинців, рятуючись від злиднів, еміґрували в Канаду, Бразилію.

У 1905 р. внаслідок пожежі згоріло більше половини будівель села. Діяли читальня  «Просвіти» (1905), філії товариств «Сокіл» (1910), «Сільський господар», «Рідна школа», «Відродження» та інших; споживча й кредитова кооперативи; театральний, самоосвітній та інші гуртки, хор, оркестра. До Першої світової війни в селі працював млин (мурований), знищений за радянської влади (1939–1941 рр.), частково відбудований після Другої світової війни.

Під час пацифікації (1930) польські жандарми заподіяли шкоду парохіяльним будинкам і господарствам національно свідомих селян. 1935 року в Скородинцях спорудили будинок «Просвіти», в якому працювали: філії українських товариств, осередок споживчої кооперації, молочарня, дитячий садок та бібліотека.

З приходом радянської влади (1939) в селі:

  • заарештували Антона Солецького, вбили у криївці (1940) Антона Шевцева;
  • органи НКВС знищили у Чортківській тюрмі жителів Скородинців Степана Лиса й Антона Пелехатого;
  • 20–21 липня 1941 р. розстріляли в місті Умані на Черкащині Стефана Василика, Петра Калабуха, Миколу Футру, Миколу Фількевича, Івана Чайку, Григорія Шевцева.

Навесні 1941 р. заарештовано, виселено і замордовано 18 жителів села. В УПА воювали жителі Скородинців:

  • Володимир, Іван та Михайло Бандури,
  • Богдан і Ганна Бойчуки,
  • Михайло Гапій,
  • Михайло Каськів,
  • Іван та Михайло Кузіви,
  • Лука, Петро й Степан Маланчуки,
  • Павло Олійник,
  • Антін Пелехатий,
  • Тарас Пшоняк,
  • Степан Романів,
  • Михайло Романюк,
  • Іван і Михайло Стельмащуки,
  • Мирослав Стець,
  • Петро Фірман;

у дивізії «Галичина» –

  • М. і П. Підгородецькі.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 55 жителів села:

  • Михайло Балабух (1912 р. н.),
  • Василь (1907 р. н.), Іван (1903 р. н.) та Степан (1923 р. н.) Бандури,
  • Михайло (1903 р. н.) і Степан (1913 р. н.) Бойки,
  • Іван Бойчук (1911 р. н.),
  • Михайло Василів (1895 р. н.),
  • Іван Гадух (1901 р. н.),
  • Степан Гарциків (1909 р. н.),
  • Франко Гільчинський (1910 р. н.),
  • Тадей Дашин (1921 р. н.),
  • Олексій Дуриш (1904 р. н.),
  • Василь Ковальчук (1902 р. н.),
  • Іван (1909 р. н.) і Михайло (1908 р. н.) Когути,
  • Ярослав Костик (1921 р. н.),
  • Іван Курасевич (1907 р. н.),
  • Михайло Мазур (1902 р. н.)
  • та ін.

Після закінчення Другої світової війни поляків зі Скородинців радянська влада переселила в Польщу, майже половину українського населення вивезла у Сибір, натомість до села прибули українці, виселені з Перемишльщини та Сяноччини (Польща), а також калмики з Росії. У 1957 р. збудовано ГЕС на Скородинському ставу; 1963 р. – цегельний завод.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква Успіння Пресвятої Богородиці (УПЦ КП, 1914, мурована);
  • церква Успіння Пресвятої Богородиці (УГКЦ; освячено 11.11.2012, колишній костел, 1910);
  • каплиці: (1963, другу – Івана Хрестителя (1993);
  • «фіґура» Покрови Божої Матері (2012) на церковному подвір’ї;
  • пам’ятник Т. Шевченку (1963);
  • хрест на честь Незалежності України (1991);
  • символічна могила УСС (1991).

Працюють ЗОШ 1–2 ступ., дитячий садочок, клуб, бібліотека ім. В. Фльорківа, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв’язку, торговий заклад, дочірнє підприємство «Цегельник», ТзОВ «Скородинський фільварок», ТзОВ «Обрій», ТзОВ «Серет-Інвест».

Серед відомих уродженців села:

  • Василь Олійник (1948–2010) – господарник, доктор економічних наук, професор, громадський діяч;
  • Антін Солецький (1919 р. н.) – підприємець, громадський діяч;
  • Антон Стельмащук (1947 р. н.) – вчений у галузі аграрної економіки;
  • Павло Стельмащук (1918–1964) – самодіяльний дириґент, співак (бас), композитор, музикант, фольклорист;
  • Степан Стельмащук (1925–2011) – професор, дириґент, композитор, фольклорист, педагог, громадський діяч, лауреат Всеукраїнської премії ім. Братів Богдана і Левка Лепких, упорядник збірника «Сто українських пісень села Скородинці на Тернопільщині» (1967), співавтор двотомника «Пісні Тернопільщини» (1989, 1933);
  • Василь Фльорків (1895–1974) – січовий стрілець, хорунжий УГА, депутат Народних зборів у Львові (жовтень 1939) громадський діяч.

У Скородинцях, після переселення з Польщі у 1945 році, проживав скульптор, член НСХУ Петро Кулик.

Джерело

Мельничук, Б. СКОРОДИНЦІ [Текст] / Б. Мельничук, В. Уніят,М. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 505—506 : фот.

Recommended Posts

Leave a Comment

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt

Start typing and press Enter to search