ШУМСЬК | Шумський район | Тернопільська область

ШУМСЬК – місто, центр Шумського району та Шумської міської ОТГ. До Шумська приєднано хутори Лепешівка та Чиранка. Неподалік було с. Волки. Розташоване на берегах р. Вілія (ліва притока Горині, басейн Прип’яті, сточище Дніпра), за 105 км від обласного центру і за 32 км від найближчої залізничної станції Лепесівка. Через місто проліг автошлях Радивилів–Кременець–Острог.  Територія – 5,36 кв. км. Населення – 5460 осіб (2014).

На околиці міста виявлено археологічні пам’ятки трипільської та комарівсько-тшинецької культур, могильник скіфських часів, давньоруське городище. Знахідки (уламки кераміки; розвідка О. Цинкаловського у 1930-х рр.) зберігаються у Кременецькому краєзнавчому музеї.

Перша письмова згадка про Шумськ міститься в Іпатіївському літописі під 1149 роком. Назва походить від шуму навколишніх лісів чи віч, або давньої назви брудного рідкого шару на чому-небудь («шума»).

Давня назва – Шюмьск. Свого часу Шумськ був одним з найбільших міст Погорини. Згодом опинився в центрі княжих міжусобиць Юрія Долгорукого та Ізяслава Мстиславовича. У 1149 р. князь галицький Володимирко зайняв Шумськ, але через два роки повернув його київській землі.

1199 р. населений пункт став центром удільного князівства Святослава Шумського. Після 1205 р. виникло невеличке Шумське князівство. Князь Святосвав Шумський 1223 р. загинув у битві з монголами.

1231 р. біля Шумська відбулася битва з угорським королем Андрієм, де угри потерпіли поразку. Перед битвою князь Данило Романович молився в міському храмі св. Симеона. 1259 р. в
Шумську провів мирні переговори з темником Бурундаєм князь Василько Романович.

1259 р. мешканці на вимогу Бурундая знищили поселення; відроджене у 1360 р. За угодою 1366 р. між Литвою і Польщею Шумськ передали Литві. Приблизно тоді ж центр міста перемістився з урочища Соснина у район сучасного майдану Незалежності. Шумськ став одним із торгових центрів Волині.

Літописний Шумськ знаходився на південній околиці сучасного с. Онишківці та на східній околиці нинішнього Шумська. На початку 15 ст. містечко втратило значення політичного, адміністративного й економічного центру і перейшло під владу окремих феодалів.

Населений пункт був оточений валами, до яких з півночі та сходу прилягав великий став. Річку Вілію перетинали міст та гребля, нижче якої було два водяних млини. Населення займалося рільництвом, скотарством, полюванням, рибальством, бортництвом, ремеслами.

У 1513 р. Великий литовський князь видав грамоту на володіння Шумськом старості Крем’янецького замку Іванові Боговитину. Після його смерті в 1527 р. сини і внуки поділили місто Шумськ із замком та Пігаси, розташовані на лівому березі Вілії.

1580 р. Пігаси виділилися в самостійний населений пункт під назвою Рохманів. Близько 70 років точилася боротьба спадкоємців, унаслідок чого Шумськ далі занепадав і перетворився на невелике містечко.

Після Люблінської унії 1569 р. Шумськ увійшов до Речі Посполитої. У 17 ст. він переданий волинському воєводі М. Малинському, який заснував василіянський уніятський монастир. 1676 р. монастир переданий оо. Францисканцям. Багато лиха місту завдали навали турецько-татарських орд у 1674 і 1676 рр. та пожежа 1671 року.

У різні роки власниками Шумська були Радзивіли, Ромуальд Бистрий, ґрафиня Блудова. 1797 р. Шумськ став волосним центром Крем’янецького повіту Волинської губернії. У 1861 р. в Шумську – 1642 жителі, серед яких було 195 ремісників.

За станом на 1868 р. у містечку працювали цегельний, пивоварний, три шкіряних заводи, дві невеликі ткацькі фабрики, де виготовляли полотно. Найбільшим підприємством був винокурний завод. 1874 р. відкрита лікарня де працювали лікар і акушер. Функціонувала аптека.

Наприкінці 19 ст. було збудовано п’ятиповерховий млин “Маримон”. Євреї відкрили тоді суконну фабрику, слюсарну майстерню. 1871 р. створено однокласне народне училище, яке через 28 років перетворене на двокласне.

У роки Першої світової війни Шумськ значно занепав. Дещо пожвавилося політичне та економічне життя з початком національно-визвольних змагань 1917–1920 рр. Від листопада 1918 р. до літа 1919 р. містечко перебувало під владою Директорії УНР.

У вересні–жовтні 1919 р. тривали бої партизанів з польськими окупантами. Для придушення повстання поляки кинули кілька військових частин з армії Галлера; бої за Шумськ тоді тривали три дні.

В Армії УНР під орудою С. Петлюри у 1918–1920 рр. воювали місцеві жителі: Володимир Анодій, Бомчук, П. Грицаюк, Василь Кухарський, Самолюк, Данило Семенюк та Микола Шишковський.

Після всіх воєнних лихоліть 1921 р. в місті працювали тільки два приватних водяних млини. Більшість населення займалася сільським господарством. Із кінця 1920 р. до вересня 1939 р. Шумськ перебував під владою Польщі.

Збереглася низка документів про діяльність “Просвіти” у той час. Чимало для пожвавлення громадського життя українців зробили Семен Жук (уродженець с. Боложівка), Микола Красицький.

Від вересня 1939 р. Шумськ – під радянською владою, втратив статус міста; почали офіційно використовувати назву Шумське, яка не прижилась, і люди продовжували вживати древню назву Шумськ; від 1940 р. – центр району. Назву було відновлено (1990). Надано статус міста рішенням Верховної ради України з нагоди 850-річчя Шумська (1999).

Працювали МТС, фельдшерський пункт, зооветпункт, ветлікарня. Діяли також районні клуб та бібліотека. Від 1 липня 1941 до 26 лютого 1944 р. Шумськ – під нацистською окупацією. На примусові роботи до Німеччини було вивезено понад 150 хлопців і дівчат

У липні 1942 нацисти розстріляли 2432 євреїв, у квітні 1943 р. – 23 українців. Багато жителів Шумська тоді поповнили ряди УПА. В районі селища діяв загін червоних партизанів під орудою Антона Одухи. У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь близько 75 осіб, серед них:

  • Віра Андрійчук (1912 р. н.),
  • Степан Антонюк (1925 р. н.),
  • Євгенія Бойко (1926– 1948),
  • Василь Бомчук (1920–1946),
  • Віра Бондарчук (1925 р. н.),
  • Марія Боярська (1925 р. н.),
  • Анатолій Грицаюк (1926 р. н.),
  • Дмитро Дубіцький (1923–1943),
  • Микола Красицький (1904–1944),
  • Микола Лотоцький (1924–1944),
  • Борис Мельник (1924–1943),
  • Стефанія Наконечна (1909–1946),
  • Веніамін (1913–1945), Костянтин (1931–1943), Петро (1922–1944) і Сергій (1920–1943) Шишковські,
  • Володимир Яценко (1931 р. н.).

Радянська влада репресувала 28 родин. Із мобілізованих на фронти Другої світової війни 208 чоловіків 45 загинули, 41 пропав безвісти. Незважаючи на труднощі, у той час діяли цегельня, хлібопекарня, млин, маслозавод, промкомбінат, МТС, електростанція, кілька майстерень. Відновили роботу бібліотеки, клуб, поліклініка, лікарня, аптека, школа.

У 1946 р. із 130 дворів примусово утворили колективне господарство, яке в 1950 р. приєднано до колгоспу в с. Бриків. МТС реорганізовано в райсільгосптехніку. Почали діяти фабрика культурно-побутових товарів, міжколгоспбуд, друкарня, побуткомбінат.

У грудні 1961 р. Шумськ перестав бути районним центром, статус відновлено у січні 1965 р. У 1995 р. населений пункт газифікований.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • Культові споруди:
    • православна Преображення Господнього (переосвячена 1837 р. з францисканського костелу (1715, будівничий — Малинський);
    • греко-католицька святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх Матері Софії (2003, архітектор М. Нетриб’як);
    • дзвіниця УГКЦ (2012),
    • костел (1850, відбудовано 2005),
    • Дім молитви ХВЄ.
  • старий млин (1905)
  • могили курінного УПА Василя Процюка (“Кропиви”) і 5 невідомих повстанців,
  • безіменна могила червоноармійців, які загинули на Шумщині.
  • меморіальний комплекс “Небесній сотні” (2014), воїнам Червоної армії,
  • пам’ятники “воїнам-афґанцям”, Т. Шевченку (1999, скульптор Казимир Сікорський), чорнобильцям, уродженцю Шумська Васі Шишковському (1958),
  • пам’ятний знак розстріляним 1942 р. євреям (1991),
  • погруддя Семена Бездєнєжних,
  • меморіальна дошка “Вали древнього міста”,
  • пам’ятні хрести на місці церкви Симеона Стиліта 13 ст. і жертвам політичних репресій 20 століття.

Працюють гімназія, ліцей, ЗОШ 1–3 ступенів, ПТУ, школа мистецтв, ДЮСШ, дитячий садок, районний центр позашкільної роботи, районний Будинок культури, краєзнавчий музей, дві бібліотеки, центральна районна лікарня, центр медико-санітарної допомоги, 2 приватних стоматкабінети, торгові заклади і заклади громадського харчування.

Діють швейна фабрика СП “Сегеш–Україна”, два млини, три хлібозаводи, АТП-16145, ВАТ-2065, районна друкарня, райавтодор, КП “Волинь” Виходить газета “Новини Шумщини”.

У Шумську народилися:

  • живописець, графік Сергій Борейко (1912–1988),
  • мовознавець Лейб Вікслєр (літ. псевд. Л. Шумський; 1912–1988),
  • музичний теоретик та скрипаль Генрик Геллер (1876–р. см. невід.),
  • руська княжна Гремислава Інгварівна (кін. 12 ст.–1259),
  • майстер карбування по металу Богдан Гриненко (1954 р. н.),
  • науковець Іван Задерійчук (1980 р. н.),
  • військовик, капітан Костянтин Ігельстром (1799–1851),
  • музикант (трубач), заслужений артист України Андрій Ільків (1973 р. н.),
  • польський письменник, перекладач, редактор, кінокритик Лев Кальтенберґ (1910–1989),
  • літераторка Зоя Колесник (1953 р. н.),
  • генетик Роман Гершель (1915–р. см. невід.),
  • письменник, краєзнавець, автор-виконавець пісень Сергій Синюк (1975 р. н.),
  • правник, педагог В’ячеслав Слободянюк (1950 р. н.),
  • діяч культури, педагог Олег Слободянюк (1967 р. н.),
  • правник, громадсько-політичний діяч, заслужений юрист України (2007) Федір Шевчук (1963 р. н.).

У Шумську жили, вчились і працювали:

  • археолог і педагог Віктор Данилевич (1899–1963),
  • поет і громадсько-політичний діяч Георгій Петрук-Попик (1932–2006),
  • заслужені діячі мистецтв України Василь Скрип’юк (1928–2005) і Василь Ільків (1938 р. н.),
  • письменники Степан Бабій (1940 р. н.) і Євген Зозуляк (1943 р. н.),
  • заслужені вчителі України Галина Голик (1935–2007), Людмила Калуш (1963 р. н.), Катерина Липка (1951 р.),
  • заслужений діяч освіти України Світлана Демчук (1962 р. н.),
  • заслужений лікар України Антон Горбоніс (1934–2007),
  • заслужений юрист України Сергій Штогун (1956 р. н.),
  • науковці Юрій (1962 р. н.) і Тетяна (1962 р. н.) Кушніри,
  • майстер спорту міжнародного класу (1986), міжнародний гросместер (1988), спортсмен Василь Іванчук (1969 р. н.),
  • соперна півачка Світлана Декар (1964 р. н.),
  • заслужені артистки України, акторка театру Любов Куб’юк (1954 р. н.) і Віра Самчук (1947 р. н.),
  • літераторки Іванна Голуб’юк (1988 р. н.) та Олена Ходюк (1972 р. н.),
  • композитор Богдан Климчук (1945 р. н.);

Проживають:

Джерело

Шумськ [Текст] / Б. Мельничук, В. Уніят, І. Фарина, І. Федечко, О. Хрещук // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 530—534 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2975 публікацій.

Залишити відповідь