Шумляни, село в Підгаєцькому районі Тернопільської області

ШУМЛЯНИ Село, центр сільської ради. До Шумлян приєднано хутори Діброва, Залісся. У 19–поч. 20 ст. називалося Шумляни Великі. Розташоване на лівому березі р. Бібелка (ліва притока Дністра), за 44 км від районного центру і 25 км від найближчої залізничної станції Потутори.

До 1991 р. належало до Бережанського району. Географічні координати: 49° 17’ пн. ш. 24° 53’ сх. д. Територія – 5,45 кв. км. Дворів – 325. Населення – 826 осіб (2014).

Поблизу Шумлян виявлено археологічні пам’ятки періоду енеоліту-бронзи. Перша письмова згадка – 1467 р. Відомі перекази, що поселення існувало ще з дохристиянських часів. Назва села походить, найімовірніше, від пана Шумлянського, який прожив на цій території. Краєзнавці виводять назву також від слів «шум» і «лян», що означає «земля в лісі». 

Від 1711 р. в селі діє церква святих Бориса і Гліба. Її збудували Шумлянські, котрі належали до давньої української аристократії, з якої вийшла кілька визначних церковних діячів. Серед них: львівський митрополит Йосиф Шумлянський (1676–1708), якому довіряв польський король Ян ІІІ, і вони разом брали участь у походах, зокрема у битві з турками під Віднем.

В описі (Національний музей, відділ рукописів, РКЛ-20, арк. 101–102 зв.) 1759 р. зафіксовано: «Церква ціла дубова, помірна, з трьома верхами, ґонтами побита, підлога з квадрів кам’яних. Дверы дубовы з засувам дерев’яним зсередини та скобою і колодкою ззовні. Року 1711, як свідчить напис на одвірку, виставлена і невідомо ким посвячена…».

1785 р. в селі було 115 дворів; 1910 р. – 1990 жителів; 1921 р. – 273 двори, 1870 жителів; 1931 р. – 384 двори, 2257 жителів; 2001 р. – 1130 жителів.

За Австро-Угорщини і Польщі функціонувала однокласна школа, в якій навчалося 100 дітей.
Діяли філії товариств «Просвіта», «Сокіл» (голова Корнило Букавин), «Рідна школа» та інших, а також кооператива.

Під час Першої світової війни загинуло чимало жителів села. В УГА служили Кость Водвуд (1894 р. н.), Микола Волощук (1895 р. н.), Микола та Федь (1896 р. н.) Гуменюки, Іван Дидик, Степан Квасничка (1896 р. н.), Петро Кудла (1896 р. н.), Михайло Парашецький (1894 р. н.), Олекса
Шеремета (1893 р. н.).

1920 р. біля села відбувся бій між червоноармійцями та поляками. Від вересня 1939 р. село – під радянською владою. Від 5 липня 1941 р. до 21 липня 1944 р. Шумляни – під нацистською окупацією.
На фронтах Другої світової війни загинули 6 мешканців; 7 пропали безвісти.

У 1940–1950-х рр., коли Підгаєччина стала одним із центрів руху опору проти більшовицького режиму, у лісі поблизу села був розташований штаб Третьої Військової Округи УПА “Лисоня”. Жителі села брали участь у національно-визвольній боротьбі ОУН та УПА.  На території села в будинку Михайла Панаса функціонувала підпільна друкарня.

  • Є церкви св. Бориса та Гліба (1711, дерев’яна; пам’ятка архітектури національного значення) та св. Володимира (1993, мурована),
  • три каплички, «фіґура” Матері Божої (1924),
  • польський костел (поч. 20 ст.).
  • споруджено пам’ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1976), Т. Шевченку (1990, автор О. Петришин),
  • встановлено пам’ятні хрести на честь скасування панщини (1848 р.), воякам УСС і УПА (1989), Борцям за волю України (1990 р.), на честь 1000-ліття хрещення Русі.

Працюють ЗОШ 1–3 ступенів, клуб, бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, дитячий садочок, відділення зв’язку, приватні торгові заклади.

Відомі уродженці села: землевпорядник Микола Калиній (1898–1974), польський живописець, педагог Казімєж Лотоцький (1882–1942), співак о. Амвросій Рибалка (1860–1927), котрий у 1887 р. виступив на концерті на честь австрійського престолонаслідника ерцгерцоґа Рудольфа, де
зустрівсь із Соломією Крушельницькою. Із Шумлян походить батько ізраїльського режисера Алоїза Ґітаї (1950 р.н.).

Неподалік Шумлян розміщена геологічна пам’ятка природи місцевого значення «Карстові лійки». Тут поширені карстові лійки діаметром до 17,5 м і глибиною до 7,5 м. Розвиток карсту пов’язують або з відкладеннями гіпсу, або з літотамнієвими вапняками. Також там в урочищі між селами Литвинів, Носів і Боків, зберігається ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Рудницька бучина” та зоологічний заказник «Рудники».


ДІБРОВА – хутір, приєднаний до с. Шумлян; розташований за 5 км від нього. 1949 р. тут – 13 дворів, 45 мешканців. Нині – виведений із облікових даних у зв’язку з переселенням мешканців.

ЗАЛІССЯ – хутір, приєднаний до с. Шумлян; розташований за 4 км від нього. Нині– виведений із облікових даних у зв’язку з переселенням мешканців.

Джерела:

Іванишин, Б. Шумляни [Текст]  / Б. Іванишин, В. Уніят // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 655.

Колодницький, С. Шумляни [Текст]  /С. Колодницький, У. Коропецька, Б. Мельничук // Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах. Том 3. – Тернопіль, 2014. – С. 202-204 : фот.

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 825 публікацій.

Залишити відповідь