ШМАНЬКІВЦІ | Заводська громада | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДЕРЖАВНА ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ КРАЮ, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

Україна. Тернопільська областьЧортківський район. с. Шманьківці Код КОАТУУ 6125589200. Поштовий індекс 48580.  Телефонний код +380 3552 Перша згадка 1452. Населення 725 (2015). Територія 2.27 км² . Водойми р. Нічлавка. Найближча залізнична станція Шманьківчики. Адреса: с. Шманьківці, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48580
ФБ-сторінка: https://www.facebook.com/groups/shmankivtsi1449
Шманьківці — село в Україні, у Чортківському районі Тернопільської області. Центр сільради. До складу Шманьківців входить колишнє село, нині хутір Струсівка.
Географія
Розташоване на правому березі р. Нічлавки (права притока Нічлави, басейн Дністра), за 12 км від районного центру і 2 км від найближчої залізничної станції Шманьківчики. Географічні координати: 48° 59’ північної широти і 25° 55’ східної довготи. Середня висота над рівнем моря — 280 м.
Територія Шманьковець знаходиться в західній частині Подільської височини між річками Серет і Збруч, у верхній течії Нічлави – лівої притоки Дністра, яка розчленовує вододіли в південному напрямку. Рельєф території долинно-болотний. Село розташоване на правому схилі долини р. Нічлави на досить вигідних для нього шляхах сполучення. Відстань до райцентру Чорткова становить 12 км, до Тернополя – 90 км. Село зв’язане також з сусіднім населеними пунктами, в яких є промислові підприємства (в смт Заводському – цукровий завод в с. Пастуше – м’ясокомбінат, сирзавод, перо-пухова фабрика).

Природні багатства села представлені корисними копалинами, ґрунтами і водами. У різних частинах річкової долини на земну поверхню виходять глини, пісковики, вапняки, пісок. Корисні копалини видобуваються кар’єрним способом. На заплавах річки знайдено торф, який використовується як добриво.

Ґрунти становлять важливу матеріальну умову господарської діяльності населення. На території села їх виділяється три типи: чорноземи, сірі, сірі лісові, торфово-болотні. На території села є поверхневі і ґрунтові води. Поверхневі представлені ріскою Нічлавою, ставком утвореним від перекриття річки Нічлави та незначними болотами.
На поверхні мають виходи 14 джерел прісної води, якість якої дозволяє використовувати її для побутових потреб населення. Біля села витікає потік Самець, що впадає у р. Нічлавку.
Територія — 2,27 кв. км. Дворів — 268. У селі є вулиці: Зелена, Івана Франка, Коротка, Нова, Січових Стрільців, Степана Чарнецького, Стрілка, Струсівка, Тараса Шевченка.
Місцевості
Катеринівка — хутір, розташований за 2 км від села. У XIX ст. на хуторі — 2 двори. Сьогодні тут поле площею 0, 36 га.
Топономіка
За легендою, в основу назви села лягло слово «Семанько» — ім’я селянина-бідняка, котрого селяни називали Шманьком. Краєзнавці (Михайло Крищук та інші) вважають, що назва походить від прізвища польського шляхтича Шманьковського. Відома й версія, що від слова «шмон» — облава, грабунок (поселення часто грабували турки й татари).
Історія
Давні часи
У селі знайдено старожитності трипільської культури (4—3 тис. до н.е). голіградської культури (Гава—Голігради 11—7 ст. до н.е). Поселення та мольник давньоруського часу Із середньовічним періодом пов’язані знахідки різноманітних бронзових та срібних прикрас: персні, кульчики, намисто, бляшки діадем, датовані XVI—XVII ст., які до Другої світової війни зберігалися в музеї археології Яґеллонського університету в Кракові (Польща).
Середньовіччя, Новий Час
Згадується 1449 року в книгах галицького суду.
Наступна письмова згадка датована 1485 роком, коли: польський король і великий князь литовський Казимир IV Ягеллончик видав грамоту, якою, зокрема, підтвердив продаж половини села Шманьківців Скальського повіту[9]; населений пункт придбали магнати брати Бучацькі гербу Абданк.
На лівому березі р. Нічлавки, що утворює крутий виступ трикутної форми, в урочищі Замкова гора розташовувався дерев’яний замок. Відтоді почалося заселення правого берега Нічлавки, що стало основою теперішнього села.
6 лютого 1624 року під Шманьківцями належний відбій дали міщани Чорткова та вояки Брацлавського хорунжого Стефана Хмельницького і Яна Дзіка.
У середині XVII століття в Шманьківцях збудовано замок.
1785 року в селі проживала 561 особа.
Ян Ксаверій Мушинський зі Шманьківців у 1842 році одружився з Кароліною Кульчицькою.
У Шманьківцях у 1900 році — 1229 жителів, 1910 — 1201, 1921 — 1127, 1931 — 1112; у 1921 році — 255, 1931 — 235 дворів.
1905 року в селі була велика пожежа.
Під час Першої світової війни до Легіону УСС зголосилися мешканці села Василь Солодкий і Франц Шиндерик; в УГА воював Антін Слота.
У 1927—1928 роках багато мешканців Шманьківців емігрували до Канади та інших країн.
Після встановлення у вересні 1939 року радянської влади органи НКВС заарештували 25 жителів Шманьківців, зокрема:
  • Антін Баранович,
  • Мирослав Боднарук,
  • Антон Бойко,
  • Євгеній Галянт,
  • Лука Гермак,
  • Петро Гермак,
  • Петро Гермак,
  • Іван Глух,
  • Іван Глух,
  • Осип Глух,
  • Анна Горяча,
  • Ганна Горяча,
  • Іван Горячий,
  • Іван Горячий,
  • Михайло Горячий,
  • Олексій Горячий,
  • Станіслава Горяча,
  • Теодор Давидюк,
  • Іван Давидюк,
  • Іван Круцик,
  • Антон Сивак,
  • Антон Слота,
  • Олена Слота
  • Микола Стратій,
  • Остап Федорович,
  • Олександр Цебровський,
  • Василь Шальвицький.
Під час Другої світової війни у Шманьківцях діяв військовий аеродром.
Від червня 1941 до березня 1944 роках — під нацистською окупацією.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти в Червоній армії 67 жителів Шманьківців, зокрема:
  • Петро Білянінов (нар. 1923),
  • Іван Боднар (нар. 1901),
  • Петро Бойко (нар. 1899),
  • Михайло Васильович Бригідир (нар. 1903)
  • Михайло Михайлович Бригідир (нар. 1915),
  • Франко Вишневський (нар. 1915),
  • Іван Галянт (нар. 1913),
  • Роман Галянт (нар. 1919),
  • Йосип Гермак (нар. 1912),
  • Петро Гермак (нар. 1906),
  • Степан Гермак (нар. 1903),
  • Антон Германюк (нар. 1909),
  • Михайло Глух (нар. 1919),
  • Євстахій Гонта (нар. 1907),
  • Григорій Гуменюк (нар. 1915),
  • Василь Друк (нар. 1904),
  • Микола Забіяка (нар. 1907),
  • Адам Захарчук (нар. 1926),
  • Петро Іванчів (нар. 1912),
  • Йосип Ільмак (нар. 1915),
  • Франко Ільмак (нар. 1924).
Період Незалежності
У 2000 році в ніч із 4-го на 5-те липня селом пронеслася стихія, яка завдала матеріальних збитків жителям села.
У 2005 році Надія Мориквас видала книжку «Меланхолія Степана Чарнецького».
24 серпня 2016 року біля каплиці Богородиці, що на вул. Струсівка, відбувся Молебень за країну приурочений 25-річчю Незалежності України.
Упродовж двох днів 3–4 вересня 2016 року на полях села літак обприскував соняшникові поля агрофірми, що орендує паї в селян зі Шманьківців та сусідніх сіл, від шкідників. Унаслідок цього погоріла городина, фруктові дерева скинули листя, кілька людей потрапили до лікарні з отруєнням невідомою речовиною.
У 2019 році в селі оновлено 600 метрів автошляху районного значення С201609 «Швайківці — Залісся» та пам’ятний знак воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні. 26 травня відбулася святкова молитва з нагоди 150-річчя каплички святого Миколая. 8 червня засновано однойменний блог села.
Релігія
  • церква святих великомучеників і безсрібників Косми і Даміана (1895; ПЦУ; мурована)
  • церква святих Косми і Дам’яна (2002; УГКЦ; мурована),
  • костел святої Марії Магдалини оо. Домініканів (1912, мурований, реставрований 1986),
  • домініканський монастир (XVI—XVII ст.).

Каплиці

  • святого Миколая (1869),
  • богослужебна каплиця (1890, реставрована 2016),
  • Матері Божої (1990),
  • з нагоди проголошення Незалежності України (1991).
Пам’ятки
  • Дуб Шашкевича — пам’ятка природи, названа на честь Маркіяна Шашкевича, зростає біля дзвіниці православної церкви.
  • Поселення Шманьківці І (трипільська культура та давньоруський час, XII—XIII ст.) — щойно виявлених об’єктів культурної спадщини, охоронний номер 1417.
  • Поселення Шманьківці ІІ (трипільська та черняхівська культури) — щойно виявлений об’єктів культурної спадщини, охоронний номер 1418.
  • Поселення Шманьківці III (замчище) — щойно виявлений об’єкт культурної спадщини, охоронний номер 2088.
Біля села є печера «Лисеня» (довжина 34 м, пісковик).
Пам’ятники
У 1903, 1932 та 1940 роках встановлені польські пам’ятні хрести на хвалу Божу[42].
У 1943 році насипано могилу на пошану УСС, полеглих за волю України (зруйновано 1946, відновлено 1990).
У 1994 році встановлено пам’ятний знак воякам УПА.
У 2013 році встановлено пам’ятник Романові Шухевичу та пам’ятний хрест трьом невідомим солдатам.
Також встановлено три пам’ятні хрести, зокрема два — на честь скасування в 1848 р. панщини; пам’ятний хрест на могилі загиблих від епідемії тифу; дерев’яний хрест (був вкопаний у землю біля Замкової гори); хрест на могилі невідомого солдата який загинув у бою під с. Залісся.
Пам’ятник Іванові Франку
Пам’ятник споруджено 1990 року біля сільської ради та будинку культури.
Погруддя виготовлене з бетону та масового виробництва.
Пам’ятник Тарасові Шевченку
Пам’ятник споруджено 1992 року біля сільської ради та будинку культури.
Погруддя виготовлене з бетону, висота — 1 м, постамент — із каменю, висота — 2,5 м. Погруддя масового виробництва.
Пам’ятник Степану Чарнецькому
Пам’ятник видатному поету, театральному критику, січовому стрільцю Степану Чарнецькому, встановлений 26 травня 1991 року під час першого фестивалю «Червона калина». Розташований біля православної церкви (скульптор Іван Мулярчук, ініціатор встановлення — Надія Процьків). Біля пам’ятника щорічно в день народження Степана Чарнецького відбуваються святкові урочини.
Пам’ятник має вигляд великого калинового куща, що схилив свої гілки. В часи скрути, воєн цей ніжний образ перетворювався на символ боротьби за національну незалежність, визволення від поневолювачів.
Оголошений пам’яткою монументального мистецтва місцевого значення, охоронний номер 2986.
Пам’ятний знак воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні
Пам’ятний знак, де викарбувані імена загиблих, звели біля цвинтаря ще 1969 року.
Меморіальний комплекс складається із шести плит, на яких викарбувані імена загиблих. По центру розташований хрест і табличка, на якій викарбувано напис: «Односельцям, полеглим у боротьбі з фашизмом. Вічна пам’ять 1941—1945». Позаду розташовано скульптурну композицію «Матір та син», що сумують за своїми рідними.
Біля пам’ятника щорічно 9 травня на День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні відбуваються поминальні панахиди.
Соціальна сфера
Протягом 1883—1909 років у Шманьківцях діяли олійниця, два млини, один із них зруйнований під час Першої світової війни. За сприяння о. Івана Гордієвського побудовано дім читальні «Просвіти», засновано Братство тверезості, касу ощадності, крамницю мішаних товарів.
Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших, споживча і кредитова кооперативи, дитячий садок; театральний та хоровий гуртки, бібліотека. Діяли польські товариства «Кулко рольніче» (пол. Kółko rolnicze), «Стшелєц» (пол. Związek Strzelecki) і «Дом Людови» (пол. Dom ludowy).
Нині працюють школа I—II ступенів, Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 торгових заклади.
У Шманьківцях підтримують давні традиції: щороку 7 січня ходить вертеп, а 14 січня — Маланка.
Господарство
У 1940 році примусово організовано колгосп, який відновив свою роботу в 1948 році.
Із сільськогосподарських підприємств працювали аграрно-пайове господарство «Маяк», ПАП «Злагода», ПАП «Мрія-2000», нині працює ПАП «Паросток». У 2015 році на підприємстві розпочалося спорудження міні-елеватора й водночас сушильного комплексу, який майже закінчений. Підприємство обробляє 1200 га земель, паї в оренду передали 650 пайовиків у селах Шманьківці, Шманьківчики, Швайківці (частково) та Пастуше.
Також у селі проживає фермер Юрій Захарчук, який вирощує каракулеві вівці й варить бринзу.
Населення
 
Мовні особливості
У селі побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Шманьківцях:
  • вічко (отвір у вулику),
  • воко (око),
  • вочко (вставлений камінь у перестіні),
  • дернюга (дерен),
  • дзядовство (дідова, жеброта),
  • залін (пропущене або погано оброблене місце під час оранки; огріх),
  • кайдак (жук-рогач),
  • курєчки (курячий послід),
  • чинити (чистити (пшеницю, жито решетом),
  • чинити (виправляти (шкіру).
Відомі люди
Народилися
  • Петро Гермак (1906—1941) — учасник національно-визвольних змагань. Член ОУН.
  • Іван Глух (1911) (1911—1941) — учасник національно-визвольних змагань. Зв’язковий ОУН.
  • Іван Грух (1903) (1903—1937) — учасник національно-визвольних змагань.
  • Олексій Горячий (1892—1941) — учасник національно-визвольних змагань. Член ОУН.
  • Іларіон Грабович (1856—1903) — український письменник, публіцист, педагог.
  • Йосип Гуменюк — український педагог, директор Чортківського педагогічного училища.
  • Михайло Гуменюк — український педагог, директор Чортківської школи-інтернату.
  • Мстислав Гуменюк (нар. 1958) — український краєзнавець, вчитель, дослідник і знавець творчості Степана Чарнецького.
  • Теодор Давидюк (1888—1941) — учасник національно-визвольних змагань. Член ОУН.
  • Ігор Качмар (нар. 1952) — український поет.
  • Прокіп Мостович (1867—1937) — український педагог, гімназійний професор, директор Коломийської української гімназії.
  • Людмила Павлінська (нар. 1983) — українська громадсько-політична діячка.
  • Максим Огородник (нар. 2000) — український журналіст, фотограф, краєзнавець, вікіпедист, SMM, проектний та контент-менеджер, менеджер веб-ресурсів.
  • Микола Шевчук (нар. 1993) — український співак, актор, артист-вокаліст.
  • Степан Чарнецький (1881—1944) — український поет, перекладач, журналіст, фейлетоніст, театрально-музичний критик, актор, режисер, громадський діяч, співавтор гімну Українських Січових Стрільців «Ой у лузі червона калина…».
  • Віталій Човник (нар. 1983) — український співак[78], чоловік і продюсер Ірини Федишин.
  • Євген Шкабар (нар. 1963) — український підприємець, меценат, громадсько-політичний діяч.
Проживали
  • Василь Мозиль — учасник національно-визвольних змагань.
  • Іван Гордієвський (1881—1944) — священик, громадський діяч, був парохом села. Похований у Богослужебній каплиці разом із дружиною.
  • Іван Юзва — учасник національно-визвольних змагань.
  • Стефанія Сов’як (псевдо «Лебідка»; 1921–?) — учасниця національно-визвольних змагань.
Дідичі
  • Миколай Іскшицький — ротмістр поточної оборони, снятинський староста, кам’янецький стольник, підкоморій і староста, посідав частину села.
  • Станіслав Лянцкоронський — подільський воєвода, галицький каштелян; також був дідичем міст Бучача, Підгайців, сіл Швайківці, Шманьківчики та інших.
  • Константій Лянцкоронський — мечник гостинський, у 1741 році після тривалого процесу уклав угоду з домініканцями Чорткова.
  • Представники роду Карчевських (пол. Karczewscy) гербу Ясенчик — у XVIII ст.
Охрещені
Саломея (1745 року, в метриці названа дочкою Яна Лянцкоронського та Констанції зі Злотницьких, хоча Адам Бонецький припускав, що вона була дочкою Константія Лянцкоронського) — дружина інфляндського підчашого Юзефа Ширина.
У літературі
У 2008 році учнями школи написана пісня про Шманьківці.
Джерела
Гуцал П., Уніят В. Шманьківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 645. — ISBN 978-966-528-279-2.
Мельничук Б., Уніят В., Федечко М. Шманьківці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 521–522. — ISBN 978-966-457-246-7.
Чортківська округа. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Ольги Соневицької та інші. — Ню Йорк — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1974. — Т. XXVII. — С. 230—232 — іл.
Погорецький В. Чортківщина. Історико-туристичний путівник. — Тернопіль: Астон, 2007. — С. 181. : іл. — ISBN 978-966-308-206-0
Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — T. 13. — S. 331—349. (пол.)
Szmańkowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa, 1892. — Т. XII. — S. 6. — S. 6—7. (пол.)
За власними дослідженнями Максима Огородника та Дмитра Логуша.
Література
Блаженко, А. Лиш татова вишивана сорочка… [Текст] : [про мистецьку родину Боднаруків; Любомир Мирославович — відомий хоровий диригент, уродженець Шманьківців Чортків. р-ну] / А. Блаженко // Голос народу. — 2016.  — 29 лип. — С. 4 : фот.
Віконська, І. Незгубний у віках його слід [Текст] : [обл. фестиваль укр. нац. пісні «Червона калина», присвячений пам’яті С. Чарнецького] / І. Віконська // Вільне життя плюс. — 2013. — 23 жовт. — С. 6 : фот. —  (Дійство).
Вишньовська, М. Пісня про Шманьківці [Текст] / М. Вишньовська // Голос народу. — 2014. — 20 черв. — С. 4. — (Присвята).
Добрянський, В. Печера Лисеня поблизу Шманьківців: пошук невідомого [Текст] / В. Добрянський // Голос народу. — 2017. — 3 лют. — С. 5.
Захарчук, Д. «Доїти овець — чоловіча справа!» [Текст] : Ю. Захарчук вирощує каракулеві вівці і варить найсмачнішу бринзу / Д. Захарчук // Нова Тернопільська газета. — 2014. — 16—22 лип. — С. 11 : фот. — (Gospodar).
Маньовська, В. Книга «Просвіти» — морська глибина… [Текст] : [книги із читальні “Просвіти” с. Шманьківці] / В. Маньовська // Вільне життя плюс. — 2013. — 18 січ. — С. 6 : фот. — (Рядок з біографії краю).
Маслій, М. Степан Чарнецький: «Ой у лузі червона калина…» [Текст] : про те, що уродженець Шманьківців Чортків. р-ну є автором гімну укр. січових стрільців, якому наступного року сповниться століття, його односельці дізналися аж у… 1990 р. / М. Маслій // Нова Тернопільська газета. — 2012. — 10—16 жовт. — С. 8 : фот.
Мацьків, Г. Під прихистком святого Миколая [Текст] : [розповідь про капличку святого Миколая у Шманьківцях] / Г. Мацьків // Голос народу. — 2016. — 17 черв. — С. 5 : фот.
Мочевус, Ю. «Червона калина» на Батьківщині автора пісні [Текст] : [обл. фестиваль патріотичної пісні] / Ю. Мочевус // Свобода. — 2013. — 30 жовт. — С. 3 : фот. — (Тернопілля фестивальне).
Огородник, І. «Не хилися, червона калино, маєш славний рід” [Текст] : [обл. фестиваль укр. нац. патріот. пісні «Червона калина»] / І. Огородник // Вільне життя плюс. — 2017. — 20 жовт. — С. 5 : фот. — (Фестиваль).
Огородник, М. Відроджена капличка [Текст] / пер. Г. Мацьків ; запис. М. Огородник // Вільне життя плюс. — 2015 . — 30 жовт. — С. 5 : фот.
Огородник, М. Гуляла Маланка у Шманьківцях [Текст] / М. Огородник // Вільне життя плюс. — 2017. — 18 січ. — С. 4 : фот.
Огородник, М. Під прихистком святого Миколая [Текст] : [каплиця Св. Миколая] / М. Огородник // Вільне життя плюс. — 2016. —  1 лип. — С. 5. — (Обереги).
Огородник, М. Примусове вивезення жителів Шманьківців до Німеччини у 1942 році [Текст] / М. Огородник, М. Вишньовська, С. Ушій // Свобода. — 2017. — 8 верес. — С. 3.
Огородник, М. Про тебе, Степане, слава не вмре, не загине [Текст] / М. Огородник // Свобода. — 2017. — 3 лют. — С. 4 : фот. — (Наші незабутні).
Огородник, М. Тече Самець сивочолий крізь давні роки… [Текст] / М. Огородник // Свобода. — 2017. — 3 берез. — С. 3 : фот.
Огородник, М. Хрест, який пам’ятає епідемію тифу [Текст] / М. Огородник // Свобода. — 2017. — 13 жовт. — С. 4 : фот.
Сасанчин, Н. Пам’яті Степана Чарнецького [Текст] / Н. Сасанчин // Вільне життя плюс. — 2015 . — 28 січ. — С. 4 : фот. — (Урочистості).
Свистун, О. Хай цвіте, хай цвіте «Червона калина»! [Текст] : [обл. фестиваль нац.-патріотичної пісні «Червона калина» відбувся у с. Шманьківці Чортків. р-ну] / О. Свистун // Голос народу. — 2016. — 21 жовт. — С. 7 : фот.
«Червонокалинівський» рекорд України [Текст] // Свобода. — 2016. —19 жовт. — С. 12 : фот.
Чортківщина [Текст]: істор.-турист. путівник / автор-упоряд. В. Погорецький. — Тернопіль, 2007. — 188 с.
Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.