ШЕВЧЕНКО Сергій Васильович

14.08.2018 | Автор: | Категорія: науковці | винахідники
ШЕВЧЕНКО Сергій Васильович (27. 02. 1920, м. Імянь-По, Маньчжурія, нині Китай – 05. 08. 1990, м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області) – лісівник, дендролог, еколог,  фітопатолог. Доктор сільськогосподарських наук (1976), професор (1978). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1988).

У 1923 переїхав із батьками у с. Городнє (нині Любомльського району Волинської області).  Середню школу закінчив у 1932 р. у м. Кременці. Пізніше навчався на лісовому відділенні середньої агрономічної школи в с. Білокриниці (поблизу Кременця).

З 1941 р. працював на посаді помічника лісничого Вишневецького лісництва Кременецького лісгоспу. У 1942-1943 рр. перейшов у Почаївське лісництво на посаду лісничого, а в 1944 р. став надлісничим Перемишлянської лісової школи Любачівського району.

Закінчив Львівський сільськогосподарський інститут (1949, нині аграрний університет). Наукову діяльність Сергій Васильович розпочав ще під час навчання, виступав з доповідями на конференціях. З 1947 р. працював старшим лаборантом у лабораторії швидкорослих порід інституту лісівництва АН УРСР. У цей час Сергій Васильович брав участь у вивченні лісовідновних процесів головних лісоутворюючих порід у зв’язку з головними рубками, заходів, спрямованих на підвищення продуктивності лісів.

По закінченню навчання Шевченко С. В. залишився в інституті і займався педагогічною діяльністю — спочатку на посаді асистента, потім старшого викладача кафедри лісівництва. У 1955 р. Шевченко С.В. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Взаємозв’язок дуба і його головних супутників як біологічна основа реконструкції західних областей УРСР».

Вийшли з друку його праці «Досвід реконструкції малоцінних деревостанів» (Горшенін М.М., Шевченко С.В., 1957), «Типы горных лесов Горган» (1957).

Від 1955 – у Львівському лісотехнічному інституті. У 1958 р. Шевченко С.В. перейшов на кафедру лісових культур і лісової меліорації, де плідно займався науковою та педагогічною діяльністю. Сергій Васильович проводив дослідження по темі «Вивчення типів лісу і розробка основних лісівничих заходів по підвищенню продуктивності лісів Західних областей УРСР».

Результатом проведеної науково-дослідної роботи стала монографія «Типи лісів УРСР» під редакцією проф. Воробйова Д.В., яка вийшла у Харкові у 1958 р. У цьому ж році Сергій Васильович перейшов працювати на кафедру лісових культур Львівського лісотехнічного інституту, де в 1961 р. йому було присвоєне вчене звання доцента.

Шевченко С.В. почав читати курс лісової фітопатології на лісогосподарському факультеті і в науковому плані переключився на вивчення збудників хвороб лісових екосистем та розробку заходів їхнього захисту. Працюючи у цій галузі протягом чверті століття, вчений досяг вагомих результатів і заслужив серед фітопатологів особливого визнання.

Заслуговує на увагу розроблений Шевченком С.В. новий науковий підхід до вивчення фітопатогенних грибів та їхньої дії за тих чи інших екологічних умов, що дає змогу виявити поширення та інтенсивність пошкодження деревних порід збудниками хвороб у різних типах лісу.

Так, у лісах Карпат через вітровали, сніголоми, повені та ерозійні явища, а також масове розповсюдження шкідників виникли оптимальні умови для розвитку і прогресування хвороб лісу, які переросли у масові явища — епіфітотії. Вони завдають значної шкоди лісовому господарству, знижуючи довговічність та продуктивність лісів, а також захисні функції, що створює реальну загрозу для існування значних лісових масивів.

Розглядаючи окремі епіфітотії в лісах Карпат, Шевченко С.В. встановив найпридатніші екологічні умови для їхнього виникнення та причини, які сприяють цьому явищу. Крім того, Шевченко С.В. досліджував голландську хворобу в’язових (Ophiostoma Ulmi (Buism.) Nannf.), яка викликає масові епіфітотії в насадженнях береста, в’яза та ільма гірського при сприянні посушливих погодних умов та недостатньої боротьби з шкідниками — переносниками даного захворювання.

Шевченко С.В. досліджував розвиток епіфітотій в соснових насадженнях, розвитку масових захворювань у яких сприяє м’який вологий клімат Карпатських лісів. У цих умовах молоді культури відзначаються швидким ростом, але мають викривлені крони і часто пошкоджуються гнилями та сніголомами.

Результати досліджень в культурах тополі він виклав у двох монографіях:

  • «Тополя» (1957)
  • «Тополя та її культура в західних областях УРСР» (1962),

а також великій кількості статей:

  • «Выращивание осокоря для фанерного производства» (1961),
  • «Важнейшие болезни тополей и меры их предупреждения» (1962)
  • та ін.

У плані наукових досліджень Шевченка С.В. було некрозне всихання бука (Nummularia bulliardi Tull.).

У 1975 р. Сергій Васильович захистив докторську дисертацію з фітопатології на тему «Грибні епіфітотії в хвойних лісах заходу Української РСР», а 1978 р. отримав учене звання професора.

Проведені Шевченком С.В. дослідження дозволили йому зробити науково обґрунтовані висновки і розробити практичні рекомендації. До цих заходів він відносив лісозахисні і лісогосподарські, які спрямовані на підвищення біологічної стійкості лісів.

Маючи широкий світогляд, Серій Васильович проводив наукові дослідження одночасно в кількох найважливіших областях лісівничої науки. Він теоретично обґрунтував реконструкцію малоцінних лісостанів, вивчав смерекові і ялицеві діброви Прикарпаття, типи лісу Ґорґан (Карпати), виявляв закономірності у лісовідновних процесах в ялицевих дібровах Прикарпаття.

Велика кількість його наукових праць присвячена питанням охорони природи і раціональному використанню природних ресурсів. Свої наукові дослідження проводив у горах Криму, Кавказу, Тянь-Шаню, Хибинах; досліджував ліси Молдови та Білорусії.

Найбільш відомими є його роботи з реконструкції лісостанів, а також монографія «Культуры тополей в западных областях УССР». Його підручник «Лісова фітопатологія» і навчальний посібник «Хвороби лісових насаджень УРСР» видано українською та російською мовами.

Професор Шевченко С.В. плідно співпрацював з доктором біологічних наук Цилюриком А.В. Наслідком цієї співпраці стали посібник «Лесная фитопатология. Практикум» (1983), підручник «Лесная фитопатология» (1986), за який Шевченку С.В. та Цилюрику А.В. присуджено Державну премію Української РСР в галузі науки і техніки за 1988 р., та навчальний посібник «Грибы лесных биоценозов» (1989 р.).

Спрямування наукових досліджень Шевченка С.В. позитивно вплинуло на розвиток лісознавства. Усе своє життя Шевченко С.В. присвятив науковій роботі, яка була направлена на збереження і примноження лісових багатств Карпат. Сергій Васильович був високо ерудованим викладачем, який володів високою педагогічною та професіональною майстерністю, принциповою вимогливістю до студентів та співробітників, і насамперед до себе. Мав енциклопедичні знання в області фітопатології, лісівництва, дендрології, лісової типології тощо.

Безмежно закоханий у природу, він прищеплював любов до лісу й своїм учням — студентам і аспірантам, залучаючи їх до активної роботи у гуртках, наукових експедиціях, туристичних походах, конкурсах, олімпіадах і конференціях, які користувалися у студентів особливою популярністю і повагою.

Джерело:

Делеган, І. ШЕВЧЕНКО Сергій Васильович [Текст] / Делеган, І. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т . — Т. 3. П–Я. – Тернопіль, 2008. – С. 630.

Решетник, О. П. Діяльність професора С. В. Шевченка в контексті розвитку лісівничої науки (1920–1990 рр.) [Текст] / Решетник, О. П. // Історія науки і біографістика / ДНСГБ УААН. – Київ, 2016. – № 1. – Режим доступу: http://inb.dnsgb.com.ua/2006-1/06roprln.html, вільний.

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1557 публікацій.

Залишити відповідь