СЕРЕТСЬКИЙ ЗАКАЗНИК | Тернопільська область

Серетський заказник — гідрологічний заказник загальнодержавного значення. Розташований на території Тернопільського (321,0 га) та Зборівського (871,0 га) районів в межах заболоченої заплави ріки Серету від с. Плотича Тернопільського району до с. Кобзарівка Зборівського району та заплави ріки Лопушанки від с. Городище до с. Носівці Зборівського району.

Оголошений постановою Ради Міністрів УРСР від 25 лютого 1980 року № 132 “Про доповнення Переліку державних заказників Української РСР” із змінами, затвердженими постановою Ради Міністрів Української РСР від 12 грудня 1983 року № 495 “Про доповнення Переліку державних заказників Української РСР”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992.року № 584 “Про зміну деяких рішень Уряду України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про природно-заповідний фонд України” заказник затверджений як об’єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Площа 1192,0 га.

Під охороною — унікальні для Центральної Європи угіддя лісостепової торфоболотної області, де підтримуються умови для існування типових та унікальних рослинних угрупувань, популяцій рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України та Європейського Червоного списку, розмноження, скупчення та проживання рідкісних видів тварин, що знаходяться під загрозою зникнення. Належать до низинних автотрофних заплавних боліт, де переважають очеретяні, осокові, очеретяно-осокові угруповання.

Серетецькі болота є місцем

існування:

  • луня польового,
  • вівсянки чорноголової,
  • сорокопуда сірого,
  • горностая,
  • гоголя

та зростання

  • пальчатокорінника травневого,
  • коручки болотної,
  • молодильника озерного,
  • товсятянки звичайної,
  • пальчатокорінник Фукса,
  • меч-трави болотної

— видів, занесених до Червоної книги України,

Серетський заказник. Фото: Тарас Іванків

угрупувань:

  • глечиків жовтих
  • лепешняку тростинного,

занесених до Зеленої книги України, а також середовищем зростання видів рослин, занесених до Переліку рідкісних, і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослинного світу на території Тернопільської області:

  • глечиків жовтих,
  • вільхи сірої,
  • латаття білого
  • бобівника трилистого.

Водно-болотні угіддя є особливо цінними для підтримання значної чисельності особин мисливських видів птахів:

  • крижня звичайного,
  • гуски сірої,
  • гуски білолобої,
  • свиша,
  • широконіски,
  • шилохвоста,
  • черні чубатої,
  • лиски
  • тощо.

У межах заказника в осінній період в спеціально відведений час проводиться організоване полювання на пернату дичину. В цей час продається 1500—2000 відстріл очних карток.

Івачівська водойма є важливими місцями нересту, нагулу та зимівлі місцевих видів риб з невеликими популяціями — вугра річкового, рибця, яльця, в’язя, голованя, умбри, сома, а також карася, коропа, окуня, плотви, інших; є визначальним місцем для підтримання їх популяцій, а також має важливе водорегуляторне значення.

Серетський заказник. Фото: Тарас Іванків

Серетські болота розвинулись виключно в заплаві ріки Серет і мають в своїй основі водотривкі відклади. Велике значення для утворення цих боліт має наявність ставків, гребель, звужень, пов’язаних з геологічною будовою.

Глибина боліт досягає 2-3 м. Живлення боліт мішане з переважанням снігового і дощового. Водно — мінеральне живлення цих боліт відбувається, в основному, за рахунок повеневих вод, поверхнево-стічних вод, що стікають з високих берегів, і в меншій мірі — ґрунтових вод.

Водозбір Серетецьких боліт охоплює верхню частину басейну ріки Серет. Основними ріками, що живлять ріку Серет та болота, є ріки

  • Лопушанка,
  • Смолянка,
  • Нестерівка,
  • Гук,
  • Сворля,
  • Грабарка,
  • В’ятина,
  • Серет Лівий,
  • Серет Правий,
  • Серет Малий.

Гідрогеологічні умови місцевості зумовлюють вихід на поверхню землі підґрунтових вод глибинних горизонтів у вигляді джерел або у вигляді суцільного пластового виклинювання.

Річний хід рівнів води характеризується весняним водопіллям, серією літніх дощових паводків і порівняно низькими рівнями в меженний період. Льодовий режим нестійкий, у теплі ж зими річка не замерзає.

Серетецькі болота за типами рослинності та середовищем існування поділяються на 5 частин:

  1. “Вільшанка”,
  2. “Лози”,
  3. “Івачівське болото і водойма”,
  4. “Кобзарівське болото”,
  5. “Лопушанське болото”.

Ділянки “Вільшанка” та “Лози” розташовані між селами Великий Глибочок — Горішній Івачів.

Ділянка “Івачівське болото” розташована вище дамби Івачівської водойми і є водоймою, порослою очеретом звичайним.

“Кобзарівське болото” тягнеться від дамби між селами Іванківці та Чернихів Зборівського району до дороги між селами Вертелка — Ренів.

Лопушанські болота площею 89,0 га охоплюють долину ріки Лопушанки від дороги між селами Носівці — Городище до дамби.

На ділянці “Вільшанка” в притерасовій частині заплави ріки Серет із розрідженого вільхою чорною з переважанням лепешняку плавучого у травостої трапляються угруповання лепешняку великого, осоки високої, рогозу вузьколистого, осоки пухирчастої.

Сильно обводнені ділянки у прирусловій частині зайняті водяним різаком алоеподібним.

На ділянці “Лози” переважають трав’янисті ценози хвоща болотного, лепешняку великого, очерету звичайного.

На ділянці болота, що прилягає до Івачівської водойми, переважають осокові ценози, домінує осока двотичинкова та здута, співдомінує бобівник трилистий — рідкісний вид для Тернопільської області, хвощ болотний.

На Горішньгоівачівській водоймі велику площу займають зарослі очерету звичайного із куртинами рогозу вузьколистого.

У районі Серетського заказника у 1971 році Харківським інститутом “УкркомунНДІпроект” на основі результатів гідрологічної розвідки запасів водних ресурсів для міста Тернополя, затверджених на той час Державним комітетом по запасах Ради Міністрів СРСР, спроектовано Верхньо-Івачівський водозбір.

Загальна потужність водозбору складає 87600 кубічних метрів на добу. Даний водозбір впроваджено в експлуатацію 1975 року. Він складається із 16 артсвердловин.

Середня глибина артсвердловин від ЗО м до 45 м та потужністю 100—560 куб. метрів на годину. Видобуток прісних підземних вод здійснюється на основі ліцензії (спеціальних дозволів).

Автор: This photo created by Mykola Vasylechko.Світлина Миколи Василечка. /, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=32935691

Оцінені запаси затверджені ДКЗ СРСР протоколом № 6005 від 8 липня 1970 року, встановлено ліміт забору підземних прісних вод — 33600 тисяч куб. м на рік.

Заказник перебуває у віданні:

  • Великоглибочецької (138,6 га),
  • Івачеводолішнівської (68,8 га),
  • Плотицької (93,9 га) сільських рад Тернопільського району,
  • Чернихівської (266,7 га),
  • Малашівської (501,9 га),
  • Городищенської (64,04 га),
  • Кобзарівської (68,1 га.) сільських рад Зборівського району,
  • державного підприємства “Тернопільводоканал” (0,30 га),
  • приватного підприємця Бігуна Богдана Костянтиновича (24,96 га).

Джерела:

Бурма, В.  Лебедина заводь [Текст] : [птахи городищенського ставу] / В. Бурма // Вільне життя плюс. — 2015 . — № 51 (1 лип.). — С. 7 : фот. кольор.

Леньків, І.  Серетецький заказник [Текст] / І. Леньків  // Тернопільський енциклопедичний
словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2008. — Т. 4 : П — Я. — С. 251-252 : фот.

Проблеми екології рідного краю [Текст] : навч. матер. / Л.П.Царик, М.В.Потокій, О.В.Сінгалевич та ін. — Тернопіль, 1993.

Реєстр заповідних об’єктів Тернопільської області [Текст] / під ред. М.П. Чайковського. — Тернопіль, 1977. — С. 13

Унікальні перлини Тернопільщини [Текст] /  В.М. Черняк, Г.Б Синиця, І.О П’ятківський. — Тернопіль, 2014. —  С. 58-60 : фот.

Чайковський, М. П. Пам’ятки природи Тернопільщини [Текст] / М. П.Чайковський. — Львів, 1977. — 80 с.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2386 публікацій.

Залишити відповідь