СЕРЕДНИЦЬКИЙ Антін Тимофійович

antin-serednСередницький Антін (Антон) Тимофійович (Serednicki Anton; псевд. і  крипт.: Антін Верба, А. Верба, Антін Більчук, О. Тимчук, Антоні Білєцкі, Клим Качала, Максим Проць, Семен Багринівський, Василь Шандрук, Ю. Янчук, Олександр Орач, Осія Лукич, О. Лукич, Іван Жмиря, Яків Міхняк, Семен Носуль, Денис Самійлюк, Ф. Карчевський, Т. Бойко, Кость Остріг, Корній Лігоцький, Олесь Пилипчук, Андрій Шевчук, Омелян Костуй, Кшиштоф Бєлєцкі,
крипт. An., A.S, A.W, A.B, A.T.S.) – 01. 03. 1916, с. Вербовець, нині Лановецького р-ну Терноп. обл. – 12. 09. 2012, Варшава (Польща), журналіст, письменник, літературознавець, редактор. Член Спілки польських письменників (1986).

Антін Середницький народився 1 березня 1916 р. на хуторі між селами Вербовець, Влащинці й Велика Білка. У батьківській власності було 14 га поля.  У 1925 р. в селі було 542 двори, діяла каменоломня.

У 1926 р. землі Вербовця належали поміщикові Ржевуцькому. На 1 серпня 1931 р. у селі проживало 2238 осіб, були 382 малих, 18 середніх і одне велике селянські господарства; три промислові підприємства; працювали школа, 6 торгових закладів. Діяла філія товариства “Просвіта” (від 1932 р.). На початку 1939 р. осередок об’єднував 105 осіб, у бібліотеці при читальні було 356 книжок.

Закінчивши семирічну школу у Вишгородку, Антін подав документи в Кременецьку українську гімназію. Далі навчався в Учительській семінарії при Кременецькому ліцеї й Учительській семінарії в Подлясці Лєсній на території Польщі.

У Варшавському університеті спеціалізувався на польській та українській філології, яку викладав професор Роман Смаль-Стоцький, міністр закордонних справ УНР на еміграції.

З приходом радянської армії, від вересня 1939-го до червня 1941 року Антін Середницький працював учителем і директором школи в селі Шили. Після двох років окупації Антін Середницький опублікував у 1941-1943 p.p. кілька статей у рівненській газеті «Волинь», яку редагував Улас Самчук. В одній описав русифікацію української мови, а в другій – сталінську тоталітарну систему.

У цей час він учителював разом з дружиною Євгенією у Кременці. В 1942 р. у них народився син Ярослав.  Інспектор Кременецького повіту, колишній полковник Армії УНР Філімон Шпільман добився в гебітскомісара Франца Мюллера відновлення семирічної української освіти не тільки в Кременці, а навіть у Вербівці. У Кременці діяла торгівельно-бухгалтерська, у Білокриниці – лісотехнічна, у Борсуках – рільнича фахові школи.

Навесні 1944 р. фронт наблизився до Ланівців. Антін Середницький  виїхати на Захід. Пережив Варшавське повстання. наприкінці якого був вивезений на примусові роботи до Німеччини.

Після війни працював керівником початкової школи в Ліготі Кротошинського повіту, а з 1948 р. на педагогічній роботі в середніх школах Варшави, зокрема старшим викладачем у Кадетському корпусі.

Згодом викладачем кафедри української філології Варшавського університету (1960-1987 рр.) та директором 5-го ліцею у Варшаві (1968-1976),  а з 1960 по 1986 р. – на кафедрі української філології Варшавського університету.

Писати Антін почав ще учнем середньої школи. У його творчому доробку майже дві тисячі оповідань для дорослих і дітей, фейлетонів, біограмів, рецензій. Статті друкував у газеті «Наше слово», додатку для дітей «Світанок» і місячнику «Наша культура», де був членом редакційної колегії. Публікував їх у виданнях «Ватра», «Над Бугом і Нарвою» (Польща); газетах «Літературна Україна», «Молодь України», «Волинь», «Січеславський край», часописах «Прапор», «Жовтень», «Вітчизна» (Україна), «Нова думка» (Югославія), «Дукля» (Словаччина), «За синім океаном» (США), «Бібліотека ім.Симона Петлюри» (Франція).

Негативний вплив на творчий розвиток мали роки ІІ світової війни та післявоєнні депортації українського населення, десятилітній період посиленого пропагування негативного стереотипу українця і теорії про нібито остаточну розв’язку української проблеми у Польщі.

То ж, справжній творчий шлях на українській ниві почався у 1958 р., коли було вирішено видавати щомісячний літературний та популярно-науковий додаток «Наша культура» (НК), саме під редакцією А. Середницького. 

У 1962-1988 р. А. Середницький редагував «Український Календар», на сторінках якого висвітлював релігійну, історичну, літературну, культурну й мистецьку тематику. Відзначав ювілеї українських політиків, військовиків, письменників і діячів культури.

«В один свій приїзд до Варшави, будучи редактором «Всесвіту», я зустрічався з А. Середницьким. Не знав тоді, що це — людина-енциклопедія українсько-польських взаємин на площині літератури, історії, політики. Я вдячний був йому за публікації творів наших шістдесятників у журналі «Український Календар», що його від 1961-го до 1988-го видавало Українське Суспільно-Культурне Товариство у Варшаві. Там працював Антін Середницький головним редактором, укладачем, там були опубліковані численні його статті, а серед них і такі речі, з яких я черпав цікаві відомості про дружні взаємини між великими українцями та великими поляками». © Дмитро Павличко

У 60-х роках розмістив статті про «заборонених» Богдана-Ігоря Антонича, письменника і поета Богдана Лепкого й видатного історика і Голову Центральної Ради Михайла Грушевського. Опублікував «крамольний» вірш Миколи Хвильового і рядки Василя Симоненка «На цвинтарі утрачених ілюзій уже немає місця для могил…».

У 1964 р. Антін Тимофійович став членом Українського-суспільно-культурного товариства (УСКТ), у 1976-1987 роках був заступником голови Товариства.

Із здобуттям Україною незалежності в українських і польських виданнях опублікував брошуру «Симон Петлюра» (1997) та статті «Полтавська петлюріана» (1996), «Симон Петлюра життя і діяльність» (1997), «В Українській бібліотеці імені Симона Петлюри в Парижі» (1998), «Симон Петлюра живий символ державності України» (1999), «У 75-і роковини вбивства Симона Петлюри» (2001), «Симон Петлюра в історіографії Польської Народної Республіки» (2004).

Військово-історична тематика висвітлена в його розвідках «Офензива на Київ 1920 року та її значення для Армії та Уряду УНР» (1998), «Генерал Павло Шандрук» (2008) та ін.

Водночас А. Середницький як співпрацівник Кафедри української філології Варшавського університету активно діє в Комісії української мови при міністерстві освіти. У цей час опрацьовує незвичайно потрібні вчителям і тисячам учнів посібники до навчання української мови.

Із 1991 по 2012 рік співпрацював із Товариствами «Польща – Україна» і «Варшава – Київ», видав низку підручників з української мови і літератури для шкіл у Польщі: «Граматика української мови», читанки «До грамоти», «Дружіть з книжкою», «Дім і світ», «У сім’ї та школі», «Сучасне й минуле», «Широчіють обрії» і методичний порадник з української мови (Варшавський університет).

Помер Антін Середницький 12 вересня 2012 р. Похований на православному цвинтарі району Воля у Варшаві.

Джерела:

Колянчук, О. Сеньйор мистців пера [Електронний ресурс] / О. Колянчук // Над Бугом і Нарвою /Союз Українців Підляшшя. – Bielsk Podlaski, [?] . – Режим доступу: http://nadbuhom.pl/art_2563.html, вільний.

Мельничук, Б. Середницький Антін (Антон) Тимофійович [Текст] / Б. Мельничук, Б. Щербак // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський [та ін.] — Тернопіль, 2008. – Т. 3 : П – Я. – С. 250.

Середницький, Я. Наш земляк Антін Середницький [Текст] : [журналіст, письменник, літературознавець, редактор, уродженець Ланов. р-ну від 1948 р. у Польщі] / Середницький // Діалог. – 2016. – № 7 (12 лют.). – С. 8 : фот.

Уродженець Лановеччини Антін Середницький [Текст] : [журналіст, письменник, літературознавець, редактор, від 1948 р. у Польщі] // Голос Лановеччини. – 2016. – № 9 (26 лют.). – С. 5 : фот.

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2732 публікацій.

Залишити відповідь