Савка Орест Іванович

джерело

САВКА Орест Іванович (10.03.1939, с. Крогулець, нині Гусятинського району Тернопільської області) – актор, режисер, сценарист, громадський діяч. Батько Мар’яни Савки. Заслужений діяч мистецтв (2006). Депутат Копичинецької міської і Гусятинської районної рад (1987-1998). Орден «Знак Пошани» (1986), галузеві та козацькі нагороди. Почесна відзнака з нагоди 100-річчя від дня народження Р. Шухевича (2007). Член НСТДУ (1998). Почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта» (1999). Літературно-мистецька премія ім. Братів Богдана і Левка Лепких (2004), лауреат всесоюзних і всеукраїнських фестивалів художньої творчості (1968-1970, 1975-1977, 1983-1985, 1987, 1992).

Невтомний подвижник української культури, митець непересічного режисерського й акторського таланту, здібний організатор, педагог, дослідник, експериментатор.

Цей перелік можна було б продовжувати і продовжувати. Та насправді, дуже важко зрозуміти, як усе згадане може поєднатися у одній людині.

Це — людина великого інтелекту, щирості, відкритості – Орест Іванович Савка. Він народився 10 березня 1939 року в с. Крогулець, нині Гусятинського району. Він вищу освіту здобув на режисерському факультеті Київського інституту культури, свою режисерську кваліфікацію вдосконалював у Київському та Московському інститутах підвищення кваліфікації працівників культури, а також у відомих майстрів театру і кіно – Георгія Товстоногова, Олега Єфремова, Марка Донського, Ігоря Ільїнського, Михайла Ромма, Федора Верещагіна, Ріми, Степаненко, Ярослава Геляса, Едуарда Мірошника, Генадія Макарчука.

Творче життя О. Савка присвятив дуже складній справі – розвитку аматорського театрального мистецтва, донесенню засобами театру високих моральних, культурних цінностей до глибин провінційного життя.

У 1965 році перспективний актор Тернопільського обласного, тоді музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка Орест Савка, відмовившись від професійної кар’єри, переїхав із обласного центру до містечка Копичинці, щоби створити там повноцінний аматорський театр.

Завдяки самовідданій багаторічній праці, О. Савка зумів виплекати із самодіяльних артистів справжніх акторів – професіоналів, перетворити аматорський театр на місце творчого експерименту, осередок театральної культури регіону, а провінційне містечко Копичинці прославити як місто Театру.

Одночасно зі формуванням народного театру О. Савка створив танцювальний колектив, який отримував високу оцінку на оглядах, фестивалях, конкурсах за виконання таких танців як – «Український гопак».

Ось уже понад сорок років Орест Савка є незмінним режисером Копичинського народного драматичного театру ім. Б. Лепкого. Цей колектив започаткований на крихітній сцені старенького міського будинку культури.

Коли у 1977 році театр із виставою «Драматична пісня» переміг на Першому всесоюзного фестивалі народної творчості, голова журі, народна артистка України Поліна Мусіївна Нятко у виступі сказала: «Побудуйте театр для цього режисера. Він заслуговує на це, бо його театр є високопрофесійним».

Багато сили, часу, організаційної та фізичної праці Орест Савка віддав, щоби це побажання здійснилося. Народний театр майже відразу після започаткування своєї діяльності став осередком культурного життя всієї області.

1). Український хоровод «Веснянки», «Пролісок» (спільна постановка із заслужений артист України Валерієм Ба…..

2). Гуцульські танці «Аркан» та «Коломийки», молдавські — «Молдавеняска», «Жок», Молдавська «Хора».

Не намічаючи собі легких завдань, Орест Савка одна за одною здійснив складні театральні постановки. Це й шедеври світової драматургії – серед яких «Підступність і кохання» Ф.Шіллера, «Овід» Е.-Л. Войнич, «Без вини винні» О. Островського, українська національна класика – зокрема «Лісова пісня» Лесі Українки, «Гайдамаки» та «Невольник» за Т. Шевченком, «Кайдашева сім»я» за І. Нечуєм-Левицьким, «Дністрові кручі» за Ю. Федьковичем, «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською, «Сотниківна» за Б. Лепким, і п’єси воєнної тематики – «В списках не числився» Б. Васильєва, «Піти й не повернутися» В. Бикова, «Солов’їна ніч» В. Єжова, і твори історичної тематики авторів із Тернопільського краю – «Легенда тернового поля» Л. Крупи, «Мазепа – гетьман український» Б. Мельничука за Б. Лепким,

«Полум’я Волині» Г. Петрука-Попика, «Із забуття в безсмертя» О. Савки. Окремо, на замовлення Спілки політв’язнів Тернопільщини, Орест Савка постановив спектакль «Тріумф прокурора Дальського» К. Гупала.

Орест Савка ніколи не залишав поза увагою і молоду глядацьку аудиторію, постановивши адресовані їй п’єси:

  • «Мій бідолашний Марат» О. Арбузова;
  • «Чотири хрести на сонці» А. Делендика;
  • «Привіт, синичко!» Я. Стельмаха;
  • «Дорога Олено Сергіївно» Л. Розумовської;
  • Також постановив п’єси для дітей:
  • «Сомбреро» С. Михалкова
  • «Червона квіточка» Л. Браусевич;
  • «Стриборів ліс» М. Сідак, В. Шурупова;
  • музичну казку «Попелюшка» А. Спадавеккіа;
  • «Котигорошко» А. Шияна.

За власними сценаріями Орест Савка постановив  багато театралізованих дійств, серед яких –

  • «Україна в огні»;
  • «Гетьман Богдан Хмельницький»;
  • « Зборів – місто козацької слави»;
  • « Берег білий – слава вічна»;
  • « Ой, там на горі Січ іде».

Завжди творчо і вимогливо підходить режисер О. Савка до добору матеріалу для постановки, що є запорукою високого художнього рівня його вистав.

На сцені Копичинецького народного драматичного театру ім. Б. Лепкого відбуваються оригінальні постановки – складні за художнім і конструкторським задумом декорації, яскраві костюми, масові сцени з піснями й танцями (О. Савка співпрацює з фаховими хормейстерами та хореографами), несподівані піротехнічні ефекти, а головне – вражаюче педантично зрежисоване театральне дійство. Кожна вистава Ореста Савки – то висвітлення актуальних проблем сьогодення навіть у п’єсах віддалених часів, вдало дібраний акторський склад, чудова сценографія, музика.

Природні літературні здібності дають О. Савці змогу долати прогалини в драматургії українською мовою. Зокрема, він переклав п’єси з російської та білоруської мов, серед яких «Мій бідолашний Марат» О. Арбузова, «Святий та грішний» М. Варфоломєєва, «Дорога Олена Сергіївна» Л. Разумовської «Піти й не повернутися» В. Бикова та інші, а також є автором сценарії для театру поезії «Слово», літературно-музичних вечорів, святкових концертів, які стали високопрофесійними, видовищними дійствами.

Окрім режисерських постановок, уваги заслуговують акторські роботи Ореста Савки. Цей талановитий драматичний актор зіграв у театрі десятки ролей героїчного, лірико-романтичного, трагікомічного плану:

  • Рябінін – «Юність батьків» Б. Горбатова
  • Горбачов – «Операція «Сокіл» Г. Мдівані, А. Кірова
  • Петро Бородін –«Солов’їна ніч» В. Єжова
  • Івась – «Родина щіткарів» Мирослава Ірчана
  • Павло Корчагін – «Драматична пісня» Б. Равенських, М. Анчарова
  • Фердінанд – «Підступність і кохання» Ф. Шіллера
  • Артур – «Овід» Е.-Л. Войнич
  • Федя – «Святий та грішний» М. Варфоломєєва
  • Політрук – «В списках не числився» Б. Васильєва
  • Незнамов – «Без вини винні» О. Островського
  • Тимофій – «Дністрові кручі» О. Ананьєва
  • Лукаш, Перелесник – «Лісова пісня» Лесі Українки
  • Гриць, Андронаті – «У неділю рано зілля копала» О. Кобилянської
  • Езоп – «Езоп» Г. Фігейредо
  • Ян Тарнавський – «Легенда Тернового поля» Л. Крупи
  • Гнат – «Безталанна» І. Карпенка-Карого
  • Марат – «Мій бідолашний Марат» О. Арбузова
  • Голощук – «Невольник» М. Кропивницького
  • Олександр Чаплін – «Сомбреро» С. Михалкова
  • Вадим – «Чотири хрести на сонці» А. Делендика
  • Стриборк-Чарівник – «Стриборів ліс» В. Сідак, М. Шурупова
  • Андрій Кіжеватов – «Гавроші Брестської фортеці» О. Махнача
  • Лука Сидорук – «Таємничий знак» В. Шевченка
  • Чудовисько, Принц – «Червона квіточка» Л. Браусевич
  • Лейтенант Ліфанов – «Весняний день тридцятого квітня» А. Зака, І. Кузнєцова
  • Володя Маленький – «Друзі і роки» Л. Зоріна
  • Васько (суддя) – «Розсудіть нас, люди» О. Андрєєва та В. Бортка

Акторську працю О. Савка розпочав як актор Тернопільського обласного драматичного театру ім. Т. Шевченка, а потім грав у власних постановках.

На зорі української незалежності театр О. Савки натхненно працював над поверненням на сцену національної української спадщини, зокрема різдвяного та великоднього українського фольклору. Від 1989 р. О. Савка поставив спектаклі «Зоря над вертепом», «Возвеселімося всі разом нині»,  «Різдвяна ніч – свята ніч», «Христос ся рождає», « Ой коляда, колядонька», з якими театр успішно гастролював не в Україні, а й у Польщі.

У 2001 році О. Савка за власним сценарієм здійснив чергову, в новій інтерпретації, «Різдвяну виставу» на замовлення Всеукраїнської патріотичної громадсько-спортивної організації «Тризуб» ім. С. Бандери, з якою театр із Копичинців гастролював у Києві.

Загалом у творчому доробку режисера Ореста Савки – понад сімдесят вистав. Його спектаклі були явищем у театральному житті не тільки Тернопільщини, а й усієї України. Копичинський народний драматичний театр під художнім керівництвом О. Савки гастролював у Білорусі, Польщі, про нього писала варшавська преса і говорило американське радіо «Свобода». На базі цього колективу неодноразово відбувалися Всесоюзні та Всеукраїнські режисерські семінари-лабораторії.

На виставах Копичинського народного театру щоразу аншлаги. Коли у 1989 році Орест Савка привіз до Тернополя «Гайдамаки» за Т. Шевченком, зала Тернопільського драмтеатру заледве витримала штурм глядачів. Про тріумф спектаклю писала обласна і всеукраїнська преса. Журнал «Соціалістична культура» надрукував спеціальний кольоровий фоторепортаж із цієї вистави.

Копичинецький театр під керівництвом О. Савки брав участь у святкуванні ювілеїв міст Хмельницького, Полтави, Кам’янець-Подільського, Сум, Тернополя, Галича, Хотина, Києва, а також у заходах під патронатом Президентів України – під Берестечком (Л. Кравчук), Галича, Сум, Хотина (Л. Кучма), Києва, Чигирина (В. Ющенко).

Багато років поспіль театр є постійним учасником святкування днів міста Києва. Вручення на Софіївській площі гетьманської булави Президентові України В. Ющенку також не обійшлося без акторів Копичинецького театру та його славних на всю Україну гармат, які побували й на Запоріжжі.

Орест Савка здійснив і продовжує здійснювати театралізовані дійства за власними сценаріями до знаменних дат нашої держави на стадіонах і площах районних центрів Гусятина, Копичинець, Бережан, Підгайців, Зборова та міста Тернополя.

Багато зробив О. Савка і для поширення театрального аматорського мистецтва. Поряд із роботою в Копичинецькому народному драматичному театрі він створив цілком самостійний, відмінний за формою та напрямками роботи театр поезії «Слово». Цій події передувала робота  з театральною студією, до якої належала шкільна та студентська молодь.

За ряд цікавих літературно-музичних композицій та моновистав у 1990 році театру поезії «Слово» також присвоєно звання «народний». Цей колектив став лауреатом Першого всеукраїнського конкурсу ім. Т. Шевченка. У 1992 році звання народного було присвоєно ще одному, вже третьому театральному колективу – Хоростківському аматорському театру Подільської науково-дослідної станції, головним режисером якого був О. Савка.

Орест Савка був засновником, організатором і ведучим  1-го Всеукраїнського конкурсу оперного мистецтва ім.. Клима Чічки-Андрієнка – українського оперного співака-емігранта, вихідця з Копичинців, автором Положення сценарію та головним режисером Всеукраїнського фестивалю козацької пісні «Байда» у 2001–2005 рр. у м. Тернополі, 1-го Всеукраїнського фестивалю стрілецької і повстанської пісні «Дзвони Лисоні» у місті Бережани.

У 1991 році завдяки тривалій (11 років) творчо-пошуковій і науковій роботі О. Савки, створено Державний музей театрального мистецтва Тернопільщини. Саме О. Савка є його засновником і фундатором. Досвід власної театральної діяльності він висвітлив в окремій експозиції, присвяченій історії Копичинецького народного драматичного театру ім. Б. Лепкого.

Кілька років О. Савка керував музеєм і виховував молоду зміну музейних працівників. Цей музей високо оцінили багато театральних і політичних діячів, серед яких — В’ячеслав Чорновіл, Федір Стригун, Ростислав Коломієць, Анатолій Горчинський, Лесь Танюк, а також відвідувачі з Канади, Франції та інших країн.

Працюючи на посаді начальника управління культури Тернопільської обласної адміністрації, О. Савка показав себе як високопрофесійний та відповідальний керівник. Під його керівництвом здійснені заходи зі святкування 900-ліття м. Теребовлі й першого творчого звіту майстрів мистецтв і художніх колективів Тернопільщини у м. Києві.

Орест Савка – режисер та ведучий багатьох творчих ювілейних вечорів  письменників, художників і композиторів Тернопільщини. Він створив аматорський театр-студія на масиві «Новому світі» у м. Тернополі з метою сприяння зростанню демократичної громадянської культури широких верств населення.

Колектив Копичинського народного драматичного театру ім. Б. Лепкого став ядром для створення осередку народного руху в Копичинцях. Орест Савка – член Народного Руху України з 1990 року, а з 1996 до 2000 року обраний членом Крайової ради Тернопільської організації НРУ.

Із квітня 2000 роу О. Савка  працює старшим науковим співробітником Історико-меморіального музею політичних в’язнів у місті Тернопіль. Саме завдяки його і наполегливості обласна рада посприяла поверненню музеєві 16 камер, до ремонту яких О. Савка доклав чимало зусиль.

Предметом гордості працівників музею є наукова робота О. Савки — експозиція, «шістдесятники», що розміщена у двох камерах. У 2007 році О.Савка створив ще два експозиційних стенди — присвячений 100-річчю від дня народження  Головного командира УПА Романа Шухевича та «Двері до пекла». Із тим, Орест Савка працює над дослідженням життя і творчості В. Стуса, Р. Шухевича та над створенням нової експозиції до 100-річчя від дня народження С. Бандери й про діяльність й про діяльність УПА.

Заслужений діяч мистецтв України, відомий культурний і громадський діяч, актор, головний режисер, під керівництвом якого три аматорських театри  Тернопільщини отримали високе звання «народний», творець і художній керівник театру-студії на «Новому світі» у м. Тернополі, засновник, фундатор, автор експозиції і колишній директор Копичинського державного музею театрального мистецтва Тернопільщини, автор положення і сценарію, головний режисер Всеукраїнського фестивалю козацької пісні «Байда», ініціатор, засновник та ведучий Всеукраїнського конкурсу вокалістів ім. Клима Чічки-Андрієнка, автор сценарію та головний режисер 1-го Всеукраїнського фестивалю-конкурсу стрілецької і повстанської пісні «Дзвони Лисоні», старший науковий працівник Тернопільського обласного історико-меморіального музею політичних в’язнів, член Спілки театральних діячів.

Нагороджений орденом «Знак пошани» (1986), орденами Українського козацтва «Віра» 4-го ступеня (2004) та «Честь» 3-го ступеня (2005), почесними відзнаками Міністерства культури СРСР «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (1982) та Міністерства культури України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2003), Почесною ювілейною відзнакою з нагоди 100-річчя від дня народження Головного командира УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича, іншими нагородами, член НСТДУ (1998).

Почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта», лауреат міжнародної літературно-мистецької та громадсько-політичної премії ім. Братів Богдана і Левка Лепких (2004) – Орест Іванович Савка – людина багатогранного таланту, надзвичайної енергії, твердого духу та гострого почуття справедливості .

Талановитий режисер, митець, невтомний громадський діяч… Хоч би що робив і робить О. Савка – це було та є помітним. І не тільки тому, що у визначних митців на всьому, що вони роблять  завжди залишається їхній карб – карб таланту. А й тому, що Орест Савка ніколи не задовольнявся – не дозволяв собі задовольнятися – чимось прохідним, абияким. Він завжди прагне найкращого.

Богдан Мельничук

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1902 публікацій.

Залишити відповідь