Самборський Кирило Микитович

30.08.2018 | Автор: | Категорія: Військовики
Самборський Кирило Микитович (07.01.1899, с. Кривчики, нині Збаразького району – 08.10.1972, м. Київ) – військовик. Один з трьох уродженців Тернопільщини, яким під час ІІ Світової війни присвоєно звання генерал-майор.

Народився 7 січня 1899 р в селі Кривчики Вишневецької волості Кременецького повіту Волинської губернії (нині Збаразький район). Українець.

Учасник Громадянської війни. З вересня 1918 в партизанському загоні, що діяв на тимчасово окупованій австро-угорськими військами території.

У червні 1919 р в складі загону влився в 1-шу Українську радянську дивізії 12-ї армії Західного фронту (з серпня 1919 р 44-та стрілецька дивізія). У серпні 1919 переведений в 131-й Таращанський стрілецький полк.

З весни 1920 року по травень 1921 року на посаді телефоніста, вчителі-ліквідатора неписьменності і врід воєнкома в команді видужуючих 60-ї стрілецької дивізії.

З травня 1921 р служив у 24-й Самаро-Симбірської Залізній стрілецькій дивізії (м. Вінниця).

З червня 1921 по серпень 1921 року – командир зведеного загону 24-ї дивізії, виділеного для ліквідації бандитизму в Гайсинському повіті, а з вересня 1922 по січень 1923 року – в Літинському повіті.

Після закінчення Громадянської війни служив в 24-й дивізії на посадах секретаря воєнкома, вчителя артилерійської школи, завідувача клубу, політрука гаубичного артилерійського дивізіону.

З листопада 1925 року – політрук батареї 17-го корпусного артполку (м. Дніпропетровськ).

У 1927 році закінчив Московські військово-політичні курси.

З жовтня 1928 року – начальник клубу в Сумській артилерійській школі ім. М.В.Фрунзе.

У 1929 р здав екстерном іспит за курс артилерійської школи при Сумській артилерійській школі ім. Фрунзе.

У 1931 році закінчив артилерійські Червонопрапорні КУКС РККА (нині, м. Пушкін, РФ), курс середнього комскладу і з червня 1931 року – курсовий командир в Сумській артилерійській школі.

З листопада 1931 року – командир батареї, помічник командира дивізіону, помічник начальника штабу полку 168-го гаубичного артилерійського полку (м. Глухів). Капітан.

У 1936 році закінчив артилерійські Червонопрапорні КУКС РККА по артилерії великої потужності і в червні 1936 переведений командиром дивізіону 233-го КТАП 8-го стрілецького корпусу (м. Житомир).

З березня 1938 р виконував посаду помічника командира полку по стройовій частині, а з серпня 1939 році – командира 137-го гаубичного артполку. У складі полку брав участь в поході в Західну Україну (1939), радянсько-фінській війні (1939-1940).

7 квітня 1940 нагороджений орденом Червоного Прапора.

З серпня 1940 року – начальник артилерії 44-ї стрілецької дивізії. У 1941 році закінчив академічні курси технічного удосконалення начскладу при Артилерійській академії РККА (м. Москва, РФ).

У складі 44-ї гірськострілецької дивізії брав участь в боях ІІ Світової війни з перших днів і до загибелі дивізії на початку серпня в Уманському котлі.

5 серпня за прориві з оточення був поранений і далі виходив, переодягнувшись в цивільний одяг, без документів. 9 серпня полонений. Під час етапування втік. Лінію фронту перейшов 28 вересня і вийшов в розташування частин Червоної Армії.

Після лікування в госпіталі, з листопада 1941 року – начальник штабу артилерії 21-ї армії Південно-Західного фронту. У липні 1942 р за завданням Військової Ради 21-ї армії перелетів на літаку на територію зайняту німцями, і протягом 12 діб з боями виводив і вивів з оточення з району Боброві Двори на р. Оскол  15 тис. військових з усієї штатною технікою.

З 2.08.1942 р – начальник артилерії – заступник командувача 64-ї армії. У період боїв під Сталінградом 29.08.1942 р в районі Зети отримав важке поранення в обидві ноги і контузію.

З 1 січня 1943 року – командир 21-ї артилерійської дивізії прориву РГК, яка перебувала на формуванні в МВО. Генерал-майор (7.02.1943). З липня знову в боях у складі 39-ї армії Калінінського, а з 2.10.1943 р – 1-го Прибалтійського фронту. В кінці війни – у складі Ленінградського фронту.

Подання Самборського на звання Героя Радянського Союзу було анулювано через те, що його брати воювали в УПА.

3.07.1945 р відсторонений від командування дивізією і відданий під суд за зловживання службовим становищем (спекуляція трофейним майном). Засуджений 25.08.1945. Вироком було оголошено громадський осуд і порушено клопотання про зниження у військовому званні.

З листопада 1945 року – начальник Тамбовського окружного артилерійського полігону. З січня 1946 року – начальник Тамбовського навчального артилерійського табору.

Після навчання в 1947 році на ВАК при Артилерійській академії (м. Москва), командував артилерією 31-го стрілецького корпусу.  31 травня 1949 року – звільнений в запас.

До рідних Кривчиків Кирило Микитович приїжджав двічі: восени 1939-го та весною 1947 року.

Помер 01.11.1972 р в Києві.

Нагороди:

  • 2 ордени Леніна,
  • 3 ордени Червоного Прапора,
  • ордени:
    • Суворова 2 ст,
    • Вітчизняної війни 1 ст.,
  • Медалі.

Джерела:

Пасько, А. Самборський Кирило Микитович [Текст] / А. Пасько // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 20084. — Т. 3 : П — Я. — С. 224.

Пасько, А. Генерал Самборський [Текст] / А. Пасько // Вільне життя. — 1980. — 22 черв. — С. 3.

Пасько, А. Так гартувалася сталь [Текст]: доповнення до біографії нашого земляка К. М. Самборського / А. Пасько // Гомін віків. — 1985. — 26 верес. — С. 3.

Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь [Текст] / под общ. ред. М. Г. Вожакина. —  Москва  Жуковский, 2006. — Т. 1. — 672 с.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2766 публікацій.

Залишити відповідь