РИДОДУБИ, село в Тернопільській області

РИДОДУБИ. Тернопільська область. Чортківський район. До 2015 було центром сільської ради. У вересні 2015 року село увійшло до складу об’єднаної Білобожницької сільської громади .
Код КОАТУУ – 6125587101. Поштовий індекс – 48577.  Телефонний код:  +380 3552
Розташоване за 11 км від районного центру і 3 км від найближчої залізничної станції Калинівщина. Географічні координати: 49° 04´ пн. ш. 25° 39´ сх. д. Територія – 2,75 кв. км. Дворів – 185. Населення – 582 особи (2014).
Перша письмова згадка датована 1600 р. 1785 р. в селі проживали 396 осіб. Назва походить, за
переказами, від спаленого татарами дубового лісу, в якому переховувалися жителі села – «ридали дуби», звідси й Ридодуби. На сторінках «Золотої пекторалі» читаємо:

«Маленьке село Ридодуби, що на Чортківщині, розкинулось на мальовничій рівнині обабіч шляху до старовинної Теребовлі. Чому село має таку назву? За давньою легендою колись воно носило назву Сирафенець та було оточене дубовим лісом.
Одного разу налетіла на село татарська орда, але люди встигли у ньому заховатись. Загрозливо зашуміли дуби, коли ординці хотіли зайти в ліс. Вороги підпалили його. Підступив безжальний вогонь, запалали люди, стояв жахливий крик. Дивлячись на людські муки, тріщали та плакали, ридали дуби…
З того часу те згарище почали називати Ридаючі Дуби. З часом назва скоротилась і залишилось просто – Ридодуби. Чи правда це чи просто вигадка, зараз уже не може підтвердити ніхто, але жителям села подобається красива назва». Надія Деренюк, 2013 р.

1880 р. в Ридодубах 947 мешканців; велика земельна власність належала Колікстові Охоцькому.
У селі в 1900 р. – 1206 жителів, 1910 – 1267, 1921 – 1163, 1931 – 1196 жителів; у 1921 р. – 197, 1931 – 243 двори.

За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з польською мовою навчання. Діяли філії товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інших; кооператива. У 1939–1941 рр. у Чортківській тюрмі органи НКВС замучили і знищили жителів Ридодубів Василя Бринду, Миколу Довбеньку, Івана та Якова Козарів, Миколу Оголя, Павла і Тимофія Цюпків; 20–21 липня 1941 р. розстріляли в Умані на Черкащині Степана Зарівного та Якова Оголя.

 

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 27 жителів
села: Казимир (1920 р. н.), Мар’ян (1923 р. н.) і Томаш (1905 р. н.) Боровські, Василь (1924 р. н.), Микола Данилович (1904 р. н.), Микола Іванович (1911 р. н.) та Степан (1919 р. н.) Бринди, Іван (1919 р. н.) і Михайло (1907 р. н.) Вербіцькі, Іван (1901 р. н.) та Михайло (1926 р. н.) Возняки, Йосип Градовий (1910 р. н.), Йосип Гуменюк (1905 р. н.), Вавро (1907 р. н.) й Петро (1908 р. н.) Деренюки, Ярема Довбенко (1910 р. н.) та інші.

Пам’ятки:

  • церква святих Великомучеників і Безсрібників Косми і Даміана (УПЦ КП, 1801, кам’яна), церква святих Чудотворців і Безсрібників Косми і Дам’яна (УГКЦ, 2002–2005),
  • костел Успіння Діви Марії (1931, кам’яний),
  • капличка Матері Божої (1992),
  • «фіґура» Божої Матері.

Споруджено пам’ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969), Т. Шевченку (1954; скульптор Б. Ульянов), збереглася могила вояка УПА Йосипа Фабінського.
Працюють ЗОШ 1–2 ступенів, Будинок культури (1966), бібліотека, ФАП, дитячий садочок, легкоатлетичний клуб, ПАП «Урожай», ПП «Батокс-Плюс», торговий заклад.

Серед відомих уродженців села:

  • Теодозія Зарівна (1951 р. н.) – письменниця, театрознавець, журналіст;
  • Мирослав Ткач (1957 р. н.) – господарник;
  • Андрій Фаріон (1837–1918) – громадський діяч;
  • Анна Фаріон (1870–1931) – громадська діячка;
  • Теодор Фаріон (1868–1941) – підприємець;
  • Микола Шмадило (1937 р. н.) – релігійний діяч;
  • Овсій Юрчишин (1935 р. н.) – командуючий сухопутними військами Арґентини, дивізійний ґенерал; у 2001 р. перебував у рідному селі.

Джерела:

Блаженко, А. Ридодуби: 418-й серпень [Текст] : [День села, перша письмова згадка про яке датоване 1600-роком] / А. Блаженко // Голос народу. — 2017. — 18 серп. — С. 7 : фот. — (Сільський час: on-line).

Блаженко, А. Лиш мелодії дзвонів свята – через роки, понад літа [Текст] : [про храми в с. Ридодуби Чортків. р-ну] / А. Блаженко // Голос народу. — 2017. — 23 серп. — С. 6 : фот. — (Істини) (Хліб душі)

Габруський, Л. «Мамо, вибач за чорну хустину…” [Текст] : [у с. Ридодуби Чортків. р-ну відкрили скульптурну композицію, присвячену Героям Небесної Сотні та АТО; скульптор П. Пендак, спонсор – дир. ПАП «Дзвін» В. Градовий] / Л. Габруський // Голос народу. —2015. — № 17 (8 трав.). — С. 1, 2 : фот. — (Вшанування).

Погорецький, В. Ридодубів Божі піснеспіви [Текст] : [про освячення церкви св. Косми і Дем’яна у Ридодубах Чортків. р-ну] / В. Погорецький // Голос народу. — 2008. — 15 серп. — С. 3 : фот.

Уніят, В. Ридодуби [Текст] / В. Уніят, М. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль, 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 496—497.

Чортківщина [Текст]: істор.-турист. путівник / автор-упоряд. В. Погорецький. — Тернопіль, 2007. — 188 с.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1334 публікацій.

Залишити відповідь