РОСОХАЧ | Чортківський район | Тернопільська область

 In Адміністративно-територіальний устрій, Карта Тернопільської області

РОСОХАЧ — село, центр сільської ради. До села приєднано хутори Звіринець, Лучки, На Полі. Розташоване в долині, на берегах р. Серет (ліва притока Дністра), за 10 км від районного центру і 5 км від найближчої залізничної станції Ягільниця. Дворів – 510. Населення – 1687 осіб (2014).

Залишки давніх поселень на околицях села і його полях мають назви «За Білавиною», «На Лисі», «За Лугом», «На Берді». Тут знайдено крем’яні знаряддя праці, мідну мотику і залишки гончарного посуду, що належать до часів трипільської культури (3-є тисячоліття до н. е.).

Зникнення цих поселень свідчить про часті грабіжницькі наїзди на них кочівників. Перша письмова згадка – 1564 р.; у селі вже була дерев’яна церква.

Щодо походження назви села відомо кілька версій. Одна: від прізвища його власника або засновника поселення Росохацького, інша – від старезних високих і розсохлих дерев, мабуть, тополь, що росли тут у прадавні часи понад Серетом.

Краєзнавець Михайло Крищук у навчально-методичному посібникові «Топоніміка Тернопільщини» (2011) подав варіанти:

  • від географічного терміна «розсоха» (розкоса) – розвилка, роздвоєння, злиття;
  • від рогатих лосів, яких у давнину звали росохачами, сохатими; від прізвища Россоха.

У 1784 р. було зведено нову дерев’яну церкву, що діяла до 1930-х рр.; на той час у селі проживали 749 осіб. За статистикою, у Росохачі в 1900 р. – 1750 жителів, 1910 – 1933, 1921 – 1790, 1931 – 2133 жителі; у 1921 р. – 353, 1931 – 419 дворів.

Діяли читальня «Просвіти» (від 1890 р.), при ній – театральний і хоровий гуртки, філії товариств «Сокіл» (від 1907 р.), «Союз Українок», «Рідна школа», «Сільський господар», «Луг» та інших; кредитна спілка «Віра», кооператива «Надія» і молочарня.

За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі – утраквістична (двомовна). У селі був фільварок ґрафів Лянцкоронських, діяли 2 млини і корчма. Мешканці займалися хліборобством і кошикарством; працювали кравці, шевці, ковалі та столярі.

Деякі жителі Росохача на початку 20 ст. виїхали на заробітки до Канади. У 1930-х рр. діяла клітина ОУН, до якої належали І. Басістий, Д. Безпалько, Я. Білий, З. Винничук, К. Говіна, С. Гриців, Д. Нога, о. С. Оробець із синами і доньками, П. Підсядний, Я. Штиря, Д. Янчишин; функціонувала польська організація «Стшелєц».

Під час пацифікації у 1930 р. польські жандарми знищили читальню, бібліотеку, нашкодили в господарствах голови читальні Д. Янчишина і пароха о. С. Оробця.

Після встановлення радянської влади у 1939 р. в Чортківській тюрмі органи НКВС розстріляли мешканця села Саву Пирожака. У 1940 р. в Росохачі примусово організовано колгосп, який відновив свою діяльність 1948 року. Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:

  • Євстахій Адамчук (1916 р. н.),
  • Антон Басістий (1911 р. н.),
  • Василь Батрин (1895 р. н.),
  • Іван Данилович (1908 р. н.),
  • Іван Миколайович (1913 р. н.),
  • Кіндрат (1909 р. н.), Михайло (1910 р. н.) та Петро (1906 р. н.) Безпальки,
  • Антон (1904 р. н.), Василь (1905 р. н.), Микола (1907 р. н.), Михайло (1917 р. н.), Павло Мойсейович (1905 р. н.), Павло Федорович (1921 р. н.) і Яким (1898 р. н.) Білі,
  • Іван Білик (1911 р. н.)
  • та інші

– всього 97 жителів села.

В УПА воювали Іван Бегман, Микола й Павло Безпальки, Павло Білий, Ярослав Вусатий, Степан Гладій, Євстахій та Іван Кульчицькі, Данило Нога, Павло Підсадний, Мирослав Плішка, Володимир і Данило Прондюки, Антін та Сильвестр Штири й ін.

Упродовж 1960–1980-х рр. у Росохачі діяли колгосп, млин, цегельний завод. На початку 1970-х рр. у селі було створено підпільну організацію молоді – «Росохацька група» у складі: Петра Винничука, Петра Вітіва, Андрія Кравця, Миколи Лисого, Володимира і Миколи Мармусів, Степана Сапеляка, Володимира Сеньківа, Миколи Слободяна.

В ніч на 22 січня 1973 р. на пам’ять про Акт Злуки 1919 р. (об’єднання УНР і ЗУНР у соборну державу) учасники цієї організації підняли над Чортковом чотири синьо-жовті прапори і розповсюдили прокламації.

За це сімох учасників було заарештовано й засуджено до різних термінів покарання. Напередодні 15-ї річниці проголошення незалежності України (2006) 8 осіб – членів Росохацької групи (двоє з них посмертно) нагороджені орденами «За мужність» 1 ступеня.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква святого Миколая Чудотворця (1905);
  • церква Перенесення мощей Святого Отця Миколая (УГКЦ, 1995–1996);
  • каплиця Пресвятої Богородиці (1990, мурована);
  • каплиця святого Миколая (1991, мурована);
  • Хресна дорога;
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1958);
  • пам’ятник першому голові правління колгоспу П. Безпальку (1969, скульптор В. Голофаєв);
  • пам’ятний хрест на честь Незалежності України (1991);
  • символічна могила УСС.

Працюють ЗОШ 1–3 ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв’язку, дитячий садочок «Малятко», колективно-пайове господарство ім. П. Безпалька, консервний завод, ЗАТ «Агропродукт», ПАП «Росохацьке», ПАП «Флора», ТзОВ «Агропродукт-2», ПП «Чародійка», ТзОВ «Нектар», філія ЗАТ «Терно-Балт», ПП «Відпочинок», кооператив «Калина 101», торгові заклади: «ТеКо», торговий дім DOMIK та інші.

Серед відомих уродженців Росохача:

  • Павло Батрин (1945 р. н.) – господарник, громадський діяч;
  • Марія Боднар (1959 р. н.) – науковець-психолог, педагог;
  • Петро Винничук (1954 р. н.) – громадсько-політичний діяч;
  • Ганна Дутка (1962 р. н.) – науковець, педагог;
  • Василь Говіка (1904–1993) – лірник;
  • Олекса Жарський (р. н. невід. – помер після 1966 р.) – громадський діяч у Канаді;
  • Василь Кравець (1953 р. н.) – господарник і громадський діяч;
  • Іван Кульчицький (псевдо “Сич”; 1919–1945) – учасник національно-визвольних змагань;
  • Володимир Мармус (1949 р. н.) – громадсько-політичний діяч, літератор;
  • Микола Мармус (1947 р. н.) – громадсько-політичний діяч;
  • Марія Підкович (1929 р. н.) – громадська і музична діячка, педагог у Канада;
  • Андрій Плітка (1944 р. н.) – хоровий дириґент, педагог;
  • Степан Сапеляк (1951–2012) – політв’язень, письменник, публіцист, літературознавець, громадсько-політичний діяч, лауреат Державної (нині Національної) премії України ім. Т. Шевченка (1993), член НСПУ та Міжнародного ПЕН-клубу, почесний громадянин Тернополя (2011);
  • Іван Сеньків (1959 р. н.) – релігійний діяч, отець-митрат (1992);
  • Сильвестр Штира (псевдо “Вир”; 1922–1944) – учасник національно-визвольних змагань.

У селі неодноразово перебували для вшанування поета Степана Сапеляка та його матері Ганни з нагоди їхніх ювілеїв, мали творчі зустрічі з колективом школи ЗОШ 1–3 ступенів та іншими читачами письменники Володимир Барна, Євген Безкоровайний, Ганна Костів-Гуска, заслужений діяч мистецтв України Богдан Мельничук, Володимир Погорецький, актор і педагог, народний артист України В’ячеслав Хім’як, громадські діячі, заслужені працівники освіти і культури України – Роман Півторак, Богдан Хаварівський та інші.

На східній околиці села, лівому березі р. Серет в урочищі «Лан» є джерело підземних вод, на березі якого побудовано капличку. Між селами Росохач, Угринь та містом Чортків розташований ботанічний заказник місцевого значення – «Звіринець Білецький» (309 га) – місце проживання, відтворення та відновлення чисельності мисливських видів фауни.

Поміж селами Росохач і Нагірянка є лісове урочище «Білавина». До 1939 р. тут був лісовий будинок ґрафа Лянцкоронського, у радянські часи – розміщувався дитячий піонерський табір.

Джерело

Мельничук, Б. Росохач [Текст] / Б. Мельничук, В. Погорецький, В. Уніят, М. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 498—501 : фот.

Recommended Posts

Leave a Comment

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt

Start typing and press Enter to search