РОМАНІВКА (Тернопільська область)

РОМАНІВКА – село розташоване на берегах р. Гнила Рудка (права притока Серету, басейн Дністра), за 18 км від районного центру і найближчої залізничної станції м. Теребовля. Територія – 5,63 кв. км. Дворів – 299. Населення – 602 особи (2014).

Перша письмова згадка у польських документах – 1471 р. Назва Романівка походить від імені галицького князя Романа Мстиславича. За іншою версією – від Романа, який прийшов у цю місцевість з Могильниці й тут поселився.

Протягом тривалого часу село потерпало від нападів татарсько-турецьких орд та постійних утисків з боку польської шляхти. Майже 40 мешканців села вступили у 1594 р. до повстанського загону Северина Наливайка під час його перебування на Теребовлянщині й боролися зі шляхтою. У 1616 р. група селян відмовилася сплачувати податкові борги, за що частина з них відсиділа у в’язниці. 

У 1880-х рр. була збудована чотирикласна школа, де вчителював поляк Ковальський. Саме він порадив батькам Михайла Бойчука віддати сина у вищу школу, щоб не згубити його талант до малярства.

До кінця 19 ст. чисельність населення села значно зросла. У 1899 р. в Романівці проживали 1983 особи. Від 1895 до 1898 р. у пошуках кращої долі з Романівки до Канади й Аргентини емігрували 15 осіб.

1902 р. велика земельна власність належала Михайлові Богдановичу. Того ж року в Романівці утворилося місцеве відділення товариства «Просвіта» (тривалий час головою був о. В. Балько), яке не мало своєї читальні, тому розміщувалося в приватному будинкові Ярослава Кораля.

При «Просвіті» створено молодіжний хор, духовий оркестр; діяли філії товариств «Сокіл», «Січ», «Сільський господар», «Союз Українок», «Луг», кооператива, районова молочарня.

1928 р. побудовано читальню «Просвіти», де діяв драматичний гурток. На початку 1930-х рр. «Просвіта» закупила в Чехословаччині 12 труб для духового оркестру – замість тих, що було знищені під час пацифікації.

Після вибуху Першої світової війни 16 мешканців села вступили до Леґіону УСС. У листопаді 1918 р. в Романівці проголошено владу ЗУНР; головою села був обраний Омелян Струнь. В УГА воювали Михайло Багрій, Григорій Владика, Іван Кулик, Тимофій Островський, Онуфрій Субчак, Петро Субчак; усі вони були діяльними у товариствах «Просвіта», «Сільський господар», Повітовому союзі кооператив.

На початку 1920-х рр. у чотирикласній школі навчали українською мовою (вчителі Петро Весна, Ольга Музика, Лідія Науменко), від 1924 р. школа – двомовна. За переписом 1931 р. у Романівці проживало 2285 осіб.

Загальна поверхня села з належними йому землями становила 15,28 кв. км, до фільварку-двора належало 758 морґів ґрунту, селянам – 1082 морґи. Фільварок був власністю дідича – поляка Коженьовського. Він володів полями на Лисій горі та Сидорівці (всього близько 300 га). У 1939 р. панський маєток знищили: приміщення наказали розібрати, майно віддали на пограбування.

Від 6 липня 1941 р. до 24 березня 1944 р. село – під німецькою окупацією. Нацисти вивезли близько 50 юнаків і дівчат на примусові роботи до Німеччини. Із 115 мобілізованих на фронти німецько-радянської війни чоловіків 30 загинуло, 64 пропали безвісти, подальша доля 1 чоловіка невідома. Після війни ряд сімей були вислані у Сибір вислані. Арешти й переслідування тривали до 1950 року.

У 1953 р. створено колгосп. Протягом 1960-х рр. збудовано дитячий садок, лазню, нові приміщення свинокомплексу, значно розширено машинно-тракторний парк. Упродовж 1970–1980-х рр. здійснено меліорацію долини р. Гнила Рудка, побудовано два ставки (1987).

У селі є

  • дві церкви: кам’яна Воздвиження Чесного Хреста Господнього (1842, УПЦ КП) і мурована святого Миколая (2008, УГКЦ),
  • каплиця (2002),
  • «фіґури»,
  • джерело Пресвятої Богородиці.

Споруджено пам’ятники:

  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1971),
  • Борцям за волю України (1990),
  • братам М. і Т. Бойчукам (1992, скульптор Б. Рудий),
  • пам’ятний хрест на честь 1-ої річниці Незалежності України (1992);
  • насипана символічна могила полеглим за волю України (1990).
  • дві меморіальні таблиці на приміщенні школи, присвячені братам Михайлу і Тимофієві Бойчукам (1999) та Славі Стецько (2004).

Працюють ЗОШ 1–2 ступенів, дитячий садок, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, музей Братів Бойчуків (від 2004), два торгових заклади. На території Романівки є три ставки.

У Романівці народились:

  • український педагог і громадсько-освітній діяч у США Дмитро Андрeйко (1869–1925),
  • живописець, графік Михайло Бойчук (1882–1937),
  • художник-монументаліст Тимофій (Тимко) Бойчук (1896–1922),
  • учасник національно-визвольних змагань Микола-Мірко Думанський (1915–1950),
  • громадсько-політичний діяч Ярослав Кораль (1915–1944),
  • вчений у галузі квантової механіки, винахідник Юрій Марцинишин (1962 р. н.),
  • народний месник «Панталаха» (справж. ім’я та прізв. невід.; 2 пол. 19 ст.–1885),
  • громадсько-політична діячка, педагог, публіцист, редактор Слава Стецько (1920–2003),
  • учасник національно-визвольних змагань, громадський діяч Антін Субчак (1928 р. н.),
  • учасник національно-визвольних змагань, жертва політичних репресій Йосип Субчак (1893–1937),
  • художник, педагог Мар’ян Субчак (1932–2008),
  • фотограф, громадськийдіяч Ярослав Субчак (1925–1948).

У селі перебував письменник та громадський діяч Іван Франко. На північно-західній околиці села
розташовані два заповідних об’єкти природи місцевого значення:

  • орнітологічний заказник «Романівський» (29,8 га), де під охороною – водно-болотна орнітофауна;
  • гідрологічна пам’ятка природи «Романівське джерело» (0,02 га), де під охороною – джерело питної води, біля джерела збудована капличка.

У 2012 р. група авторів видала історико-краєзнавчий нарис «Романівка у Спогадах».

Джерела:

Субчак, А. Романівка [Текст]  / А. Субчак // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 192-193 : фот.

Івахів, Г. Романівка [Текст]  / Г. Івахів, Г. Кацан, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах. Том 3. – Тернопіль, 2014. – С. 317-319 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 866 публікацій.

Залишити відповідь