Роман Загородний. Трагедія на станції Чортків

Результат пошуку зображень за запитом "чортків старі фото"
Гарантування належного рівня безпеки руху було серед пріоритетних завдань залізничників зі самого започаткування та впродовж розвитку залізничного сполучення.

Це питання не втрачає актуально-сті й сьогодні, коли на допомогу людям прийшли сучасні технології, тоді як наприкінці XIX – на початку XX століття роль людського фактора у цій галузі була визначальною, а помилка чи неуважність завершувалися трагічними наслідками.

Про один із таких випадків уже далекого минулого спогадами та архівними свідченнями поділився історик і краєзнавець із Тернополя Роман Загородний.

Про масштабну аварію, яка сталася під час Першої світової війни (приблизно в середині липня 1917 року) на залізничному мості через ріку Серет поблизу станції Чортків, розповідав мій дідусь-залізничник Данило Хомин, який працював на залізниці з 1913 по 19.53 роки.

А відбувалося все так: зі західної частини Австро-Угорщини на залізничну станцію Біло-Чортків прибув військовий вантажний поїзд, який вели два потужні паровози. Такий тяговий склад в умовах війни призначався для подолання складних підйомів, якими багате Опілля та Галицьке Поділля.

В ешелоні були вагони з вояками австро-угорської армії, зброєю, продуктами, медикаментами тощо. Тільки-но поїзд зупинився на станції, черговий підійшов до машиніста й докладно проінструктував його, як далі вести військовий ешелон, оскільки за містом починався найбільший у Галичині стрімкий спуск, а потім – складний підйом. Суть цього інструктажу полягала в тому, що машиніст під час спуску повинен гальмувати поїзд локомотивом і одночасно дати сигнал кондукторам, аби ті гальмували поїзд по вагонах.

Варто зазначити, що в ті часи система поїзних гальм, на відміну від сучасної, була доволі примітивною.  Перед відправленням поїзда машиніст повідомив кондукторів про те, що дасть сигнал гудком паровоза, як тільки поїзд виїде на початок крутого спуску. Але вже в дорозі з невідомих причин у потрібний момент не подав цього сигналу. Є версія, що це трапилося через банальне непорозуміння, адже машиніст, який уперше вів поїзд невідомою і доволі складною дільницею, був мадяром і не зрозумів достеменно зауваг чергового по станції.

Річ у тім, що за часів австрійської монархії мовою спілкування на залізниці була німецька, і кожен залізничник був зобов’язаний її знати. Та невідомо, чи достатньо володів німецькою мадярський машиніст.

Тож коли ешелон пройшов уже значну відстань спуском, а події відбувалися вночі, він нарешті опам’ятався і почав гальмувати локомотивом та подавав відповідні сигнали кондукторам, але поїзд уже набрав швидкість і став некерованим. Щосекунди швидкість потяга зростала. Наприкінці спуску перед залізничним мостом через р. Серет гальмівні колодки так нагрілися, що почали плавитися, проте зменшити швидкість не вдалося.

Усвідомлюючи в цій складній ситуації наближення катастрофи, машиніст усіляко намагався відвернути аварію, подаючи паровозом сигнали тривоги, але станція Чортків не була готова приймати некерований ешелон.

Результат пошуку зображень за запитом "чортків"

Унизу вже добре було видно семафор, що горів червоним світлом. Машиніст і кочегар зрозуміли, що за такої ситуації аварія неминуча, і за законами воєнного часу за це їх можуть розстріляти, тому просто втекли з паровоза. Ешелон на високій швидкості промчав через залізничний міст над Серетом і з величезною силою увігнався в поїзд, що стояв на станції Чортків.

Від неймовірної сили удару здетонували боєприпаси і вибухнули вагони з гарматними снарядами, зайнялася пожежа. Повсюди лежали уламки розбитих загонів, з осередку катастрофи долинали крики, стогони і благання поранених про допомогу.

Аварія призвела до численних жертв, чимало людей живцем згоріли у полум’ї. Достеменно невідомо, скільки людських життів забрала катастрофа, причиною якої стала неуважність машиніста.

Підготував Роман Загородний, історик.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1507 публікацій.

Залишити відповідь