Роман Загородний. Сучасна романтика старих паровозів

31.05.2018 | Автор: | Категорія: Залізничний транспорт

Не так давно з Тернопільського залізничного вокзалу відправився до Києва незвичайний поїзд. Очевидно, зі станції ще не відправлялись потяги такого призначення. Цей поїзд складався з чотирьох паровозів, які були побудовані в різні роки: до Другої світової війни, під час та після її закінчення. Після капітального ремонту вони мали стати першими експонатами Музею залізничної ретро-техніки у Києві.

У наступних рядках цієї публікації наша розповідь йтиме про те, як ці паровози потрапили до Тернополя. Усі вони свого часу працювали на сталевих магістралях колишнього Радянського Союзу. І в різні періоди були списані з експлуатації на залізничному транспорті.

У кінці 60-х і на початку 70-х років минулого століття більшість паровозів потрапили до бази резерву. Серед них були навіть такі, які ще не відслужили свій термін експлуатації. Наприклад, у Тернопільському депо останній маршрут здійснив паровоз офіційно в 1967 році.

Щоправда, не всі паровози відразу “пішли у відставку”. Ще кілька років на під’їзних коліях на різних заводах та підприємствах працювали ці невтомні трудівники. На Тернопіллі довго працювали паровози на Велико-Березовицькому та Козівському цукрових заводах.

З Тернопільського депо частину паровозів поставили на базу, яку організували спочатку на станції Підволочиськ, а пізніше перевели на станцію Потутори. А решту, котрі вже відслужили свій термін і не підлягали ремонту, порізали на металобрухт. З того часу вже не стало чути веселого паровозного гудка.

Відтоді, коли припинили свою роботу паровози, минуло багато років. Аж у 1992 році паровозний гудок знову весело залунав на сталевих магістралях Галичини. І це, як не дивно, пов’язано з політичними подіями, які відбувалися в Східній Європі, а саме – з розпадом Радянського Союзу.

Коли розпався СРСР і Україна стала незалежною державою, нею стали цікавитися іноземці, зокрема із Західної і Центральної Європи. Увагу одних привертала природа, інших – архітектура міст, зокрема замки та старовинні палаци, третіх – політично-економічний устрій.

Серед тих туристичних груп виявилася і така, яка цікавилася історією старої залізниці. Ця група проявила ініціативу. Щоб мандрівка справила приємне враження, люди попросили змінити тепловоз на романтичний паровоз, який пускав дим, пару та гудів так, що розтривожував душу, навіював спогади. Очевидно, що ця група була з Англії.

Підприємливі кияни підхопили цю ідею і створили туристичну організацію, яка обслуговує туристів із різних країн світу, що люблять подорожувати туристичними поїздами. Про роботу туристичного поїзда розповідає начальник Микола Федорович Шекера:

– Любителі подорожувати паровими локо-мотивами залізницею туристичні маршрути готують за рік. Підбирають групу для майбутньої туристичної поїздки. Після цього розпочинають підготовку, остаточно затверджують маршрут та час зупинок на перегонах для фотографування поїздів на фоні мальовничої природи.

У кожній поїздці намагаємось, якщо це можливо, використовувати паровози різних модифікацій та різного призначення. У нас були вже туристи з Англії, Німеччини, Австрії, Швейцарії, Данії, Голландії, Америки, Канади та Японії. Найчисленнішою була група, яка нараховувала до 100 чоловік.

Поїзди в Україні зарекомендували себе з хорошої сторони. Ці поїзди відразу сподобалися іноземним туристам. Звичайно, їм найбільше подобаються паровози різних модифікацій, котрі були побудовані в колишньому Радянському Союзі. Вони залюбки фотографують їх на мальовничій природі. Любителі подорожувати залізницею мальовничу природу знімають на відеокамеру для майбутніх аматорських фільмів.

Розповідь про туристичні поїзди доповнює машиніст локомотива “Серго Орджонікідзе” Леонід Завальнюк:
– Ми з бригадою робимо 2-3 поїздки на місяць. А маємо зарплату не гіршу від машиністів, які працюють на магістральних локомотивах. Для туристів це, звичайно, цікава і приємна екскурсія, а для нас – важка та відповідальна праця. Паровози старі, зношені, тому вимагають більше догляду за технічним станом.

Після поїздки ми сильно втомлюємося, буквально звалюємося з ніг. Тому що їзда паровозом назад-вперед та ще й на гірських профілях є досить складною та важкою, оскільки доводиться зупиняти поїзд на досить стрімкому місці, а потім піднімати його на один із чергових підйомів.

Карпати – красиві гори, але рельєф місцевості дуже складний. Стрімкі підйоми, круті повороти, в багатьох місцях колія проходить від тунелю до тунелю. А щоб управляти реверсом та регулятором паровоза, потрібно затратити значно більше фізичної сили, ніж для управління тепловозами та електровозами.

Роман ЗАГОРОДНИЙ, історик

Джерело

Загородний, Р. Сучасна романтика старих паровозів [Текст] / Р. Загородний // Львівський залізничник. – 2008. – 18 лип. – С. 4 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2515 публікацій.

Залишити відповідь