РІЧИНСЬКИЙ Арсен Васильович

14.06.2017 | Автор: | Категорія: Діячі культури й мистецтва, Науковці
РІЧИНСЬКИЙ Арсен Васильович (12 (25). 06.1892, с. Тетильківці, Кременецький повіт, Волинська губернія, нині Шумський район, Тернопільська область — 13.04.1956, Джусали, Кизилординська область, Казахська РСР) — український громадсько-політичний і церковний діяч, композитор, фотограф, краєзнавець, основоположник української етнології релігії, лікар.

Арсен Річинський народився 12 червня 1892 року в селі Тетельківці Кременецького повіту у родині священика Василя Річинського. Початкову освіту  здобув у рідному селі.  Навчався в Клеванській духовній школі, Кременецькій гімназії та Житомирській духовній семінарії, після закінчення якої поступив на медичний факультет Варшавського університету.

Навчанню завадила війна, тому  державні іспити здавав весною 1917 року уже при Київському університеті. Отримавши посаду лікаря в Ізяславській (нині Хмельницька область) повітовій лікарні, працював там до березня 1920 р.

Весною 1920 А. Річинський виїхав у с. Тростянець Луцького повіту, яке за умовами Ризького мирного договору 1921 р. перейшло до складу Польщі. Там він організував вчительський хор, долучився до створення на базі Острозької жіночої гімназії курсів «українізації», на яких викладав історію України.

Після одруження з Ніною Прокопович, проживає в передмісті Ізяслава – с. Васьківці. З початком радянської окупації зумів перебратись у с. Тростянець Луцького повіту, де працював до квітня 1922 року.

З квітня 1922 до свого арешту в серпні 1925 року перебував на посаді головного лікаря міської лікарні у Володимирі-Волинському. Після звільнення з-під арешту про службу й мови не могло бути, тому працював вільнопрактикуючим лікарем до 1939 р.

Паралельно з професійною діяльністю займався громадською роботою. Він був одним з тих, хто добивався дозволу у Волинського воєводи на проведення Стрічі пластунів Волині й Галичини в с. Олександрія Рівненського повіту в серпні 1927 року.

Наприкінці 1920-х років Арсен Річинський вступив до УВО, а пізніше до ОУН. У 1930 р. у Львові вийшла його брошура «До щастя, слави і свободи!» (про пластове виховання) та фахові розвідки: «Кілька уваг про біологічне значення світу», «Єдність природи», «Посмертні духи людей». 

Звісно, діяльність А.Річинського не проходила повз увагу польської влади. Був неодноразово затриманий, двічі побував у Березі Картузькій. У вересні 1939 році, коли на заході Польщу захопили німецькі війська, а на сході — радянські, повернувся до Володимира-Волинського.

Тут був знову арештований, уже НКВС. Кілька років його тримали без суду. Лише 5 травня 1942 р. засудили на 10 років позбавлення волі. Не забули й про дружину й двох дочок. Старшій Мирославі тоді було 15 років, а молодшій — всього 6 тижнів.

Покарання відбував у Уктлазі. Після звільнення в 1949 р. повернутися в Україну не дозволили, тому оселився в Казахстані в м.Казалінськ, де працював лікарем і знаходив час для наукової праці.

У 1952—1953 рр. його статті на медичну тему друкувалися в часописі «Здоровье Казахстана». Помер 13 квітня 1956 р. у результаті крововиливу. Поховали його на цвинтарі станції Джусали Кизил-Ординської області.

Лише після проголошення незалежності України до нас почало повертатися  ім’я Арсена Річинського. Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАНУ та українська Асоціація релігієзнавців України і Волинський університет імені Лесі Українки в 1997 р. провели наукову конференцію.

22 квітня 1998 р. на базі Кременецького медичного училища відбулись Перші Річинські читання, де було прийнято клопотання «про присвоєння імені Арсена Річинського медичному навчальному закладу в місті Кременці Тернопільської області».

На виконання ухвали читань Кабінет Міністрів України 24 травня 1999 року прийняв Постанову № 883 про присвоєння імені Арсена Річинського Кременецькому медичному училищу. У жовтні 2010-го у м. Кременці  відкрито пам’ятник Арсенові Річинському. 

14 жовтня 2006 року ексгумовані останки Арсена Річинського були перевезені до м. Тернополя й перепоховані на міському кладовищі біля с. Підгороднє.

 Меморіальні дошки встановлено в Кременці та Володимирові-Волинському, знято документальний фільм, при Кременецькому медичному училищі відкрито Музей Арсена Річинського. У 2007 році в м. Тернополі вийшла з друку монографія А. Гудими «Харизма Арсена Річинського».

26 жовтня 2010 року на фасаді хірургічного відділення Ізяславської районної лікарні відкрито пам’ятну дошку Арсенові Річинському. 15 лютого 2016 року розпорядженням міського голови ім’ям Арсена Річинського названо вулицю в м. Ізяславі Хмельницької області.

Джерела

Article Source

Автор:

Даний автор додав 703 публікацій.

Коментарі (2)

  1. […] РІЧИНСЬКИЙ Арсен Васильович » Тернопільщина до Шумський район […]

  2. […] РІЧИНСЬКИЙ Арсен Васильович » Тернопільщина до Музей Арсена Річинського (м. Кременець) […]

Залишити відповідь