Рай – перлина “Опільської Швецарії”

Рай –  село в Тернопільській області України, підпорядковане Бережанській міськраді.

Україна
Тернопільська область
Бережанська міська рада
Код КОАТУУ 6120410102
Засноване до 1540
Територія 1.700 км²
Поштовий індекс 47506
Телефонний код +380 3548

Розташоване в центрі району. У селі є Раївський парк — пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, де зберігається Раївський мисливський палац. Поблизу села ростуть ботанічні пам’ятки природи — дерева «Богатир» та «Велетень».

Перша писемна згадка — 1540. Тут колись розташовувалася заміська резиденція Сенявських, Любомирських та Потоцьких. Діяли «Просвіта», «Січ», «Луг» та інші товариства. Під час німецької окупації нацисти розстріляли біля Раю близько 13 тис. мешканців Бережан і навколишніх сіл.

Село – в 2 км на південний захід від Бережан. 2-кілометрова алея з міста до Раю засаджена по сторонах 200-300-літніми липами. Раніше уздовж алеї були лавки. До скасування панщини алеєю можна було користуватись лише місцевій шляхті.

Зліва височить гора, місцями дуже стрімка – Вовкова. З північного боку села починається хвилясте узгір‘я, у північно-західній частині села була найбільша у всьому повіті цегельня. Парк та палац займають західну частину села.

За даровинними актами 1530 р. Сигизмунд ІІІ, король Польщі, подарував усю Бережанську волость Миколі Сенявському з привілеєм замінити село Бережани у місто з магдебурзьким правом. В руках Сенявських ця територія знаходилась до 1726 р., коли помер останній в роду, гетьман Адам-Микола.

До 1660-го року на території парку були побудований мисливський замок та службові приміщення. Про назву – Рай –  на сторінках книжки “Польща”(1880) відмічено: “Одного разу після великої забави проходжувалась біля палати молода пара наречених, Адам Сенявський з нареченою Євою, і обдумувала, яку б назву дати б тій місцевості. Думали-обмірковували, вкінці наречена каже:” Ти зовешся Адам, а я Єва, отож хай ця оселя має назву – Рай”.

Правду кажучи, не було в Адама Сенявського жінки на ім‘я Єва, але повіримо, що, можливо, то була наречена. Так чи інакше, але за документами від 1668 року відомо, що в оселі Рай проживало 12 господарських родин: Клецори, Свердуни, Барани, Білики, Матуси та Маруневичі.

А яким був тоді парк? “Цей парк, що має дві милі довжини і півмилі ширини, перетинає річка, води якої творять водоспади, стави і ручаї, які пересікають у всіх напрямах цей обширний терен так, що навіть сам Ле Нотр не міг би розробити більш по-мистецьки вдало. Тут — зачаровані острови, де квітки й овочі з усіх підсонь розгортають пишність своїх багатих кольорів і приємних запахів; там — горбки, вкриті непрохідними лісами, а далі відлогом долини, скали і дикі печери”.

У Сенявського була єдина донька Софія, що народилась 1711 р. Заміж вона вийшла за Денгофа, а після його смерті – за князя Августа Чарторийського. Донька Софії, Ізабелла, отримала в 1778 р. всю спадщину і вийшла заміж за князя Станіслава Любомирського.

Після смерті свого чоловіка вона покинула Бережани і оселилася на стале у Раю з доньками Олександрою та Констанцією. Олександра вийшла заміж за графа Олександра Потоцького. – і з того часу всі Бережанські маєтності перейшли до рук цієї магнатської родини – аж до 1936 р, коли помер Якуб Потоцький. Згодом маєток перейшов до власності фонду боротьби з раком… і донедавна в палаці був дитячий санаторій.

Саме перший власник Раю з Потоцьких, Олександр, наказав на місці старого мисливського замку, зруйнованого під час шведського походу (1709), побудувати палац та звести навколо нього парк з рідкісними породами дерев та кущів, ставком, де б плавали лебеді. Палац прикрашали чотири гарненькі башти на кожному з рогів будівлі та гарний фронтон – та до наших часів ці декоративні прикраси не збереглися. Коли родина Потоцьких приїжджала до Раю, вхід на територію парку замикали – в інший же час вступ був вільний.

В палаці містилась досить велика бібліотека, з рукописами ще з ХІІІ сторіччя, хроніками родів, посвоячених з Сенявськими. Складався цей книгозбір з творів 3030 авторів в 4032 томах та 544 брошурах. Одним з найцінніших видань тут була Острозька біблія.

За палацом були зведені стайні, де розводили чудових скакунів. Відомо, що вже в 1818 р. палац був у дуже запущеному стані. В другій чверті ХІХ ст. палац перебудовано за проектом Яна Рудського-Венджика на кошти Олександра Потоцького.

Будівля сильно постраждала під час обох світових воєн та частково втратила свій класицистичний декор. У 1952 року провели капітальний ремонт. При цьому архітектурні оздоби будівлі були збережені лише частково.

Відомо, що 1830 року село сильно постраждало від чуми. На могилі під лісом, де були поховані жертви пошесті, був насипаний горбок. Церкву в Раю побудували в 1878 році. Саме 1878 р. Станіслав Потоцький погодився, щоб муровану кузню, що знаходилася біля парку, перебудували на церкву. Згодом його син, Якуб, подарував громаді під будову нової церкви ділянку землі на початку села та допоміг її збудувати – коштами, звичайно.

Не можна не звернути уваги на залишки незвичайного дуба. За народними переказами, 350 років тому під ним спочивав сам Хмельницький. Власне, тому, за легендою, 700-річного велета і назвали ім’ям гетьмана. Рівних йому немає ані за віком, ані за вражаючими параметрами (обхват стовбура більш як 7 метрів). Як стверджують тернопільські ботаніки, дерево можна було врятувати, вчасно відрізавши котрусь відногу. Та нині це робити запізно…

Джерела:

Гринюк, Ю. Перлина “Опільської Швецарії” [Текст] : [про проблеми фунціонування та розвитку Раївського дендропарку: бесіда із зав. каф. садово-паркового госп-ва агротехнічного ін-ту Юрієм Гринюком] / вела Тетяна Будар // Бережанське віче. – 2010. – 25 черв. – С. 1, 5 : фот.

Мороз, В. Розформований Рай : [про с. Рай Бережан. р-ну] / В. Мороз // 20 хвилин. – 2008. – 4 лип. – С. 12 : фот.

Обрамбальський, В. Раївському парку – другу молодість [Текст] : [про Раївський парк] / В. Обрамбальський // Сільські вісті. – 2010. – 2 лип. – С. 5 : фото.

Палац Потоцького і дендропарк у селі Рай [Текст] // Бережанське віче. – 2008. – 31 жовт. – С. 5 : фото.

Рингис, А. Райские виды [Текст] : [про с. Рай Бережан. р-ну] / А. Рингис // Фокус. – 2009. – № 43. – С. 88-89 : фото.кол.

Хаварівський, Б. Рай // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1241 публікацій.

Залишити відповідь