РАДОШІВКА | Шумський район | Тернопільська область

РАДОШІВКА — село, центр сільської ради. До Радошівки належать хутори Козятин і Пасіка. Розташоване на р. Радошівка (ліва притока Горині, басейн Прип’яті, сточище Дніпра), за 25 км від районного центру і 10 км від найближчої залізничної станції Лепесівка. Територія – 2,18 кв. км. Дворів – 114. Населення – 322 особи (2014). Поблизу Радошівки виявлено археологічні пам’ятки трипільської культури.

Перша письмова згадка – 1520 р., згодом згадане у 1542 р., село було побудоване на землях с. Лепесівка (нині Білогірського району Хмельницької обл.). Відомо кілька версій походження назви села.

За однією з них, вона пішла від прізвища першопоселення Радошинського. Інші краєзнавці вважають, що назва – гідронім від маленької річки на території села. А треті переконані, що вона – результат ради боярів після перемоги у битві. У 1566 р. село – власність А. Вумбарської.

Автор: IgorPunda – Власна робота, CC BY-SA 4.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=58096803

Згодом власниками Радошівки були Володимир Заболоцький, Ганна Крушинська, Ліські, П. Лінський, Малинські. Зі середини 19 ст. село передано Чесновським. Ґраф Карл Чесновський мав найпотужнішу в повіті ґуральню, яка згоріла у роки Першої світової війни.

Наприкінці 19 ст. в селі було 77 дворів, 571 житель. У 1898 р. постала церковно-парафіяльна школа. 1911 р. в с. Радошівка Дедеркальської волості нараховувалося 560 жителів, діяла крамниця. Учасниками Першої світової війни були:

  • Іван Гуменюк,
  • Мефодій і Василь Словінські,
  • Никанор та Мефодій Шевчуки.

Діяли філії товариств “Просвіта” (від 1922 р., активістами якої були Лаврін Білик, Мефодій Шевчук), “Сільський господар” та інших. Олексій Задебчук, Іларіон Кравець і Андрій Марчук у роки польської окупації належали до українських націоналістичних організацій, пропали безвісти після 1940 р.

Від вересня 1939 р. село – під радянською владою, яка почала переслідування національно свідомих жителів. Із початку липня 1941-го до 3 березня 1944 р. село – під нацистською окупацією.

Автор: IgorPunda – Власна робота, CC BY-SA 4.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=58096785

У березні 1944 р. через Радошівку проходило радянське партизанське з’єднання С. Ковпака. У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь 47 осіб, серед них:

  • Володимир Андрійчук, Олімпіада Вознюк (1925 р. н.),
  • Степан (1921–1944) і Тимофій (1926–1944) Голуби,
  • Віра Голюк (1927 р. н.),
  • Варвара Корнійчук (1922 р. н.),
  • Надія Корнійчук-Легкобит (1928 р. н.),
  • Оксенія Марчук (1923 р. н.),
  • Мокрина Носачук (1889 р. н.),
  • Григорій (1931 р. н.) і Степан (1919 р. н.) Побережники,
  • Іван Порохняк (1913 р. н.),
  • Микита і Степан Юрчуки,
  • Порфирій Якимчук.

За радянської влади репресовано 25 родин. Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинуло 20 чоловіків, пропало безвісти 9, подальша доля 8 невідома. Від січня 1949 р., коли Радошівка належала до Великодедеркальського району, діяв примусово створений колгосп. У 1973 р. села Мізюринці й Радошівка утворили новий колгосп, який функціонував до 1992 р.

Протягом 1993–2003 рр. діяло ПАП “Промінь”. Нині земельні паї селян орендує ПАП “Колос”. Є:

  • церква святої мучениці Параскевії (1774, дерев’яна),
  • 6 “фіґур”,
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1977).

Діють ЗОШ 1 ступеня, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, торгові заклади. Є ставок (5 га). У Радошівці народилися:

  • письменник, журналіст, краєзнавець, громадський діяч, політв’язень (1949–1956) Григорій Баран (псевдім – Радошівський; 1930–2013),
  • військовик Віктор Матевощук (1965–1984),
  • друкар, автор військової книги, фортифікатор та винахідник Онисим Радишевський (близько 1560–близько 1631),
  • науковець, краєзнавець Володимир Шевчук (1954 р. н.).

Джерела:

Мельничук, Б. Радошівка [Текст] / Б. Мельничук, І. Фарина, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 584—585 : фот.

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2626 публікацій.

Залишити відповідь