Пов’язані з Тернополем: Казімеж Айдукевич

Ajdukiewicz

АЙДУКЕВИЧ Казімеж (Ajdukiewicz Kazimierz; 12.12.1890, Тернопіль -12.04.1963, Варшава) – польський логік i філософ, представник Львівсько-Варшавської філософської школи.  Нагороджений хрестом командора ордена Відродження Польщі (1944-1989).

Один з найвидатніших представників львівсько-варшавської школи в логіці. Вивчав філософію у Львові (1908-1912) під керівництвом К. Твардовського, потім у Ґеттінгені, де слухав лекції Д. Гільберта та Е. Гуссерля. Професор  Львівського, Познанського та Варшавського університетів.

Основні твори: “Про значення виразів” (1931), “Картина світу і понятійна апаратура” (1934), “Прагматична логіка” (1975), “Наукова світова перспектива та інші есе. 1931-1963” (1978) та ін.

***

У 1890 році в Англії народилась Агата Крісті, в Америці – Говард Лавкрафт, а в тернопільській родині багатого чиновника Броніслава Айдукевича і Магдалени Гертнер народився син Казімеж.

Загальну освіту здобув, навчаючись у державній школі Кракова. Після того, як родина переїхала до Львова, навчався на філософському факультеті Львівського університету. Серед його вчителів можна знайти імена відомих на той час вчених, таких як Ян Казімеж Твардовський та Ян Лукашевич.

Тогочасний клімат Львівського університету посприяв розвитку філософії. То ж, професор Львівського університету Казімеж Твардовський, учень Франца Брентано, зібрав навколо себе групу талановитих логіків та філософів, частина з яких згодом працювала у Варшавському університеті. Так була створена Львівсько-Варшавська школа логіки і семантики.

Представниками її були Ян Лукасєвич, Казімеж Айдукевич, Станіслав Лєсьнєвський, Тадеуш Котарбінський, Тадеуш Чезьовський, Альфред Тарський, Балей Степан-Максим Володимирович, Степан Олексюк (Тудор).

Це було б’єднання інтелектуалів, яке проіснувало до Другої світової війни, і за твердженням Стенфордської філософської енциклопедії: “Львівсько-Варшавська школа діяла в країні, яка ніколи не належала до філософських наддержав. Важливість її для польського філософської культури була величезна.  Це було важливо після 1945  року, коли марксизм почав ідеологічну й політичну агресію у Східній Європі. Завдяки сильним методологічним традиціям, закладеним LWS, польська філософія не втратила своїх академічних засад в часи з 1945 по 1989.

Під науковим керівництвом професора Твардовського Айдукевич написав докторську дисертацію “Ставлення апріорі Канта на питання про походження ідей простору.” Ця робота, хоч і вкрай цікава, однак, виявилася дуже далекою від його подальших наукових розвідок.

У 1913 році Айдукевич здав екзамен на шкільного вчителя математики, але не скористався цією можливістю і вступив до Ґеттінгенського університету.  Там він продовжив філософські дослідження, відвідуючи лекції Едмунда Гуссерля, Адольфа Райнаха і Леонарда Нельсона.

Під час Першої світової війни був мобілізований до австрійської армії. У 1915 році перебував на італійському фронті, де показав виняткову мужність, рятуючи солдатів з укриття, заповненого бойовим газом. За цей подвиг був нагороджений Срібною Відзнакою Доблесті.

За час армійської відпустки здав іспити, після чого отримав право викладати філософію та фізику. Повернувшись на фронт, брав участь у боях під Львовом.  З 1918 року, з відновленням незалежності Польщі і до початку польсько-більшовицької війни викладав у школі.

Ще до чергового воєнного конфлікту одружився на дочці Казимира Твардовського Марії, з якою виховали двох дітей. У 1920-му він, як і багато інших, добровольцем пішов на польсько-більшовицький фронт.

Військову кар’єру закінчив у званні капітана і з тих пір всю енергію присвятив виключно науковій і викладацькій діяльності. Хоча, на думку, багатьох армійських колег, Айдукевичу більше підійшла б військова кар’єра, ніж праця професора філософії.

Посаду асистента професора Львівського університету отримав у 1922 році, а три роки по тому був призначений на кафедру філософії Варшавського університету, з 1934 року – професор.

В 1923 році брав участь у Першому З’їзді Філософії Польща у Львові. У тому ж році видав посібник “Основні напрями філософії у винятках з творів своїх класичних представників (Теорія пізнання – логіка – метафізика)”.

Наприкінці 1925 року був призначений екстраординарним професором Варшавського Університету, в 1926 році розпочалося проведення занять. Був обраний до ради директорів Варшавського Інституту Філософської, а після його перетворення в 1926 році Варшавське Товариство Філософські довірили йому посаду заступника голови.

На початку 1928 повернувся до Львова, де був призначений в університет на посаду професора. Тоді ж був нагороджений Медаллю Десятиліття Здобуття Незалежності.

В переддень Другої світової війни знайшов притулок у Львові, працюючи професором психології медичного університету.  Після вторгнення радянських військ у 1939-му, Львівський Університет Яна Казимира перестав існувати, а на його місце був створений український Університет імені Івана Франка.

Уникнувши смерті в різанині Львівської професури в перші дні липня 1941 року, влаштувався на роботу бухгалтером в муніципальну бійню. Одночасно навчав школярів.

Після чергового захоплення міста Червоною Армією, викладав фізику в університеті вже радянському, імені Івана Франка. У 1944-1945 рр. був завідувачем університетської кафедри фізики.

Після закінчення війни та Ялтинської конференції Львів перестав бути центром польської наукової думки. Айдукевич продовжив наукову кар’єру в Польщі. У 1945 році був запрошений на кафедру логіки Познанського університету Адама Міцкевича, а через три роки був навіть обраний ректором.

Після смерті Сталіна Айдукевич переїхав у Варшаву, викладав логіку в місцевому університеті. Він був завідувачем кафедри логіки філософського факультету Варшавського університету, організував кафедру логіки Інституту філософії і соціології. 

До смерті 12 квітня 1963, займав різні посади. Був членом комітету з історії науки Академії наук, а також членом Міжнародного інституту філософії і віце-головою Секції логіки, методології та філософії науки Міжнародного союзу історії та філософії науки.

Разом з Р. Інгарденом і К.Твардовським упродовж шістнадцяти років редагував “Дослідження Philosophica”, також належав до засновників журналу “Дослідження Logica”. Його досягнення були також визнані на міжнародному рівні- часто запрошували на конференції, лекції в Оксфорд, Прагу, Париж.

У 1954 році в 10-річчя Народної Польщі нагороджений Командорським  Хрестом Ордена Відродження Польщі. На пенсію вийшов в 1961 році. Помер 12 квітня 1963 року  у Варшаві.

Важливе місце в науковій роботі Айдукевича займала  популяризація філософії. Так, у 1938 році він написав “Вступ у філософію”, підручник для середніх шкіл. Ще однією сферою, що викликала глибокий інтерес Айдукевича, була теорія сенсу, якій він присвятив свою роботу “Важливість вираження”.

Значний внесок професор Айдукевич зробив у дослідження з методики викладання. А загалом, це лише скромна частина цілого, дуже багатого науковими досягненнями внеску Казимира Айдукевич. Серед важливих питань, які хвилювали його були питання часу, філософії мови та етики, в тому числі, зокрема, людських цінностей.

Загалом, друком вийшло 115 праць Казімежа Айдукевича польською, англійською, французькою, німецькою мовами та мовою есперанто. Найвідоміша – двотомна праця «Мова та пізнання», «Прагматична логіка». 

У 1990 році у Тернополі відбулися науково-методологічні читання, присвячені 100-річчю від дня народження професора Айдукевича.

Джерела:

Айдукевич, К. Цінність науки [Текст] / К. Айдукевич ; пер. з пол. Н. Ткачової ; подав В. Ханас // Тернопіль вечірній. — 1995. — 29 лип. — С. 3.

***

Мороз, В. Відомі поляки з Тернополя  [Текст]  : [В. Поль, А. Брюкнер, Л. Фінкель, К. Айдукевич та ін.] / В. Мороз // Rіа плюс. — 2013. — 20 листоп. — С. 19 : фотогр. — (Ретро).

Szabłowska, М. Filozof języka i poznania [Електронний ресурс] / Monika Szabłowska // Forum Akademickie. — Lublin, [2003 – ?] . — Режим доступу: http://www.forumakad.pl/archiwum/2003/06/artykuly/25-gwiazdy_i_meteory.htm , вільний.

Ханас, В. Айдукевич Казімеж (Ajdukiewicz Kazimierz; 12.12.1890, м. Тернопіль — 12.04.1963, м. Варшава, Польща) — польський логік, філософ, математик, семантик  [Текст]  / В. Ханас // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 30 : фотогр.

Kazimierz Ajdukiewicz. Życiorys twórcy definicji dowodu, wynikania i twierdzenia [Електронний ресурс] // ZeŚwiata.pl. —  [Polska], [?] . — Режим доступу: http://ze-swiata.pl/kazimierz-ajdukiewicz-zyciorys-tworcy-definicji-dowodu-wynikania-i-twierdzenia, вільний.

Woleński, J. The Lvov-Warsaw School  [Електронний ресурс] / Jan Woleński // Stanford Encyclopedia of Philosophy. —Stanford, 2003. — Режим доступу: http://plato.stanford.edu/archives/sum2003/entries/lvov-warsaw, вільний.

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2015 рік  [Текст] : бібліогр. покажч. / уклад.: М. Пайонк. — Тернопіль, 2014. — 144 с.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2209 публікацій.

Залишити відповідь