ПІЩАТИНЦІ | Шумський район | Тернопільська область

ПІЩАТИНЦІ — село на берегах р. Горинка (ліва притока Горині, басейн Прип’яті, сточище Дніпра), за 43 км від районного центру і 20 км від найближчої залізничної станції Ланівці.Від вересня 2015 року ввійшло у склад Великодедеркальської сільської громади.  Розташоване на півдні району. Територія – 4,03 кв. км. Дворів – 179. Населення – 544 особи (2014).

Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки періоду неоліту. Перша письмова згадка про село датована 1442 р.; польський король Казимир тоді грамотою надав його Денискові Мокосійовичу.

В люстрації володінь Крем’янецького замку від 1545 р. Піщатинці належали Петрові Денисковичу. 1570 р. за поборовим реєстром Крем’янецького повіту власником села були Настасія Кличанівська і Панас Андруськович.

1583 р. воно відійшло до Семена-Дениска Матвіївського. 1713 р. Піщатинці належали Михнові Гумницькому; згодом їх орендував Гавриїл Володарський. Потім власниками села були Ледуховські, від 1913 р. – Камінський.

Назва походить від місця розташування – «на пісках». Наприкінці 19 ст. тут було 119 дворів, 975 жителів. Діяли філії «Просвіти», «Сільського господаря» та інших товариств. У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь:

  • Антон Бобик,
  • Корній Гуголь,
  • Серафим Дубчак,
  • Давид, Олександра (1923 р. н.) і Павло (1914 р. н.) Климчуки,
  • Анастасія (1927 р. н.) і Костянтин Козаки, Василь Куйдич (1920–1945),
  • Гнат (1916 р. н.) та Олексій Лахманюки,
  • Яків Макух,
  • Василь Малаховський (1924 р. н.),
  • Антін і Трохін Миськи,
  • Іван Панчук,
  • Ірина Пасіка (1930 р. н.),
  • Танас Піра,
  • Демид Рейда (1928 р. н.),
  • Варвара Сивульська (1915 р. н.),
  • Василь і Михайло Собки,
  • Онисія Федорчук (1926 р. н.),
  • Серафима Фурман-Красовська (1927 р. н.),
  • Дем’ян і Микола Хмілецькі,
  • Василина Чоловська,
  • Федір Шаган,
  • Гаврило та Улян Шевчуки.

За радянської влади репресовано 16 родин. Із мобілізованих на фронти Другої світової війни чоловіків загинуло 39, пропали безвісти 18, подальша доля двох місцевих жителів невідома. Після Другої світової війни деякий час функціонувала Піщатинська сільська рада Великодедеркальського району.

У 1949 р. було 302 двори, 1062 особи. Перший колгосп примусово створений у 1948 р. Згодом до 1964 р. Піщатинці були бригадним селом господарства з центральною садибою в сусідньому с. Матвіївці. Потім у селі діяв свій колгосп.

Нині земельні паї селян орендують ТзОВ “Агролан”, “Славутич” (Збаразький район), “Агроколос Л” (Лановецький район) і ФГ “Заріччя” з с. Піщатинців. Самостійну сільську раду відновлено в 1990 р. Піщатинці газифіковано в 2010 р.

Пам‘ятки:

  • Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1938, мурована), збудована на місці дерев’яної, відомої від 1761 р.
  • пам’ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1966), Т. Шевченку (1992 р.; скульптор О. Мельничук).

Працюють НВК “ЗОШ 1–2 ступенів–дитячий садочок”, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, 4 торгових заклади, газифіковано.

. У селі народилися:

  • педагог та літераторка Любов Завіщана (1954 р. н.),
  • композитор, педагог, музично-громадський діяч, меценат, мистецтвознавець Богдан Климчук (1945 р. н.),
  • педагог Іван Нагачевський (1948 р. н.);

проживав і працював священик та релігійний діяч Каленик Климчук (1909–1948).

Джерела:

Уніят, В. Піщатинці [Текст] / В. Уніят,  І. Фарина, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 582 : фот. кольор.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2600 публікацій.

Залишити відповідь