ПІДГАЙЦІ | Шумський район | Тернопільська область

ПІДГАЙЦІ — село, центр сільської ради, якій підпорядковані села Кудлаївка і Вербиця (нині незаселене). До Підгайців приєднано хутір Ставки. Розташоване на правому березі р. Горинка (ліва притока Горині, басейн Прип’яті, сточище Дніпра), за 40 км від районного центру і 18 км від найближчої залізничної станції Кременець. Територія — 3,88 кв. км. Дворів – 145. Населення – 459 осіб (2014).

Перша письмова згадка – 1414 р., згодом згадане у 1442 р., коли польський король Казимир надав село Денискові Мокосійовичу. Згодом у нього Підгайці придбав Болбас. Із середини 1470-х рр. поселення відійшло до Олехни і Пашка Болбасовичів.

У 1479 р. Підгайці стали власністю Васька Болбасовича; це відбулося внаслідок поділу маєтностей між братами. Назва походить від місця розташування – «під гаєм». З люстрацією володінь Крем’янецького замку відомо, що у 1545 р. селом володів Андрій Вишневецький. Згодом (19 ст.) населений пункт власність Ожаровських.

У кінці 19 ст. Підгайці – Борківської волості Крем’янецького повіту; нараховувало 103 двори, 720 жителів.Від вересня 1939 р. Підгайці – під радянською владою, яка почала переслідування членів ОУН, інших національно свідомих селян та інтеліґенції.

Автор: IgorPunda – Власна робота, CC BY-SA 4.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=58096783

Із початку липня 1941 р. до 3 березня 1944 р. село – під німецькою окупацією; нацисти вивозили юнаків та дівчат на примусові роботи до Німеччини. У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь:

  • Йосип Гулка (1921–1945),
  • Петро (1926 р. н.) і Сергій (1926 р. н.) Дівоньки,
  • Михайло Дощик (1926 р. н.),
  • Василь Качан (1927 р. н.),
  • Марія (1928 р. н.), Олександра, Сусанна (1925 р. н.) й Уляна (1925 р. н.) Клим’юк,
  • Варвара Ковальчук (1924 р. н.),
  • Катерина, Лазар, Параскева (1927 р. н.) і Федір Мартинюки,
  • Хома Починок (1925–1945),
  • Хима Правдюк (1924 р. н.),
  • Йосип Слободян,
  • Марина Тетеря-Прокопчук (1927 р. н.),
  • Мефодій Шурма (1926 р. н.).

За радянської влади репресовано 8 осіб із села. Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни 32 чоловіки загинуло, 19 пропало безвісти, подальша доля одного невідома. 1949 р. примусово організовано колгосп.

Нині земельні паї селян орендує ТзОВ “Агролан”. 1966 р. у Підгайцях виявлено стародруки і рукописну книгу 17 ст. 2009 р. село газифіковано.

Автор: IgorPunda – Власна робота, CC BY-SA 4.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=58096782

Пам‘ятки:

  • Свято-Миколаївська церква (1882, дерев’яна), збудована на місці старої. До наших днів біля неї зберігся будинок, який, найімовірніше, споруджений у 17 ст., коли зводили першу церкву. 1960 р. храм закрила радянська влада, богослужіння відновлено через 18 років.
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1971).

Діють НВК “ЗОШ 1 ступеня–дитячий садочок”, Будинок культури, бібліотека, фельдшерський пункт, торгові заклади. У селі народився:

  • правник, заслужений юрист України Сергій Штогун (1956 р. н.).

проживали:

  • господарниця, Герой соціалістичної праці (1971 р.) Надія Припотень (1928–1999)
  • священник, релігійний діяч Каленик Климчук (1909–1948).

Автор: Lego11998 – Власна робота, CC BY-SA 4.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=75710293

Джерела:

Уніят, В. Підгайці [Текст] / В. Уніят, І. Фарина, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 581.

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2600 публікацій.

Залишити відповідь