ПАСТЕРНАК Ярослав Іванович

 In НТШ і Тернопільщина
ПАСТЕРНАК Ярослав Іванович (02.01.1892, м. Хирів Старосамбірського повіту, нині Старосамбірський район Львівської області — 22.11.1969, м. Торонто, Канада) — український археолог, етнограф, мистецтвознавець, публіцист, громадський діяч, член НТШ.

Після закінчення початкової школи продовжив навчання в Українській класичній гімназії в Перемишлі. У 1910—1914 рр. студіював археологію та класичну філологію на філософському факультеті Львівського університету.

У цей період працював в Українському національному музеї у Львові, брав участь у літніх фольклорних експедиціях по селах, проводив антропологічні наукові дослідження. У 1914 р. — учасник археологічної експедиції Львівського університету в с. Більче-Золоте, нині Борщівського району, де досліджував печеру Вертеба.

У роки Першої світової війни був мобілізований до австрійського війська й служив у 41-му піхотному полку, у складі якого пройшов шлях від ріки Соча (Ізонцо) на Італійському фронті через Румунію до Катеринослава (нині
м. Дніпро).

Під час українських визвольних змагань у чині поручника воював у складі VII Стрийської бригади Української Галицької армії. У 1920 р. перебував у таборі інтернованих у м. Ліберець (Чехословацька Республіка), де проводив навчання для колишніх вояків УГА, вів військовий архів, працював у редакції періодичного видання «Український скиталець».

У 1922—1925 pp. Ярослав Пастернак продовжив археологічні студії в Карловому університеті в Празі, де в 1925 р. захистив дисертацію «Ruské Karpaty v archeologii».  26 березня 1926 р. здобув науковий ступінь доктора філософії. У 1923—1928 рр. — асистент Чеського народного музею, згодом — працівник Державного археологічного інституту в Празі.

Перебуваючи в Чехії, проводив великомасштабні розкопки на терені старої Праги, зокрема на королівському замку «Градчани», а також чималу етнографічну, експедиційну й дослідницьку роботу на Закарпатті, викладав на кафедрі археології Українського вільного університету, де читав курс середньовічної археології.

У 1928 р. Я. Пастернак повернувся до Львова, розпочав системне вивчення пам’яток давньоруської доби: провів розкопки літописних міст, зокрема Белза, Звенигорода, Перемишля, Пліснеська. У 1931 р. та 1937 р. досліджував поселення трипільської культури, тілопальне поховання нордійських поселенців та пізньої бронзи, могильник із дако-трацькою керамікою залізної доби та культурного шару княжої доби в Теребовлі та с. Підгора, нині Теребовлянського району.

Під час розкопок у 1937 р. на пагорбі Попівщина (західна околиця Теребовлі) було виявлено фундаменти колишньої василіянської церкви Святої Параскеви П’ятниці з XVI—ХVII ст. та давнішого монастиря княжої доби, бронзовий нагрудний хрест-енколпіон ХІ—ХІІ ст. із зображеннями Святої Богородиці та євангелістів, уламки глиняного посуду того ж часу.

Від 1934 р. розкопував стародавній Галич. У 1936 р. учений відкрив Успенський кафедральний собор і саркофаг засновника Галицько-Волинського князівства князя Ярослава Осмомисла в Крилосі, дослідив поховання
мадярських воїнів, які пов’язуються з переходом угрів у Подунав’я.

У 1932—1935 рр. — доцент, у 1936—1939 рр. та 1942—1944 рр. — надзвичайний професор Богословської академії у Львові, у 1935 р. — доцент Українського вільного університету в Празі, у 1939—1941 рр. — професор і завідувач кафедри археології Львівського університету. У 1940—1941 рр. — старший науковий співробітник Львівського відділу Інституту археології Академії наук УРСР.

У 1933 р. Ярослав Пастернак був учасником VII Міжнародного археологічного конгресу у Варшаві (Польща).
У 1939 р. на VIII Археологічному конгресі в Берліні (Німеччина) виголосив доповідь про пам’ятки культури карпатських курганів.

У 1944 р. емігрував до Німеччини. У травні 1945 р. — науковий співробітник семінару в Геттінгенському університеті, у вересні 1945 р. — викладач на зимовому семестрі, у 1947—1948 рр. — почесний професор-гість Рейнського університету Фрідріха Вільгельма в Бонні, де читав спецкурси на філософському факультеті, присвячені проблемам середньовічної історії та археології. У 1946 р. став звичайним професором археології Українського вільного університету.

У 1949 р. прибув до Торонто (Канада), де, активно працюючи для національної справи, прислужився своїми знаннями, проводячи лекційну пропаганду історичних знань для представників української діаспори в Канаді. У 1963 р. його обрано професором Українського католицького університету в Римі.

Я. Пастернак — дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1929), член (1918) і секретар (1928) Етнографічної комісії, директор Культурно-історичного музею НТШ (1928—1939), заступник голови Археологічної секції (1947), активно співпрацював з Торонтським відділенням товариства. Дійсний член Чеського (1926) та Австрійського (1944) археологічних товариств, член Українського історичного товариства (1965).

Джерела:

Ярослав Пастернак [Текст] // Наукове товариство імені Шевченка і Тернопільщина (1873—1940) : Історично-філософська секція: дійсні члени : бібліогр. покажчик / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка, Терноп. осередок НТШ ; уклад. Л. Оленич ; автор вступ. ст. М. Андрейчин ; кер. проекту й наук. ред. В. Вітенко ; ред. О. Раскіна. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2017. — С. 152—167. — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/2018-ntshtern-1.pdf, вільний.

Recommended Posts

Leave a Comment

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt