Панькевич Юліан Іванович

Результат пошуку зображень за запитом "Панькевич Юліан"
Панькевич Юліан Іванович (псевдонім Простен Добромисл, 04.07.1863, с. Устя-Зелене, нині Монастириського району, Тернопільської області – 1934/35?, м. Харків), український художник, літератор.

Юліан Панькевич народився 4 липня 1863 року в невеличкому наддністрянському селі Устя-Зелене в родині місцевого маляра-іконописця. Про матір відомостей немає. Коли йому виповнилося 5 років, родина переїжджає в с. Васютинці на Рогатинщині, через деякий час –  до Рогатина, де Юліан почав ходити в народну школу, згодом навчався у Бережанській гімназії, яку закінчив у 1885 р.Результат пошуку зображень за запитом "Панькевич Юліан"

Ю. Панькевич був здібним учнем й під час навчання значно поглибив професійні навички з рисунку і живопису. Відомо, що у 1883 р. він давав уроки малювання ББогдану Лепкому, який щойно почав навчатися в гімназії:

«Приходив до мене на лекцію двічі в тиждень, себто в середу й суботу пополудні, бо тоді в гімназії не було пополудневої науки».

Під його керівництвом Б. Лепкий намалював портрети діда о. М. Глібовецького, батька, матері, українських поетів
і гімназійних вчителів. За словами Б. Лепкого, «то була неординарна особистість». Про Ю. Панькевича письменник залишив теплі спогади у творі «Казка мойого життя»:

«Невеличкого росту, сухорлявий, все дуже гладко виголений і старанно вдягнений. Сорочка, як сніг, біла. Мав годинник і носив золотий перстень. Це мені дуже імпонувало. Та ще мав він доволі довгі, вузькі пальці з гострокінчастими нігтями. Пальці були все чисті, а нігті аж світилися».

Під впливом Ю. Панькевича після закінчення гімназії Б. Лепкий вступив до Віденської Академії Мистецтв. У Бережанах виявилися перші ознаки нервової недуги, яка супроводжувала Ю. Панькевича протягом усього життя.

За прикладом батька ще в юному віці зацікавився малюванням та рисунком. У 1880-х рр. доля звела його з майбутнім меценатом — графом Войцехом Дідушицьким із Єзуполя поблизу Станіслава (нині Івано-Франківськ).

Саме графським коштом Панькевич  один семестр навчався у Краківській школі шляхетних мистецтв (1884-1885), а в Єзуполі проводив щорічні вакації, під час яких зарисовував історичні архітектурні пам’ятки та краєвиди, писав портрети селян, робив іконостаси та розписував церкви в Сільці, Яблунові, по багатьох селах Львівщини і Тернопільщини.

Влітку 1885 р. Товариство львівських студентів «Академічне Братство» (голова М. Шухевич, заступник Є. Чупачинський) організувало канікулярну мандрівку (пішки, підводами і потягом) по Східній Галичині. Серед учасників мандрівки були Іван Франко (закінчив подорож у Хоросткові), художники Корнило Устиянович,  Микола Івасюк та Юліян Панькевич, співак Євген Гушалевич.

Вони відвідали Тернопіль (2 серпня), Прошову та Микулинці (3 серпня), Конопківку, Теребовлю, Говилів, Хоростків (6 серпня), Гусятин (7 серпня), Чортків і Угринь (8-9 серпня), Нижнів (10 серпня).

У Нижневі на залізничному двірці їх зустрічали Кость Левицький, брати Леонід і Роман Заклинські, Петро Огоновський, інші. Потім потягом, через Ягільницю, Улашківці, Більче-Золоте, Бедриківці, вони подорожували до Заліщик (14 серпня), через Дністер – у Кіцмань і Чернівці (15 серпня).

Під час мандрівки Ю. Панькевич змалював руїни давнього монастиря оо. Василіян у с. Семенів біля Теребовлі, Теребовельський замок, написав портрети юнака в капелюсі та дівчини з Угриня. Студентське товариство мало намір видати альбом подорожі з картою та малюнками учасників, але плани не здійснились.

 

Про саму мандрівку довідуємося з докладного донесення Дирекції поліції у Львові Намісництву Галичини, яке поміщене Р. Гораком під назвою «Третя мандрівка руської молодежі».

Після мандрівки Ю. Панькевич повернувся в с. Єзупіль, до маєтку графа Войцеха Дідушицького – свого мецената. За порадою товариша, студента Віденської академії мистецтва М. Івасюка, восени 1885 року переходить на навчання до цього навчального закладу, де його повністю захоплює вир художнього життя австрійської столиці.

Однак матеріальна скрута змушує молодого митця повернутись до Кракова. Навчання в Мюнхенській академії мистецтв залишилось мрією, й восени 1887 року Ю. Панькевич повертається до Рогатина. Художник вертається до релігійного малярства, створюючи для заробітку:

  • іконостас для церкви в Яблуневі (1888),
  • запрестольний образ святого Іллі для церкви в с. Шоломия (1889),
  • композицію «Марія з Христом» для церкви в Кам’янці-Струмиловій біля Львова (1892).

Перебуваючи у м. Надвірна на Прикарпатті, написав кілька ікон для церкви в с. Денисів (тепер Козівського р-ну). Їх доля – невідома. Тоді ж, майже одночасно, померли його батько і мати. У день народження сина відбулися похорони батьків.

В Кінашеві, Яблунові, Сухоставі, Єзуполі і Сільці заснував народні хори, займався просвітницькою роботою. У Станіславі став членом місцевої «Бесіди». На мистецькій виставці 1891 року у Львові молодий художник представив дві акварелі — «Христос-Учитель» та «Богородиця з дитям», а також жанрове полотно «Біля криниці» та «Жіночий портрет».

У 1896 року Іван Панькевич їде в Карпати (села Яремче та Ямна, щоб підлікувати підірване здоров’я, а водночас захоплюється новим для нього жанром — пейзажем, створивши низку творів — «Водоспад Прута», «Каскади Багрівця», «Камені над Прутом», «Ловля риби на Пруті».

У 1898 р. переїздить до Львова, одружується і разом з Іваном Трушем та архітектором Василем Нагірним засновує перше професійне об’єднання галицьких митців «Товариство для розвою руської штуки» (1898). До речі, саме Юліан Панькевич відіграв значну роль у долі Михайла Бойчука.

Саме Юліан Панькевич відгукнувся на оголошення у львівській газеті про допомогу талановитому Михайлу Бойчуку. Пізніше він допоміг переїхати до Львова, зацікавив долею хлопця з Тернопільщини керівництво НТШ і самого митрополита А. Шептицького, познайомив з основами церковного малярства – іконописом і книжковою мініатюрою.

Невдовзі була відкрита перша виставка Товариства, в якій взяли участь К. Устиянович, А. Пилиховський, І. Труш, С. Томасевич, О. Скруток та Ю. Панькевич. Ця акція заохотила художника до подальшої творчої активної діяльності, й він береться за створення багатофігурної батальної композиції «Оборона Звенигорода». У 1903 р. здійснив поїздку до Києва, відвідав Канів.

Знайомство з І. Франком та М. Павликом спонукає Ю. Панькевича до роботи в галузі книжкової ілюстрації — оформлення антології української лірики «Акорди» (1903), збірок «Похоронні звичаї та обряди» (1912) і «Українські казки» (1918) В. Гнатюка та ін.

Особливістю творчості Панькевича стало те, що він першим з українських митців ввів у релігійні картини етнографізовані постаті. Як і у Ван Гога, періоди творчого напруження й замкнутості у Панькевича супроводжувалися тяжкими психічними розладами та лікарнею у Кульпаркові.

Після Першої світової війни Панькевич пориває з сім’єю й подовгу живе на Рогатинщині. Тут малює пейзажі й портрети людей. У 1986 р., завдяки колишньому працівнику рогатинської філії Художнього музею Олегу Бойкевичу, відбулася своєрідна подорож слідами художника через Рогатин, Бабинці, Пуків, Данильче, Чесники.

Увесь цей час Ю. Панькевич хворів. Тяжкі психічні розлади продовжувалися й він лікувався на вул. Кульпарківській у Львові. Родина на той час мешкала в будинку НТШ по вул. Чарнецького, 25. Його дружина
Климентина була вчителькою. Про дітей відомостей немає. Відомо, що після війни Ю. Панькевич порвав із сім’єю.

У 1920-х роках написав портрети Тараса Шевченка, Івана Франка, Богдана Хмельницького, Петра Шеремети, автопортрет 1925 року, жанрові портрети селян Рогатинщини та інші. Трагедією для 70-річного Ю. Панькевича були його політичні прорадянські погляди. Із початком пацифікації  Ю. Панькевич критично оцінює польську владу та щиро вірить, що в радянській Україні люди живуть заможно й щасливо.

 

 

у 1932 році нелегально виїжджає на радянську Україну. Мешканці с. Чесники біля Рогатина, де художник з кінця 1920-х рр. жив й створив багато різножанрових творів, влаштували йому урочисті проводи, відвезли його підводою до потяга в Рогатині. У Харкові Нарком освіти УРСР скеровує його на роботу в історичний музей ім. Григорія Сковороди на посаду старшого наукового співробітника.

 

Незважаючи на похилі роки, Юліан Панькевич виконав для музейної експозиції низку рисунків пером, олівцем, аквареллю, виготовляв олійні копії з оригіналів творів І. Рєпіна, С. Васильківського, М. Ткаченка. Про останні роки його життя згадував художник Сергій Бєсєдін (1901-1996), який був деякий час завідувачем відділу музею.

 

Дата смерті Ю. Панькевича та її обставини залишаються нез’ясованими й до сьогодні. Дослідники називають
різні роки – 1933 р., 1934 р., або 1935 р., вказуючи що «загинув за нез’ясованих обставин», «покінчив життя самогубством», «викинувся з горішнього поверху будинку» чи загинув у застінках НКВД?

Серед учнів Юліяна Панькевича були Михайло Бойчук, В. Баляс, Северин Борачок та інші. Твори Ю. Панькевича зберігаються в музейних збірках:

  • 20 робіт у Львові,
  • 25 – Івано-Франківську,
  • 1 – в Тернополі.

У збірці Тернопільського художнього музею знаходяться ще два образи Христа і Богородиці у вишиванках, можливо пензля Ю. Панькевича, проте їх атрибуція не закінчена.

Ікони Івана Панькевича в церковних іконостасах Тернопільщини:

  • 1896-1897 – ікона «Пресвята Трійця» для мурованої церкви Перенесення Мощей Святого Миколая (1895) в с. Іванє над Дністром (тепер – Іване Золоте Заліщицького району). Ікона «Вознесіння», очевидно, походить із Празничного ряду цієї церкви.
  • ікони для сільських церков Різдва Пресятої Богородиці (1867) у Заставцях і Святого Дмитрія (1901) у Швейкові (тепер Монастириського р-ну).

З 1993 р. в середній школі с. Зелене Устя діє кімната-музей Ю. Панькевича.

2013. 04.07 – з ініціативи Тернопільського обласного художнього музею була проведена науково-практична конференція з участю науковців і реставраторів Тернополя, Тернопільщини та Івано-Франківська.

На виставці в Художньому музеї було представлено чотири оригінальні твори (всі – олія, полотно), багато живописних і графічних репродукцій:

  • ікона «Вознесіння» (1897) – власність нашого музею, реставрована Юлією Скаковською,  перебуває в постійній експозиції.
  • пейзаж «В околицях хутора Лісове» (1924),
  • портрети Богдана Хмельницького і Параски Гривнак (1930-і), привезені з Музею
    мистецтв Прикарпаття (Івано-Франківськ). їх реставрував Ярослав Крок.

Джерела:

Баглай, М. Рогатинський період у житті та творчості видатного випускника Бережанської гімназії Юліана Панькевича [Текст] / М. Баглай // Бережанська гімназія: сторінки історії : матеріали ІІ міжнар. наук. конференції [Бережани, 18 верес. 2014 р.] / Бережан. краєзнав. музей [та ін.]. – Тернопіль, 2014. – С. 8-19 : фот. – Бібліогр. в кінці ст. (13 назв).

Бретун, Я. Художник трагічної долі [Текст] / Я. Бретун //Надзбручанська правда. – 1990. – 10 лют.

Вистраждане мистецтво [Текст] : до 150-річчя від дня народженння Ю. І. Панькевича // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2013. – № 3. – С. 21-31. – Бібліогр.: с. 29.

Горак, Р. Львівські історії [Текст] / Р. Горак // Дзвін. – 2015. – № 2/3. – С. 12-19.

Горак, Р. Подільськими дорогами Івана Франка [Текст] / Р. Горак. – Тернопіль, 2012. – 232 с.

Ґерета, І. Юліан Панькевич (1863-1933)  [Текст] / І. Ґерета // Тернопіль: Художники Тернопільщини. – 1994. – №2-3. – С.3.

Дуда, І. Повернення Майстра [Текст] / І. Дуда //Тернопіль вечірній. – 1992. – 31 жовт. – С. 6.

Дуда, І. Юліян Панькевич і Тернопільщина [Текст] / І. Дуда // Збірник праць / Терноп. осередок НТШ ; відп. ред. серії М. Андрейчин . – Тернопіль, 2013. – Т. 8: Музеї Тернопільщини. – С. 234-239. – Бібліогр.: с. 239 (6 назв).

Жаборюк, А.А. Український живопис останньої третини ХІХ поч. ХХ століття  [Текст] / А. А. Жаборюк. – Київ, Одеса, 1990. – 304 с.

Івановський,  Я.Й. Юліан Панькевич [Текст]: нарис про життя і творчість / Я. Й. Івановський. – Київ, 1986. – 80 с., іл.

Історія українського мистецтва: У 6 т. Т. 4. Кн. 2. Мистецтво другої половини ХІХ-ХХ століття. – К.: АН УРСР: Голов. ред. Укр. рад. енциклопедії, 1970. – С. 206.

Качкан,  В. Панькевич Ю. І. (1863-1933) [Текст] : біогр. довідка / В. А. Качкан //Українська журналістика в іменах / під ред. М.Романюка. – Львів, 1998. – Вип. 5. – С. 242-243.

Качкан, В. А. Добро Простена Добромисла: Повернення Юліана Панькевича  [Текст] / В. А. Качкан //Качкан, В.А. Українське народознавство в іменах. У 2 ч. : навч. посібн. / за ред. А.З. Москалевича ; передм. А.Г. Погрібного. -–Київ, 1994. – Ч. 1. – С.187-195.

Коритко, Р. Чесники – давне село Опільського краю [Текст]: іст.-краєзнав. нарис / Р. Ф. Коритко, Д. Белей. – Львів, 2005. – 385 с.

Кравченко, Я. Мадонна у вишиванці [Текст] : про сміливе бачення худож. Ю. Панькевича з нагоди його 150-річчя / Я. Кравченко // День. – 2014. – № 224/225 (28-29 листоп.). – С. 24 : кол. іл.

Лепкий, Б. Казка мойого життя  [Текст] / Б. Лепкий. – Івано-Франківськ, 1998. – 256 с.

Мігоцький, З. Сюжети Опілля в мистецькій палітрі Юліана Панькевича [Текст] / З. Мігоцький // Опілля як етноісторична цілісність : матеріали наук.-теорет. конф., м. Бережани, 12 жовт . – Тернопіль, 2008. – С. 127-130 : портр. – Бібліогр. в кінці ст. (4 назви).

Нановський,  Я. Н. Юліан Панькевич  [Текст] : нарис про життя і творчість /Я. Н. Нановський. – Київ, 1986. – 80 с.

Стадник, В. Великий художник Галичини [Текст] / В. Стадник // Вісті Придністров’я. – 1993. – 16 берез.

Хома, В. Натхненний образом Каменяра [Текст] / Хома В. //Вільне життя. – 1988. – 6 верес.

Черемшинська, Р. Художник з-над Дністра [Текст] / Р. Черемшинська // Слово Просвіти. — 2018. — 19-25 лип. — С. 15 : фот. — (Палітра).

Черемшинський О. Дружба і співпраця земляків: [В.Гнатюка та Ю.Панькевича]: 135-річчя від дня народж. Ю.Панькевича //Русалка Дністрова. – 1998. – №15-16. – (Постаті) ; Вісті Придністров’я. – 1993. – 13 лип. – (Життя духовного основа).

Черемшинський, О. Добро Простена Добромисла [Текст] / О. Черемшинський, Р. Черемшинська // Вільне життя плюс. – 2013. – № 60 (2 серп.). – С. 5 : портр.

Черемшинський, О. Живописець і графік [Ю. Панькевич] [Текст] / О. Черемшинський // Вісті Придністров’я. – 2008. – 4 лип. – С. 3. – (145 років від Дня народження Юліяна Івановича Панькевича).

Черемшинський, О. Митець з Устя-Зеленого [Текст] : (до 150-річчя від дня народження Юліана Панькевича – Простена Добромисля) / О. Черемшинський, Р. Черемшинська // Вісті Придністров’я. – 17 лип. – (Наші славні земляки) ; 2013. – № 26 (5 лип.). – С. 2 : портр. – (Ювілеї) ; 1998.

Черемшинський О. Художник з Устя-Зеленого [Текст] / О. Черемшинський /Вільне життя. – 1993. – 24 лип.

Черемшинський О. Художник з-над Дністра [Текст] / О. Черемшинський //Вільне життя. – 1992. – 19 серп. – (Рядок з біографії краю).

Черемшинський О. Художник та народознавець [Текст] : 135-річчя від дня народж. Ю.Панькевича / О. Черемшинський//Вісті Придністров’я. – 1998. – 3 лип.

***

Євтушок Н., Стадник В., Кашуба М. Центр просвітництва і народознавства [Текст]: [кімната-музей видатного художн., фольклориста і етнографа Ю.Панькевича в Устя-Зеленській СШ] //Вісті Придністров’я. – 1993. – 16 берез.

***

Панькевич Юліан Іванович (4.07.1863-1933) – укр. живописець і графік [Текст] //Митці України: енцикл. довідн. – Київ, 1992. – С. 445.

Панькевич Ю. (1863-1933) – маляр і графік [Текст] //Енциклопедія українознавства /Під ред. В.Кубійовича. – Львів, 1996. – Т. 5. – С.1938.

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2620 публікацій.

Залишити відповідь