ОСІНЧУК Михайло Іванович

 In Архітектори | Художники | Скульптори, Діаспора, НТШ і Тернопільщина
ОСІНЧУК Михайло Іванович (16.09.1890, с. Голошинцях, нині — Підволочиського району Тернопільської області —13.02.1969, м. Нью-Йорк, США) — художник-монументаліст, іконограф, графік і живописець. Професор, член НТШ, українських мистецьких організацій. У своїй творчості прагнув продовжити тисячолітню традицію візантійської ікони в Україні.

Народився 16 вересня 1890 року в с. Голошинцях, нині Підволочиського району. У 1902—1910 роках навчався в Тернопільській гімназії. Пізніше вступив до Краківської академії мистецтв, яку закінчив у 1914 році.

На філософському факультеті Ягеллонського університету вивчав історію та філософію мистецтва, історію літератури й культури, педагогіку, різьбу, архітектуру, зокрема церковну. Ще тоді неодноразово виставляв свої роботи з рисунка та графіки на студентських виставках.

Був учасником Першої світової війни. Від 1922 року М. Осінчук жив у м. Львові, працював як вільний художник. Він брав активну участь у тодішньому мистецькому житті, ретельно вивчав технологію виконання старих ікон, стінопису та мозаїки, створив нові форми іконопису та стінопису, досліджував мистецькі ікони в Національному музеї в м. Львові, церквах Галичини.

Для ознайомлення з технологією малювання темперою їздив до Греції, Італії, Туреччини, Франції. Перша робота художника, написана в стилі іконопису, — ікона Серця Христового для Преображенської церкви в м. Львові (1923).

М. Осінчук був співзасновником

  • Асоціації незалежних українських мистців та її друкованого органу — журналу «Мистецтво». У 1944 році художник емігрував за кордон, спочатку до Німеччини, згодом — США (м. Нью-Йорк).
  • Об’єднання мистців-українців в Америці, його почесним головою, членом багатьох журі та комітету зі спорудження пам’ятника Т. Шевченку в м. Вашингтоні.

У 1964 році в м. Філадельфії відбулася перша персональна виставка художника. М. Осінчук виконав понад 20 церковних розписів у церквах Галичини, США та Канади. Серед них — церкви Тернопільщини:

  • у с. Озерній Зборівського району,
  • містечку Гримайлові,
  • м. Копичинцях Гусятинського району.

Митець оформив 10 іконостасів, створив екслібриси, дереворити, графічні ілюстрації до книжок. Він автор живописних полотен

  • «Різдво Христове» (30-ті роки),
  • «Божа Мати» (1954),
  • «Св. Юрій» (1954),
  • «Автопортрет» (1958),
  • «Князь Ярослав Осмомисл» (1960),
  • «Богоявлення» (1961),
  • «Воскресіння Христа» (1963),
  • «Бабуня пряде» (1964),
  • портретів:
    • митрополита Андрея Шептицького,
    • кардинала Йосифа Сліпого
  • тощо.

Його любов до української культури, народу була помножена на глибинне розуміння душі селянина, його великого пошанування землі, на якій працював, до щирого поклоніння Церкви: «Щонеділі і в свято йшов у церкву на Службу Божу не тільки тому, щоб відмовляти молитви. Він ішов, щоб серед ікон та іконостасу, при співі церковної відправи забути клопоти будня – перенестися душею  в інший світ, світ спокою, світ його мрій, який давав йому відпочинок по тижневій важкій праці. Ікони та іконостасна поліхромія, що його окружали, помагали йому своїм ритмічним спокоєм забути буденщину і переноситися душею в той інший світ».

В історію українського мистецтва першої половини ХХ столітя увійшов як художник-монументаліст, іконописець, активний громадський діяч. Проживаючи та працюючи за океаном, Осінчук в одному з видань, присвячених його творчості написав: «Багато моїх церковних робіт пропало в ліквідованих церквах. Коли ж, може, ще в деякому селі заховалася моя поліхромія церкви, що нагадувала йому давній іконопис, то вона стане тепер лебединою піснею цього села. Думаю, що й в колгоспних бараках села ще не скоро промине сентимент до мистецтва».

І художник мав рацію (а, може, просто передчуття майбутнього), щодо творів, залишених на Галичині. Нині далеко не у всіх церквах, де працював Осінчук, збереглися його стінописи чи ікони. У храмах Горуцька, Маклашева, Зашкова стінописи художника вже перемальовано. І зроблено це не в радянські часи, а за незалежної України…

Помер М. Осінчук 13 лютого 1969 року в м. Нью-Йорку, похований в українському пантеоні Савт Бавнд Брук у м. Нью-Джерсі.

Джерела:

Осінчук Михайло Іванович  [Текст] // Мистці Тернопільщини. Ч. 1. Образотворче мистецтво : бібліогр. покажч. / Департамент культури, релігій та національностей Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. В. Миськів ; авт. вступ. ст. І. Дуда ; ред. Г. Жовтко ; керівник проекту та наук. ред. В. Вітенко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2015. — С. 426—429. — (Мистецька Тернопільщина). — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/2016_mt.pdf (останній перегляд: 30.03.2019).

Recommended Posts

Leave a Comment

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt