ОЛЕСНИЦЬКИЙ Євген Григорович

ОЛЕСНИЦЬКИЙЄвген Григорович (05.03.1860, с. Великий Говилів Гусятинського повіту, нині Теребовлянського району — 26.10.1917, м. Відень, Австрія) — український адвокат, економіст, перекладач, публіцист, громадсько- політичний і театральний діяч, член НТШ.

Початкову освіту здобув у школі в рідному селі. У 1867 р. батьки віддали його на навчання до Теребовлі. У 1870 р. розпочав восьмирічні студії в Тернопільській польській гімназії. Уже в п’ятому класі юнак став головою учнівської «Громади» й очолював товариство до останнього дня його існування (1877).

У 1878 р. вступив на правничий факультет Львівського університету, після закінчення якого в 1883 р. жив у Львові, активно займався адвокатською практикою, культурно-просвітницькою та громадсько-політичною діяльністю.

«Ера доктора Олесницького» — так у Стрию називають період діяльності, який розпочався в 1891 р. Тут він відкрив власне адвокатське бюро, зініціював будівництво Народного дому (1901), співпрацював із галицькими періодичними виданнями.

У 1884—1886 рр. разом з І. Франком та І. Белеєм видавав «Русько-українську бібліотеку». Від 1885 р. — відповідальний редактор гумористичного часопису «Зеркало», від 1886 р. — часопису «Нове зеркало», від 1888 р. — журналу «Правда». У 1885—1890 рр. — член редколегії газети «Діло», у 1899—1901 рр. — один із засновників і редактор журналу «Часопись правнича».

У 1900—1910 рр. — посол Галицького сейму та голова Українсько-руського сеймового клубу (у 1910 р. склав мандат), один із засновників Української національно-демократичної партії. У 1907—1917 рр. — посол віденського
парламенту. Є. Олесницький домагався відкриття в Тернополі української державної гімназії та українського університету у Львові.

У 1909 р. оселився у Львові, щоб повністю присвятити себе праці в товаристві «Сільський господар» (у 1909—1913 рр. — президент (голова), до 1917 р. залишався заступником голови та провідником Правничо-економічної секції).

Під час Першої світової війни переїхав до Відня, де мобілізував українських інженерів і створив «Технічну комісію для відбудови знищених сіл» і як член Загальної української ради від 1915 р. репрезентував Україну та боронив її інтереси.

У 1899 р. Євгена Олесницького обрано дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка. Брав активну участь у громадській та культурно-просвітницькій роботі. Реорганізував та в 1892 р. очолив єдине на той час у Стрию політичне товариство «Підгірська Рада». Спільно з професором Стрийської гімназії С. Дубравським і громадським діячем, письменником, священиком О. Бобикевичем заснував філію «Просвіти» і впродовж 1904—1908 рр. був її головою.

Його ж зусиллями в 1893 р. створено товариство «Міщанська бесіда», яке ініціювало організацію в місті театрального й наукового гуртків, хору (1901), «Руської Захоронки» (1908) та ін. Від 1909 р. — голова товариства «Просвіта» у Львові.

Є. Олесницький відіграв важливу роль у господарській організації українства. У 1894 р. разом з однодумцями створив «Руську задаткову касу» і став членом її правління. Також був одним із засновників страхового товариства «Дністер» (1892), Кредитового (1898), Земельного банку іпотечного (1910), членом наглядової ради останнього та серед перших членів ради Крайового союзу ревізійного, створеного в 1904 р., «Маслосоюзу».

Своєрідний підсумок його багаторічної громадсько- господарської праці — Перша українська хліборобська виставка в Стрию у вересні 1909 р. Правник увійшов в історію української культури і як визначний театральний діяч, керівник Народного театру, брав участь у діяльності театрального товариства «Руська бесіда».

Євген Олесницький у кінці XIX — на початку XX ст. уособлював гордість і цвіт галицької інтелігенції. Він був людиною високої культури та національної гідності, чутливий до всього нового, непримиренний до несправедливості національного та соціального визиску.

Свій великий талант, багаті знання, душевну щедрість, гаряче серце щирого українського патріота він до кінця віддав служінню рідному народові, наполегливо працюючи на всіх найважливіших ділянках його національного життя. І до сьогодні зберігають актуальність сотні розвідок із багатьох галузей знань, зокрема політики, економіки, юриспруденції, культури, написаних цією визначною особистістю на найвищому рівні тогочасних наукових досягнень.

Джерела:

Олесницький Євген Григорович [Текст] // Наукове товариство імені Шевченка і Тернопільщина (1873—1940) : Історично-філософська секція: дійсні члени : бібліогр. покажчик / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка, Терноп. осередок НТШ ; уклад. Л. Оленич ; автор вступ. ст. М. Андрейчин ; кер. проекту й наук. ред. В. Вітенко ; ред. О. Раскіна. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2017. — С. 140—147. — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/2018-ntshtern-1.pdf, вільний.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2329 публікацій.

Залишити відповідь