ОХРИМОВИЧ Володимир Юліанович

ОХРИМОВИЧ Володимир Юліанович (27.05.1870, Велдіж, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині: с. Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області — 1931, Львів) — громадсько-політичний діяч, учений, журналіст, правник. З 1899 року дійсний член НТШ і голова його Статистичної комісії, член-кореспондент Петербурзької АН, професор права та декан Правничого факультету Українською таємного університету у Львові (1920—1925).

Народився у с. Велдіж Долинського повіту в сім’ї священика. Навчався в сільській школі в с. Сенечів Долинського повіту, у 1881—1888 рр. — у Стрийській гімназії. Після закінчення Стрийської гімназії навчався у Львівському університеті. Закінчивши його у 1893 p., В.Охримович проходить адвокатську практику в Стрию у д-ра Є.Олесницького і одночасно займається науковою роботою.

У 1897 p. він здобуває ступінь доктора права. З 1902 року довший час був головним редактором газети «Діло». На початку 1903 року переїхав у Заліщики, де відкрив адвокатську канцелярію. У 1907 p. нa запрошення дирекції кредитного товариства «Дністер» переїжджає до Львова і працює адвокатом у цьому товаристві. У 1907 p. був обраний послом до парламенту.

У 1907—1908 рр. — посол до австрійського парламенту від 58 виборчого округу «Борщів — Мельниця — Товсте — Заліщики — Городенка — Снятин». Після зречення 5 квітня 1908 р. депутатського мандата в парламенті повернувся до Львова й 148 зайнявся громадсько-політичною діяльністю, працював директором кредитного товариства «Дністер».

У лютому 1915 р. В. Охримовича заарештували як колишнього члена австрійського парламенту й вислали в Сибір, звідки повернувся у 1917 p. У 1918 р. повернувся до Львова й брав активну участь у підготовці Першолистопадового зриву.

Згодом увійшов до Української Національної Ради ЗУНР, працював у складі її націонал-демократичної фракції. 9 листопада 1918 р. на засіданні УНРади на пропозицію Володимира Охримовича було затверджено назву нової держави — Західноукраїнська Держава та герб (зображення золотого лева на синьому фоні).

25—28 лютого 1919 р. очолював делегацію уряду ЗУНР на переговорах з місією країн Антанти щодо досягнення примирення між Польщею та ЗУНР. З 1918 року делегат Української Національної Ради ЗУНР, з 1923 p. — голова Народної трудової партії, з 1925 — в УНДО.

Починаючи з 20-х pp. і до смерті працював у Львові. В його оселі були гостями Соломія Крушельницька, Василь Стефаник, Михайло Павлик, Іван Франко. У 1920—1925 рр. — професор права, у 1923—1925 рр. — декан правничого факультету Українського таємного університету у Львові.

Діяч Української радикальної партії, один із засновників Української національно-демократичної партії, від 1919 р. — член-засновник Української народно-трудової партії, від 1923 p. — голова Народної трудової партії. У 1925— 1926 рр. — член керівних органів Українського національно-демократичного об’єднання.

В. Охримович — дійсний член Історично-філософської секції Наукового товариства імені Шевченка у Львові (1899), член Етнографічної (1898), Правничої (1899), Мовної (1900), Статистичної (1906) комісій, від 1910 р. — голова Статистичної комісії, упродовж 1909—1913 рр. — заступник голови Етнографічної комісії.

Довгий час входив до складу виділу товариства. Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1913). Володимир Охримович — активний, поміркований політик, дипломат, відданий ідеалам незалежної та соборної української державності, який відіграв важливу роль у суспільно-політичному житті Галичини.

Автор багатьох цінних праць українською та російською мовами з статистики, етнології, етнографії, мовознавства та антропоніміки, надрукованих в записках НТШ та інших наукових виданнях. У двох своїх статистичних розвідках довів, що території Галичини і Буковини є українськими.

Як журналіст він тісно співпрацював із журналами «Народ», «Життя і слово» та газетами «Громадський голос», «Діло». У 1902 p. був редактором «Діла», а крім того — редактором часописів «Будучність», «Свобода» та «Стрийський голос».

Плідними були здобутки В.Охримовича й на науковій ниві. Під впливом І.Франка, з яким був дружній, Володимир Охримович захоплюється дослідженням і збиранням народного фольклору правового характеру, чому присвятив ряд праць, як от:

  • «Знадоби до пізнання народних звичаїв і поглядів правних»,
  • «Українські приповідки правничі, систематично впорядковані та юридично пояснені»
  • «Звідки взялася назва Бойки?» (1895)
  • «Знадоби до пізнання народних звичаїв та поглядів правних» (1895, с разделом про антропонимику)
  • «Українсько-руські приповідки правничі» (1912)
  • «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (М., 1916)
  • «Значение малороссийских свадебных обрядов и песен в истории эволюции семьи». 1. Матриархат. — Этнографическое обозрение, 1891 г., № 4
  • «Рукописні церковні книги в с. Волосянці Стрийського повіту» (ЗНТШ, 1897)
  • «Русини-латинники» (Львів, 1909) та ін.

Його наукова діяльність була гідно оцінена НТШ, дійсним членом якого він став, а також Петербурзькою Академією Наук, член-кореспондентом якої був.

Основними засадами державно-політичної діяльності Володимира Охримовича були принципове відстоювання територіальної цілісності України, послідовний захист національно-політичних і громадянських прав українців в умовах польської окупації.

Джерела

Володимир Охримович [Текст] // Наукове товариство імені Шевченка і Тернопільщина (1873—1940) : Історично-філософська секція: дійсні члени : бібліогр. покажчик / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка, Терноп. осередок НТШ ; уклад. Л. Оленич ; автор вступ. ст. М. Андрейчин ; кер. проекту й наук. ред. В. Вітенко ; ред. О. Раскіна. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2017. — С. 147—152. — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/2018-ntshtern-1.pdf, вільний.

Ковалевська О. О. Охримович (Охрімович) Володимир Юліанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 708. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Андрухів, І. Українські правники в національному відродженні Галичини: 1848—1939 pp.  [Текст] / І. Андрухів, П. Арсенич. — Івано-Франківськ, 1996 // Чтиво : е-бібліотека. — Режим доступу:  https://goo.gl/X8uEaa, вільний.

Литвин, М. Р. Історія ЗУНР  [Текст] / М. Р.  Литвин, К. Є. Науменко. — Львів, 1995.— 368 с.  // Чтиво : е-бібліотека. — Режим доступу:  http://chtyvo.org.ua/authors/Lytvyn_Mykola/Istoriia_ZUNR, вільний.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2715 публікацій.

Залишити відповідь