СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА | Бучач

Церква святого Миколая, вул. Святого Миколая, 8. м. Бучач, Тернопільська область. Пам’ятка архітектури національного значення. Найдавніший збережений мурований храм міста. Нині — храм УАПЦ

До особливих оборонних триконхових храмів відноситься Миколаївська церква в Бучачі, споруджена в 1610 р. на місці дерев’яної церкви. Перша кам’яна церква в Бучачі, була збудована понад потоком, від якого зараз залишилося лише русло; її було посвячено в 1610 році.

Фундатори церкви – подружжя Стефана та Марії Потоцьких, що засвідчує їх шлюбний герб над дверима церкви (Потоцьких — Могилів, Марія була сестрою Петра Могили). До сьогодні зберігся бароковий іконостас, створений у середині ХVІІІ ст. за сприяння Миколи Потоцького, мистецькі якості іконостасу дозволяють зарахувати його до видатних творів галицького мистецтва.

В церкві Св. Миколая також зберігається ікона Пресвятої Богородиці, яку Марія Потоцька привезла з собою у Бучач.

За планувально-просторовою схемою церква св. Миколая відноситься до тридільних, т.з. конхових, безкупольних храмів, в яких до нави крім вівтаря з півночі та півдня примикають малі півкруглі конхи-апсиди, що походить з візантійської архітектури.

В ній поєднано тип української тридільної церкви з молдавськими конховими храмами. Церква в плані є однонавна, має видовжену грановану вівтарну частину, зорієнтовану строго на схід, до якої з півночі примикає ризниця, а з заходу – прямокутний притвор. До нави симетрично примикають маленькі півкруглі конхи.

Церква кам’яна, з товстими мурами, пристосована до оборони. Похиле прямокутне церковне подвір’я разом з храмом та дзвіницею обведено кам’яним муром, служило першим кільцем оборони.

Про оборонне призначення храму свідчать високо винесені вікна, що слугували бійницями. Над притвором знаходилась оборонна вежа з бійницями, яка не збереглась, тепер винтові сходи в товщині стіни ведуть на хори.

Іконостас Миколаївської церкви — визначна пам’ятка українського образотворчого мистецтва першої половини XVIII століття, встановлений за сприяння Миколи Василя Потоцького.  Виконаний у стилі бароко. Головне в ньому — архітектонічні конструкції та декоративні різьблення.

Іконостас має оригінальну конструкцію, динамічно заповнює прямокутний, з півкруглим завершенням простір вівтаря чотирма рядами ікон: намісним, празничним, апостольським, пророчим (останній зник після «реставрації» в 1980 р.). Центр композиції — царські ворота з двох половинок, над якими — ікона «Тайна вечеря».

У 1920-х рр. в церкві служив парох Бучача о. Денис Нестайко.

Джерела

Бучач і Бучаччина [Текст] : історично-мемуарний збірник / ред. кол. М. Островерха та інші. — Нью Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. : іл.

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР [Текст] : ил. справочник-каталог / гл. редкол. Н.Л. Жариков и др. –  В. 4. Т. 4 :  Київ, 1986. – С. 54.

Чень, Л. Я. Особливості оборонних церков Галичини [Текст] / Л. Я. Чень // Будівництво України. – 2015. – № 5. – С. 2- 11.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2898 публікацій.

Залишити відповідь