НИЖАНКІВСЬКИЙ Нестор Остапович


Нижанківський Нестор Остапович (31.08.1893, м.Бережани, нині Тернопільська область — 10. (в деяких джерелах – 02?).04.1940, м. Лодзь, Польща ; 1993 перепохов. у м. Стрий) — український композитор, піаніст і музичний критик. Син Остапа Йосиповича Нижанківського. Батько Олега Нижанківського. Доктор філософії (1923). Член HТШ.

Нестор Нижанківський народився 31 серпня 1893 року в місті Бережани у сім’ї композитора, диригента, греко-католицького священика Остапа Нижанківського. Середню освіту здобув у Стрию, навчаючись у гімназії (1912). Потім навчався у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка у Львові.

Закінчив музикологічний відділ філософського факультету Львівського університету (1913-1915), Віденську музичну академію (1920-1923, Австрія), Школу вищої майстерності Празької консерваторії. Водночас – доцент Українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова (1923-1928, Чехія).

Був одружений з Меланією Семакою, котра пройшла з ним увесь життєвий шлях. Формування композиторської майстерності Нижанківського відбулося на еміграції у Віденській музичній академії (клас Й. Маркса), яку закінчив, здобувши ступінь доктора філософії.

1915-1918 служив у австрійському війську, потрапив у російський полон. 1918-1919 працював у відділі хорів і капел при Міністерстві преси і пропаганди УНР.  Повернувшись у 1918, навчався у Празькій консерваторії у Вітезслава Новака, яку закінчив у 1926 році написанням фортепіанного тріо мі мінор.

Композитор був членом музикологічної секції НТШ, музичним критиком газети «Українські вісті», співорганізатором і першим головою Союзу українських професійних музик (СУПРОМ). Від 1929 – викладач у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові.

Впродовж 1930-х – концертмейстер і піаніст колективів, які гастролювали у містах Галичини. Співорганізатор, 1-й голова Союзу українських професійних музик (1934). Автор музикознавчих статей, музичний критик газети “Українські вісті”.

1937-1939 за його сприяння виходив журнал «Українська музика».  1940 емігрував до Німеччини.   Помер 2 /(10?) квітня 1940 року у таборі для переселенців в м. Лодзь, (Польща). Там і був похований.  У листопаді 1993 року прах Нестора Нижанківського перепоховано на цвинтарі м. Стрия, недалеко від гробівця його батьків.

Серед творів композитора:

  • хори – «Піскар» (1912), «Наймит» (1933), «Був травень», «Галочка»;
  • марш «За мир” (сл. В. Сосюри);
  • романси на тексти І. Франка, І. Манжури, Олександра Олеся, Богдана Лепкого;
  • фортепіанні твори  «Імпровізація на українську тему» (1923), «Маленька сюїта» (1929), «Коломийка», «Інтермецо», «Вальс», «Спомин»;
  • солоспівів «Грай, трембіто» на слова Романа Купчинського;
  • хорова поема «Наймит» на слова Івана Франка (1933) (написана під впливом кантат Станіслава Людкевича.
  • музики до театральних вистав (комедії Ю. Косача «Кирке з Льолею» (1938,  Львів, Театр імені Івана Котляревського);
  • твори для дітей: «Марш горобчиків», «Староукраїнська пісня», «Коломийка», «Івасько грає на чельо», «Гавот ляльки»;
  • обробки народних та стрілецьких пісень: «Чом ти мені, дівчино мила», «Ой зацвіла черемшина», «Ой у полі», «Про Нечая», «Ой там за горою», «Прийди, прийди», «Засумуй, трембіто».
  • ін.

Частина творчої спадщини пропала у Празі під час 2-ї світової війни.

Недоспівана пісня Нестора Нижанківського

Вшанування пам’яті:

  • 1972 – І. Соневицький видав книгу “Композиторська спадщина Нестора Нижанківського” (1972).
  • 1997 у Стрию започатковано Всеукраїнський конкурс піаністів ім. Нижанківського.
  • У Тернополі видана книжка Нижанківського “Коломийка для фортепіано” (1998; упоряд. О. Смоляк).

Джерело:

Нижанківські [Текст] /Б. Мельничук // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 627.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2719 публікацій.

Залишити відповідь