НИРКІВ, село в Тернопільській області

НИРКІВ – село, центр сільської ради, якій підпорядковано с. Нагоряни. До Нирківської сільської ради належали с. Червоногород (Червоноград) та х. Підчерці. Нирків розташований на лівому березі р. Джурин, за 27 км від районного центру і 7 км від найближчої залізничної станції  Рожанівка. Географічні координати: 48° 49’ пн. ш. 25° 36’ сх. д. Територія – 3,84 кв. км. Дворів – 418. Населення – 909 осіб (2014).

У центрі села, що має назву «Резиденція», у 2000 р. виявлено багатошарове поселення ґава-голіградської, давньоруської, трипільської та черняхівської культур і 17–18 ст. Перша письмова згадка – 1714 р.; згадане у зв’язку з відкриттям у селі церкви (Сіреджук, П. Першовитоки [Текст] / П. Сіреджук. – Київ, 1994.).

Назва села походить, за однією з версій, від слов’янських слів «нора», «норка» – витік, джерело; за іншою – від козака-засновника Нирка.

За Австро-Угорщини у селі функціонувала двокласна школа, за Польщі – чотирикласна двомовна. Діяли:

  • філії «Просвіти», «Рідної школи», «Союз Українок» та інших українських товариств;
  • польські товариства «Кулко рольніче», «Стшелєц»;
  • кооператива.

Були копальні кристалічного гіпсу-вапняку, що його селяни використовували для білення хат, та червоного каменю-пісковику.

Під час національно-визвольних змагань 1918–1920 рр. у Леґіоні УСС воювали 8 вихідців із села: Тимофій Ванжура (1895 р. н.), Іван (1893 р. н.) та Федір (1885 р. н.) Вендзарі, Василь (1886 р. н.) Витрикуш, Іван Голик (1891 р. н.), Федір Пасіка (1887 р. н.), Кіндрат Стахіра, Гаврило
Чмола (1880 р. н.).

За переписом 1921 р., в селі було 414 дворів із населенням 1911 осіб, на 1931 р. – 459 дворів (2070 осіб). Від 7 липня 1941 р. до 25 квітня 1944 р. село – під нацистською окупацією. Після встановлення радянської влади страчено активіста товариства “Просвіта” Матвія Лесюка (1911–1941), політв’язня Пилипа Чопика (1908–1941).

Під час німецько-радянської війни у Червоній армії загинув 21 житель села, 18 пропали безвісти (1944–1945 рр.). Після повернення радянської влади протягом 1944–1953 рр. за участь у національно-визвольній боротьбі ув’язнено понад 30 осіб, виселено у Сибір 89 осіб; загинуло 28 борців ОУН і УПА. 1949 р. в Ниркові організований колгосп (2,2 тис. га); у 1990-х розпайований.

Діють дві церкви св. Покрови: стара (1730) та нова (1997, кам’яна), капличка св. Петра і Павла (2001). У 1917–1944 рр. парохом у селі був о. Юліан Свістель. Споруджено пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965); встановлено пам’ятні хрести на честь скасування панщини (2005), Борцям за волю України, 2000-ліття Різдва Христового
(два останніх – 2000).

Біля сільського цвинтаря зберігся напівзруйнований мавзолей родини Понінських – останніх власників села (колись прикрашений барельєфом роботи данського скульптора Б. Торвальдсена, що нині зберігається у Львівській галереї мистецтв).

Поруч – руїни споруди стилю класицизму, яку збудували Понінські. Нижче за течією річки – залишки Червоногородського замку-палацу (у 2013 р. обвалалася частина правої вежі).

Працюють ЗОШ 1–3 ступенів, Будинок народної творчості, бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв’язку, дитячий садок «Сонечко», оздоровчі, торгові заклади. У Ниркові народилися:

  • письменник, католицький священик Францішек Волиняк (1906, с. Червоногород, нині належить до с. Нирків – 1981),
  • громадський діяч, журналіст, перекладач, фармацевт Микола Залозецький (1895 – р. см. невід.),
  • доктор фізико-математичних наук Йосип Стахіра (1934 р. н.),
  • громадський діяч Михайло Сташин (1888–1968).

У 2007 р. історик та краєзнавець Я. Озимінський видав книгу «Нирків з погляду віків». Поблизу Ниркова розташований Національний природний парк «Дністровський каньйон».

До 1970 року до складу Нирківської сільради входило село Червоне (колишній Червоногород, пол. Czerwonogród; назва походила від кольору ґрунтів у долині Джурина), але після репатріації польського населення (1945) та закриття Червоногородської ГЕС (початок 1960-х рр.) цей населений пункт виключили з облікових даних сільради (така сама доля спіткала й  хутір Підчерці). Урочище (територія — 72 га) зберегло назву Червоне й належить Нирківській сільській раді.

Джерела

Безгубенко, О. Нирків [Текст] / О. Безгубенко, Н. Мизак, В. Олійник //Тернопільщина. Історія міст і сіл [Текст] : у 3 т. Т. 2. — Тернопіль, 2014. — С. 193—195.

Безушко, В. Життя — у вдячних спогадах краян [Текст] : [духовне свято, приурочене пам’яті о. Юліана Свістеля] / В. Безушко // Свобода. — 2010. — 22 верес. — С. 7 : фот

Безушко, І. Загинули, щоб жити [Текст] : пам’яті Івана Прокопи (19 років) та Аделька Витрикуша (17 років), які загинули за волю і незалежність України / І. Безушко // Свобода. — 2010. — 26 лют. — С. 5. — (Сторінки історії).

Вістовський, О. Нирків дочекався свого 19-річного героя [Текст] / О. Вістовський // Номер один. — 2014. — № 37 (10 верес.). — С. 12 : фот.

Вістовський, О. Гордиться Нирків своїм героєм! [Текст] : [М. Швед] / О. Вістовський // Вільне життя плюс. — 2014. — № 74 (12 верес.). — С. 1 : фот. кольор.

Гродецька, В. Перлина Подністров’я : [Нирківський каньйон] / В. Гродецька // Експрес. — 2008.— 27 берез. — 3 квіт. — С. 4 : фот. кол.

Дрозд, В. Він смерті дивився у вічі [Текст] : [про долю отця Юліана Свістеля — духівника Ниркова, Нагорян, Солоного, уродж. Бучача] / В. Дрозд // Свобода. — 2010. — 16 квіт. — С. 5 : фот. — (З історії рідного краю).

Ільчишин, В. Про результати дослідження багатошарового поселення Нирків ІІ, урочище Червоне Заліщицького району та Тернопільщині у 2009 році [Текст] / В. Ільчишин // Гомін віків : наук.-краєзн. літопис. зб. Заліщанщини / ред. В.Олійник. — Заліщики, 2010. — Вип. 1. — С. 19—20 : мал.

Казюк, Л. Гості з «Іншої освіти» [Текст] : [у Нирківській бібліотеці-філії побували члени громад. орг. «Інша освіта»] / Л. Казюк // Колос. — 2017. — № 69/70 (15 верес.). — С. 3 : фот.

Казюк, Л. Нирків у дзеркалі століть [Текст] / Л. Казюк // Колос. — 2014. — № 96/97 (14 листоп.). – С. 8 : фот. кольор. — (Люби і знай свій рідний край).

Нирків [Текст] : [історія] // Легендарні села України / Х. Й. Роглєв, Ю.Л. Бошицький, І.А. Голубаха, Г.Б. Мунін ; під. ред. Ю.Л. Бошицького. — Київ, 2009. — С. 40—43 : фот. кольор.

Опис церков Святого Миколи в селі Нагоряни і Покрови Пресвятої Богородиці в селі Нирків у 1730-1731 роках [Текст] / пер. з старопол. мови з вкрапленням латини і староукр. В. Слободяна // Гомін віків : наук.-краєзн. літопис. зб. Заліщанщини / Заліщ. район. краєзн. музей ; [ред. В. Олійник]. — Заліщики, 2012. — Вип. 3. — С. 107—108. — Джерело: Нац. музей у Львові ім. А. Шептицького, від. рукописів.

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1192 публікацій.

Залишити відповідь