НЕСТАЙКО Денис (Діонизій) Порфирович

НЕСТАЙКО Денис (Діонизій) Порфирович отець Денис Нестайко (27.03.1859, с. Скопівка, нині Коломийського району Івано-Франківської області — квітень 1936, м. Бучач, нині Тернопільська область) — український греко-католицький священик, громадський діяч. Крилошанин. Дід письменника Всеволода Нестайка.

Народився  в сім’ї пароха Порфирія Нестайка (?—1858 р., у 1856—1857 роках співробітника при деканальній церкві святого Миколая в м. Бучачі). Внук пароха Отинії о. Теодора Нестайка.

Після висвячення працював помічником, або другим священиком, у селі Серафинці,  що біля Городенки на Івано-Франківщині. У 1885 році народилася донька Софія. Переведений завідателем до Чернелиці, потім парохом містечка.

У Чернелиці народжуються сини Юліян та Зиновій. З 1906 по 1936 рік був парохом у Бучачі та бучацьким деканом, також у 1919—1920 — парохом церкви Святої Тройці в Пишківцях. Був одним із співробітників, дорадників міського голови Бучача Климентія Рогозинського.

Восени 1918 р. в будинку, де мешкав о. Денис Нестайко, відбувались наради керівників української громади Бучача, на яких вирішувались питання переходу влади у місті та повіті від австрійців до представників ЗУНР.

Після окупації ЗУНР брав участь у відновленні діяльності українських громадських організацій Бучача. 24 серпня 1924 р. на установчих зборах «Повітового союзу кооператив» (ПСК) обраний головою Надзірної (спостережної) ради ПСК. Після заборони польським окупаційним урядом в 1924 р. діяльности філії організації «Пласт» надавав свій будинок для таємних занять членам організації.

Був головою Надзірної ради «Українбанку» (колишнього «Повітового товариства ощадностей і позичок «Праця»), кооперативи «Поступ». Пізніше, через похилий вік, передав повноваження наступникам (зокрема, Головою Надзірної ради ПСК, «Українбанку» став отець Іван Галібей).
Проживав у приміщенні теперішнього православного УАПЦ проборства:

Помер у Бучачі, нині Тернопільська область, Україна (тоді ЗУНР—ЗОУНР, окупована поляками, за їх адмінподілом — Тернопільське воєводство). Похований разом з дружиною Анною біля церкви святого Архистратига Михайла (Бучач-Нагірянка) на Нагірянському цвинтарі. Могила збереглась.

Джерело

Бучач і Бучаччина  [Текст] : історично-мемуарний збірник / ред. колегія: М. Островерха та ін. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл. — Електронна версія видання: http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/6879/file.pdf, вільний (20.02.2018).

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2516 публікацій.

Залишити відповідь