МИХАЛКІВ, село в Тернопільській області

 Михалків — село Борщівського району Тернопільської області. Розташоване на річці Нічлава, на заході району. Село розташоване на відстані 109 км — від обласного центру міста Тернополя та 19 км від районного центру міста Борщів.Підпорядковане Устянській сільраді. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади. Населення — 247 осіб (2001).

Перша писемна згадка — 1439.  Село Михалків відоме золотим скарбом, виявленим частинами у 1878–1897 роках. Він складається з двох діадем, кількох тисяч намистин та «крилатих» пронизок, золотих чаш, зооморфних і лучкових фібул, блях, гривень, браслетів, чотирьох золотих зливків довжиною 20 см. Загальна вага золотих речей становила близько 7 кг.

Вітчизняна археологічна наука відзначає, що за кількістю речей, рівнем виконання і цінністю Михалківський скарб не має собі рівних у всьому Карпато-Дунайському басейні. Поблизу Михалкова виявлено археологічні пам’ятки середнього та пізнього палеоліту, мезоліту, трипільської культури, ранньої залізної доби та давньоруської культури.

Пам’ятка Михалків І розташована в урочищі Крем’янка — поряд із окремими виробами мустьєрської доби зустрічаються злегка патиновані кремені мікролітичної техніки виробництва, які можуть датуватись мезолітичним часом.

Багатошарова пам’ятка Михалків ІІ — розташована на привершинному схилі лівого берега Нічлави, поблизу ґрунтового шляху, що розмежовує землі сіл Михалків і Пилипче, в урочищі Поле Пилипчанське. Поряд з масивними кременями архаїчного вигляду зустрічаються крем’яні вироби пізньопалеолітичного часу і кераміка ранньої залізної доби.

За австрійською статистикою 1900 р., в громаді було: 532 греко-католики, 21 римо-католик, 11 євреїв; в дворі: 19 греко-католиків, 18 римо-католиків, 28 євреїв. За польськими статистичними даними, в селі: 1921 р. – 117 дворів (473 особи), 1931 р. – 130 двори (528 осіб). Загальна поверхня – 641 га (в т. ч. 293 двірської посілості), з того орного поля – 414 га.

За Австро-Угорщини діяла однокласна школа з українською мовою навчання, за Польщі – двомовна. У школі навчали дітей українці Іван Гладяк та Олена Ільницька, яка після арешту в 1930 р. сина Романа за приналежність до Юнацтва ОУН і переслідувань із боку польської влади
1934 р. переїхала з родиною до Львова, а у 1939 р. повернулася до села, де продовжувала вчителювати.

Діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», кооператива. Є церква святого Миколая (1772), капличка (2004).

У Михалкові діяли філії товариств “Просвіта”, “Луг”, “Сільський господар”, кооператива (організована наприкінці 1920-х рр.), театральний гурток. У приміщенні читальні “Просвіти” (побудована у 1928 р.) були глядацька зала, канцелярія, українська бібліотека (заснована в 1908 р.).

Організатором і керівником усіх українських організацій став Степан Ільницький. У 1925 р. відбулося перше Шевченківське свято, яке організувала освітянка Ольга Сабат. Окрім кооперативи, у селі була приватна крамниця Дуткевича, 1925 р. діяв млин власника Герша
Прамаля. Відомими громадсько-патріотичними діячами були селяни Іван Ткач та Дмитро Ткач.

Від вересня 1939 р. село – під радянською владою. Від 8 липня 1941 до 6 квітня 1944 р. Михалків – під німецькою окупацією. Жителі села воювали в УПА, загинуло 7 осіб, із них 5 – члени ОУН. У книзі «Реабілітовані історією» (Тернопіль, 2008 р.) зафіксовано 9 репресованих жителів села.

На фронтах Другої світової війни воювало чимало михалківців; загинули Іван Данильчук (1921–1945, Чехо-Словаччина), Іван Данильчук (загинув 1945, Польща), Федір Лакустяк (1945, Латвія), Василь Лубкей (1905–1945, Латвія), Василь Іванович Ткач (1905–1945, Латвія), Василь Степанович Ткач (1907–1945, Польща), Яків Ткачук (1905–1945, Латвія); пропали безвісти Василь Буяк (1907–1944), Олексій Данильчук (1922–1944), Михайло Лубкей (1918–1945), Іван Ткач (1919–1944).

У селі були організовано два колгоспи: в 1947 р. і 1948 р., які згодом об‘єднали; вирощували зернові, технічні та кормові культури, розводили м’ясо-молочну худобу; у 1990-х рр. господарство розпайоване.

Нині у Михалкові є церква святого Миколая (1772 р.), капличка (2004 р.). Діють клуб, фельдшерський пункт, торговий заклад. Споруджено пам’ятник воїнам-односельцям, по-
леглим у німецько-радянській війні (1986 р.); встановлено пам’ятний хрест на честь скасування панщини (2006 р.); насипано символічну могилу Борцям за волю України (2003 р.).

У Михалкові: народилися літераторки та громадські діячки в Канаді Марія Адамовська (1890–1968) й Анна Пруська (1895–1947), журналіст, громадсько-політичний діяч у США Роман Ільницький (1915–2000), археолог-аматор, краєзнавець Леонтій Скибіцький (1895–1992); дослідження проводили польські археологи Кароль Гадачек (1873–1914; про це у 1904 р. видав працю «Золоті михалківські скарби»), В. Пшибиславський та ін.

 


ПАСІКА – хутір, приєднаний до с. Михалків; розташований за 2 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі був 1 двір (1 особа); тоді ж виведений з облікових даних у зв’язку із переселенням жителів у Михалків.

Джерела

Сохацький М. Михалків  [Текст] / М. Сохацький // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 521-522.

Гаврилюк, М. Михалків [Текст] / М. Гаврилюк, Г. Івахів, Н. Мизак //Тернопільщина. Історія міст і сіл [Текст] : у 3 т. Т. 1. — Тернопіль, 2014. — С. 533—534.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 998 публікацій.

Коментарі (1)

Залишити відповідь