МИХАЛКІВ | Борщівський район | Тернопільська область

 In Адміністративно-територіальний устрій, Карта Тернопільської області

 Михалків — село Борщівського району Тернопільської області. Розташоване на річці Нічлава, на заході району. Село розташоване на відстані 109 км — від обласного центру міста Тернополя та 19 км від районного центру міста Борщів.Підпорядковане Устянській сільраді. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади. Населення — 247 осіб (2001).

Перша писемна згадка — 1439.  Село Михалків відоме золотим скарбом, виявленим частинами у 1878–1897 роках. Він складається з двох діадем, кількох тисяч намистин та «крилатих» пронизок, золотих чаш, зооморфних і лучкових фібул, блях, гривень, браслетів, чотирьох золотих зливків довжиною 20 см. Загальна вага золотих речей становила близько 7 кг.

Вітчизняна археологічна наука відзначає, що за кількістю речей, рівнем виконання і цінністю Михалківський скарб не має собі рівних у всьому Карпато-Дунайському басейні. Поблизу Михалкова виявлено археологічні пам’ятки середнього та пізнього палеоліту, мезоліту, трипільської культури, ранньої залізної доби та давньоруської культури.

Пам’ятка Михалків І розташована в урочищі Крем’янка — поряд із окремими виробами мустьєрської доби зустрічаються злегка патиновані кремені мікролітичної техніки виробництва, які можуть датуватись мезолітичним часом.

Багатошарова пам’ятка Михалків ІІ — розташована на привершинному схилі лівого берега Нічлави, поблизу ґрунтового шляху, що розмежовує землі сіл Михалків і Пилипче, в урочищі Поле Пилипчанське. Поряд з масивними кременями архаїчного вигляду зустрічаються крем’яні вироби пізньопалеолітичного часу і кераміка ранньої залізної доби.

За австрійською статистикою 1900 р., в громаді було: 532 греко-католики, 21 римо-католик, 11 євреїв; в дворі: 19 греко-католиків, 18 римо-католиків, 28 євреїв. За польськими статистичними даними, в селі: 1921 р. – 117 дворів (473 особи), 1931 р. – 130 двори (528 осіб). Загальна поверхня – 641 га (в т. ч. 293 двірської посілості), з того орного поля – 414 га.

За Австро-Угорщини діяла однокласна школа з українською мовою навчання, за Польщі – двомовна. У школі навчали дітей українці Іван Гладяк та Олена Ільницька, яка після арешту в 1930 р. сина Романа за приналежність до Юнацтва ОУН і переслідувань із боку польської влади
1934 р. переїхала з родиною до Львова, а у 1939 р. повернулася до села, де продовжувала вчителювати.

Діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», кооператива. Є церква святого Миколая (1772), капличка (2004).

У Михалкові діяли філії товариств “Просвіта”, “Луг”, “Сільський господар”, кооператива (організована наприкінці 1920-х рр.), театральний гурток. У приміщенні читальні “Просвіти” (побудована у 1928 р.) були глядацька зала, канцелярія, українська бібліотека (заснована в 1908 р.).

Організатором і керівником усіх українських організацій став Степан Ільницький. У 1925 р. відбулося перше Шевченківське свято, яке організувала освітянка Ольга Сабат. Окрім кооперативи, у селі була приватна крамниця Дуткевича, 1925 р. діяв млин власника Герша
Прамаля. Відомими громадсько-патріотичними діячами були селяни Іван Ткач та Дмитро Ткач.

Від вересня 1939 р. село – під радянською владою. Від 8 липня 1941 до 6 квітня 1944 р. Михалків – під німецькою окупацією. Жителі села воювали в УПА, загинуло 7 осіб, із них 5 – члени ОУН. У книзі «Реабілітовані історією» (Тернопіль, 2008 р.) зафіксовано 9 репресованих жителів села.

На фронтах Другої світової війни воювало чимало михалківців; загинули Іван Данильчук (1921–1945, Чехо-Словаччина), Іван Данильчук (загинув 1945, Польща), Федір Лакустяк (1945, Латвія), Василь Лубкей (1905–1945, Латвія), Василь Іванович Ткач (1905–1945, Латвія), Василь Степанович Ткач (1907–1945, Польща), Яків Ткачук (1905–1945, Латвія); пропали безвісти Василь Буяк (1907–1944), Олексій Данильчук (1922–1944), Михайло Лубкей (1918–1945), Іван Ткач (1919–1944).

У селі були організовано два колгоспи: в 1947 р. і 1948 р., які згодом об‘єднали; вирощували зернові, технічні та кормові культури, розводили м’ясо-молочну худобу; у 1990-х рр. господарство розпайоване.

Нині у Михалкові є церква святого Миколая (1772 р.), капличка (2004 р.). Діють клуб, фельдшерський пункт, торговий заклад. Споруджено пам’ятник воїнам-односельцям, по-
леглим у німецько-радянській війні (1986 р.); встановлено пам’ятний хрест на честь скасування панщини (2006 р.); насипано символічну могилу Борцям за волю України (2003 р.).

У Михалкові: народилися літераторки та громадські діячки в Канаді Марія Адамовська (1890–1968) й Анна Пруська (1895–1947), журналіст, громадсько-політичний діяч у США Роман Ільницький (1915–2000), археолог-аматор, краєзнавець Леонтій Скибіцький (1895–1992); дослідження проводили польські археологи Кароль Гадачек (1873–1914; про це у 1904 р. видав працю «Золоті михалківські скарби»), В. Пшибиславський та ін.

 


ПАСІКА – хутір, приєднаний до с. Михалків; розташований за 2 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі був 1 двір (1 особа); тоді ж виведений з облікових даних у зв’язку із переселенням жителів у Михалків.

Джерела

Сохацький М. Михалків  [Текст] / М. Сохацький // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 521-522.

Гаврилюк, М. Михалків [Текст] / М. Гаврилюк, Г. Івахів, Н. Мизак //Тернопільщина. Історія міст і сіл [Текст] : у 3 т. Т. 1. — Тернопіль, 2014. — С. 533—534.

Recommended Posts

Leave a Comment

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt

Start typing and press Enter to search