МОРОЗ Михайло Ілліч

 In Архітектори | Художники | Скульптори, Діаспора
МОРОЗ Михайло Ілліч (7.07.1904, с. Пліхів, нині Бережанського району — 27.09.1992) — художник. Академік Римської Академії св. Луки (1980), член Асоціації незалежних українських митців.

Народився 7 липня 1904 року в с. Пліхові, нині Бережанського району. У 1927 році закінчив мистецьку школу О. Новаківського в м. Львові. Як стипендіат митрополита Андрея Шептицького, навчався в Академії Жюльєна та Академії прикладних мистецтв у м. Парижі (Франція). Після дворічного курсу студій з монументального мистецтва в ділянці фрескового розпису в Парижі, Мороз повернувся до Львова.

Перша виставка картин М. Мороза відбулася у Львові 1925 р., коли був студентом школи Новаківського. Згодом брав участь у щорічних виставках учнів тієї ж школи, а з 1932 року під назвою «Гурток Українських Пластиків» (РУБ) та на виставках «Українського Товариства Прихильників Мистецтва»  (УТПМ).

Про одну з тих виставок, улаштованої заходами Наукового Товариства ім. Шевченка (НТШ) та УТПМ у Львові, що тривала від 4 грудня до 17 січня 1932 року, І. Федорович-Малицька написала:

« …На першому місці стоять Новаківці з їхнім знаменитим учителем. Між ними не від нині звертає на себе увагу М. Мороз, в підході та техніці найбільш зближений до нашого великого мистця. Вже на попередній виставці кілька невеликих форматом гуцульських церков з живою нотою святочно вбраного населення здобуло загальне признання.

Мотив цей находимо також в його попередніх експонатах-двох більших, під назвою «Празник в Космачі»  та одному меншому без числа і назви. Нахил кількаразового опрацьовання одного сюжету Мороз також прийняв від свойого вчителя. Це знаменита метода, яка позволяє основно зазнайомитись з характером предмету та вглиблюватись у ріжні можності інтерпретації та вислову. Найменша форматом церковця – найкраща. Окрім того виставив Мороз шість водяних студій, споміж яких два водопади передають на диво вірно стихійну красу прозорої гірської води, що піниться над перепонами.

«Портретна студія» малого формату (мати артиста) є гарний зразок совісної техніки та доброго смаку. «Церква Св. Юра»  разить ясно-солодкавим кольоритом, що перечить енерґетично-динамічному опрацьовані форми, і надмірно грубо наложеними фарбами. Головні риси Морозового артистичного обличчя – досить теплий живий кольорит і смілі, нераз химерні мазки, що поривають стихійною, непідробленою динамікою.

Він реаліст-імпресіоніст, подібно як Новаківський, але не вільно йому закидувати наслідування свойого вчителя. Малюнки його надто щирі щоб бути «позиченими» . На цьому місці треба згадати, що на цій виставці 14 картин репрезентувало нашого маляра» .

Скориставши з нагоди, із своїм професором О. Наваківським здійснив подорож до Італії 1931 року. З 1932-го, аж до початку другої світової війни 1939 року, маляр жив у Львові, а саме, на Свято-Юрській горі, і тільки влітку виїжджав на рідну Бережанщину а то й у гори Карпати, зокрема на Гуцульщину. Там він малював Космацькі гори, їх мешканців та народні звичаї гуцулів.

Від 1932 року М. Мороз працював асистентом О. Новаківського. У 1937—1939 роках жив у Святоюрській палаті в м. Львові. У той час створив портрети духовенства, зокрема ректора Богословської академії Йосифа Сліпого.

У 1930—1939 роках брав активну участь у виставках, які проходили в Бережанах, Києві, Тернополі, Харкові, у 1940—1942 роках — м. Москві (нині РФ). У 1944 році М. Мороз емігрував до Німеччини, у 1949 році — США.

Еміграційний шлях його був схожим на дороги інших українських емігрантів періоду закінчення Другої світової війни: табір для «переміщених осіб» у Німеччині, далі переїзд за океан до США. Але то тільки в біографічних довідках цей шлях виглядав настільки простим. Насправді ж прощання з Україною завдало гіркого жалю для митця, адже доводилося покидати свою улюблену Гуцульщину, її природу та людей, а природа, як зізнавався сам художник, була для нього «джерелом краси і мистецтва».

Спочатку родина зупинилася в Баварії, де, попри важкі будні в таборах для «переміщених осіб», художник зустрівся з тими візуальними об’єктами, які втратив після виїзду з України: альпійські краєвиди, озеро Кенігзее і сотні облич для портретів. Війна не деформувала його психіки та естетичних почуттів настільки, щоб відмовитися від звичної кольористичної гами і гармонійної узгодженості.

З Баварії сім’я Морозів у 1949 році перебралася до США, у Нью-Йорк. На Американському континенті Михайло Мороз одразу долучився до українського культурного життя, став учасником Об’єднання Митців Українців Америки (ОМУА) і поринув у творче мистецьке життя. Отримавши всі умови для творчості, художник довший час ніяк не міг позбутися туги за карпатськими краєвидами. Згодом їх частково замінили Кетскильські гори, краєвиди Колорадо і Пуерто-Ріко.

Художник працював у жанрі пейзажу й портрета, в олійній техніці. Роботи митця були представлені на виставках у країнах Європи й Америки, неодноразово здобували престижні нагороди. Михайло Мороз працював у різних живописних жанрах, створив близько 3000 картин, серед них: 

  • «Космацький водоспад» (1926),
  • «Космацька річка Пістинька» (1927),
  • «Канал Ла-Манш» (1929),
  • «Портрет Митрополита Андрея Шептицького під час Служби Божої» (1937),
  • «Материнство» (1944),
  • «Над річкою» (1948),
  • «Полудень над Дунаєм» (1949),
  • «Розцвілий сад при дорозі» (1950),
  • «Високий водоспад» (1952),
  • «Кетскільські гори» (1958),
  • «Морський прибій. Буря» (1961),
  • «Українська церква в Гантері» (1963),
  • «Портрет Митрополита Андрея Шептицького. Молитва» (1972),
  • «Церква св. Софії» (п’ять картин з 1973—1974 років),
  • «Рожі на синьому тлі» (1973),
  • «Портрет Блаженнішого Патріярха Кардинала Йосифа Сліпого» (1974),
  • «В квітах. Монастир студитів в Кастель Гандольфо» (1974),
  • «Міст і замок св. Ангела у Римі» (1975)
  • тощо.

Не забарилося й визнання в американських мистецьких колах. Починаючи від 1959 року впродовж п’яти років поспіль український художник мав виставки у нью-йоркській галереї «Панорас».

На всі ці виставки були прихильні відгуки у таких впливових американських виданнях, як «Нью-Йорк Таймс», «Артс», «Арт Нюз». Художника часто запрошували з виставками не лише українські установи, але й відомі американські й європейські музеї. Творчий здобуток митця глядачі могли бачити на виставках у Парижі, Торонто, Сиракузах, Римі.

Наскільки радісно було Морозові завойовувати славу й авторитет на Американському континенті, настільки ж важко було змиритися з нехтуванням своєї творчості на рідній землі, де його звинуватили в «буржуазному націоналізмі», «формалізації» та інших «хибах». І не просто звинуватили, а відправили в забуття – в численних виданнях з мистецтва, що виходили в УРСР впродовж 60-80-х років минулого століття, ім’я Мороза жодного разу не упоминалося на їхніх сторінках.

До 1985 року художник отримав 8 престижних нагород і став почесним членом Академії мистецтв в Римі. Його картини є в колекціях двадцяти музеїв США, дві – перебувають в Білому домі у Вашингтоні. Мистецтвознавець М. Осінчук, аналізуючи творчість художника, написав: «Мороз вивів українську колоритно-сімфонізованій пейзаж на світову арену».

При цьому історики пишуть, що на батьківщині художника його мистецтво буквально винищували, а ім’я замовчували. Мороза звинувачували в буржуазному націоналізмі та формалізмі, в численних виданнях з мистецтва, що виходили в радянські роки, ім’я художника навіть не згадується.

У 1952 році, під час сталінських «чисток» фондів Національного музею у Львові, серед сотень шедеврів живопису українських майстрів було знищено і 14 живописних полотен Мороза. Як стверджував сам художник в спогадах, в Україні він залишив понад 800 творів живопису і кілька тисяч малюнків. Більшість з них було втрачено в роки воєнного лихоліття, збереглися лише ті роботи, які перебували в приватних колекціях.

Терпіти таке ставлення було досить важко, але художника рятували, за словами друзів, лагідна вдача і м’яке серце.

Організував 5 персональних виставок у США, його твори експонувались у музеях Європи (Париж, Сіракузи, Рим). Твори М. Мороза є окрасою офісів багатьох урядових осіб країн Заходу, зокрема канцлера Баварії, Кардинальської Палати патріарха Йосипа Сліпого у Ватикані, прем’єр-міністра Канади, Президента США, багатьох музеїв світу.

Як стверджував митець у своїх спогадах, в Україні він залишив понад 800 малярських творів і кілька тисяч рисунків. Дорожив ними і боявся за їхню долю. Побоювання не були безпідставними – у 1952 році під час «зачистки» фондів Національного музею у Львові було знищено чимало його полотен. Збереглися лише ті праці, що перебували в приватних колекціях.

В останні роки свого життя митець полюбив змальовувати морські прибої Атлантики, розміщуючи хвилі на картинах кольоровими смугами. Каміння, воду і небо він відтворював, як природну стихію, багату у повноті життя і краси. Дві останні прижиттєві виставки картин митця відбулися в Українському Музеї в Нью-Йорку у 1990 році і в Філадельфії роком пізніше.

Останні два роки свого життя художник важко хворів і дуже переживав, що не може більше тримати пензля в руках: «малювати – це для мене боротьба за істотне. За перемогу в зустрічі з природою, за те, щоб занотувати хоч соту частину баченого, почутого, пережитого…».

Твори художника зберігаються в музеях в Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Україні, приватних колекціях в Канаді та США. Помер М. Мороз 27 вересня 1992 року в м. Нью-Йорку (США).

Джерела:

Мороз Михайло Ілліч [Текст] // Мистці Тернопільщини. Ч. 1. Образотворче мистецтво : бібліогр. покажч. / Департамент культури, релігій та національностей Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. В. Миськів ; авт. вступ. ст. І. Дуда ; ред. Г. Жовтко ; керівник проекту та наук. ред. В. Вітенко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2015. — С. 413—416 : фот. — (Мистецька Тернопільщина). — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/2016_mt.pdf (останній перегляд: 30.05.2019).

Recommended Posts

Leave a Comment

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt