МОКРИЦЬКИЙ Ювеналій (Йосиф)

МОКРИЦЬКИЙ Ювеналій (Йосиф) (16.10.1911—1.05.2002) — іконописець.

Йосип Мокрицький народився 16 жовтня 1911 року в селі Хлопівка (нині Гусятинський район Тернопільської області) у заможній багатодітній сім`ї столяра (у родині було четверо синів і четверо доньок). Крім самого Йосипа, три його сестри присвятили все своє життя служінню Богу, прийнявши чернецтво.

Навчаючись у народній школі у Хоросткові, хворобливий юнак виділявся, проте, з поміж інших дітей не лише цим, а й добрими здібностями до малювання. Їх помітив сільський священик, який заопікувався малим парафіянином – відправив його в Карпати, на парохію до отця-студита Андрія Абрагамовича, для покращення здоров‘я.

Так доля звела юного Йосипа з ченцями-студитами. Саме в їхній Унівській лаврі сталася доленосна зустріч. Митрополит Андрей, глянувши на юнака, сказав: «Добре, що хочеш вступити до монастиря, бо в миру ти би пропав». Так у 18-літньому віці Мокрицький почав в Уневі своє монаше служіння.

Мистецьку освіту здобув під опікою митрополита Андрея Шептицького. У ті роки митрополит Андрей реалізовував одну зі своїх «мистецький» ідей.

«У часи навчання в мистецькій школі оо. Студитів Мокрицький заприятелював із братом-студитом Атаназієм (Кольбенком), яким опікувався митрополит Андрей (найбільш імовірно, йшлося про Атанасія Кольбенка, який багато років служив Митрополитові і був одним із останніх, хто розмовляв із Владикою перед його відходом у вічність). Разом із братом Атаназієм Мокрицький доволі часто бував на вакаціях у літній резиденції Митрополита в Підлютому».  (джерело)

Першою великою роботою Ювеналія Мокрицького був розпис іконостаса в церкві св. Івана Богослова у с. Словіті біля Унева, а в 1936—1938 рр. молодий іконописець бере участь у розписі Святоуспенського храму Унівської Лаври. Із спогадів митця відомо, що на іменини Климентія
Шептицького він виконав ручний хрест, який дуже вподобав Климентій Шептицький і передарував його митрополиту Андрею Шептицькому.

Після іконописної школи Ювеналій вступив у малу Львівську духовну семінарію та завершив навчання у 1939 році. Саме тому за браком часу через навчання Ювеналій Мокрицький мало виконав мистецьких робіт. У 1940 р. переїжджає в Прагу, де продовжує богословське навчання у Карловому університеті в Празі.

«Під час Другої світової війни це було «найспокійніше» місце, де можна було одержати найкращу богословську освіту. В тому числі викладання велося тільки на німецькій мові й не чотири, а три роки, тому курс богослов’я Мокрицький закінчив на один рік раніше — у 1943 році».

До того моменту, поки фронт не присунувся до Галичини, молодий священик перебував у карпатському монастирі в Лужках. У 1944 р. Ювеналій Мокрицький вступає до академії мистецтв у Відні.

Маючи із собою рекомендаційний лист від Іларіона Свєнціцького, отець Ювеналій отримав можливість в академії займатися вивченням технології та реставрації живопису (в майбутньому це стане в пригоді Ю. Мокрицькому і він, перебуваючи в Римі, буде займатись реставрацією ікон і стародруків). У Віденській академії о. Ювеналій навчався малярства три повних роки в професорів Андерсена й Айгенбергера.

Переїхавши до Німеччини 1948 р., о. Ювеналій займається душпастирською працею у таборах
біженців. Перебуваючи в Німеччині, Ювеналій Мокрицький мав нагоду відвідувати Промислову
школу у місті Крефельді (щоб якось забезпечити себе матеріально, працював у Промисловій школі професора Фіндерса у Крефельді), де освоїв техніку мозаїки.

Саме тоді о. Ювеналій виконав у матеріалі свою першу творчу роботу в техніці мозаїки — погруддя святого Миколая, яке було вмонтоване в стіну молитовниці старечого дому.

У 1950 р. о. Ювеналій переїхав до Бельгії, де паралельно із душпастирством багато часу присвячує і малярству. Та вже у жовтні цього ж року він переїжджає до Італії, а саме до Рима. Оселившись у Грецькій колегії в Римі, Ю. Мокрицький працює деякий час для Конгрегації Східних Церков.

Слід зазначити, що окрім іконопису митець також виготовляв різні церковні речі, зокрема антимінси, оформлював церковні книги. Зокрема, у 1955 р. виконав антимінси — грецький і церковно-словянський — для Східної Конгрегації, заставки й ініціали до церковнослов’янського видання Апостола.

«Завдання ікони є звільнити глядача від туземности, а вказати її на шлях у надземність. Само собою розуміється, що іконописець мусить бути чимсь більшим, ніж тільки мистцем. Він мусить у церковному житті брати чинну участь, бути людиною молитви. Це є найкращим його приготуванням до наміренного ним святого діла.

Іконописець уважає себе знаряддям у руках Бога, тому не підписує своєї ікони. Ніколи і на думку йому не прийде надавати іконі якісь черти свого лиця, як це часто буває в західному церковному мистецтві. А вже прямо богохульством він уважав би, якщо би до зображення, наприклад, Пречистої Діви мала служити йому як модель якась жінка. Для нього буде найвищою нагородою, коли його іконі після церковного її посвячення, Бог уділить чудотворну силу». (лист до Г.І., липень 1993 року) (джерело)

Одночасно освоював технологію малярства та консервації картин. У 1948 році вивчав техніку мозаїки в Мистецько-промисловій школі в м. Крефельді (Німеччина). У 1950—1954 роках студіював портретистику в бельгійському місті Льєжі. Займався іконописом, стінописом, книжковою графікою.

джерело: https://zbruc.eu/sites/default/files/pictures/jezus_mary.jpg

Розписував і реставрував іконостаси, молитовниці, образи для соборів, церков, монастирів. Ю. Мокрицький автор ікон для каплиці монастиря в м. Буке (Німеччина), для іконостасів собору Святої Софії в м. Римі (Італія), монастиря студитів у Кастельгандольфо, отців-василіан у м. Римі.

Своєю першою великою роботою – образами для іконостасу монастиря оо. Василіан при вулиці св. Йосафата в Римі – був не дуже задоволений. Самокритично ставлячись до цієї праці, констатував: «Ці роботи стилево інші, ніж більш пізніші, … натуралістичні».  Тоді ж виконав ікони для монастиря сестер бенедиктинок у Швейцарії,  який, на жаль, нині вже не існує.

Як пізніше згадував отець Ювеналій, коли Блаженніший вперше побачив вмонтовані в іконостас намісні образи Ісуса Христа та Богородиці, вони йому не сподобалась. Та авторитетна думка Святослава Гординського, який високо оцінив манеру іконопису о. Ювеналія, була на боці Мокрицького, і він реалізував свій задум іконостасу римської Святої Софії.

Протягом 1953—1954 рр. іконописець виконує іконостас для молитовниці сестер бенедиктинок у Курелії-Люгано, Швейцарія. На жаль, зараз цього монастиря вже немає. Наприкінці 1954 р. о. Ювеналій переїхав до Канади.

Там він оселився в Святоуспенській обителі студійського уставу в Онтарійському містечку Вудстоку. Перебуваючи у монастирі, митець на прохання настоятеля церкви та громади в м. Бурлінгтоні (Оквіл) виконав ікону Успіння Пресвятої Богородиці.

У 1954 році іконописець виїхав до Канади. Там написав ікони для українських церков у містах Міссісазі, Віндзорі та Брантфорді. У 1957 році відреставрував церкву Святих апостолів Петра й Павла в США.

Була в житті отця Ювеналія ще одна робота, яку він із задоволенням та високим професіоналізмом виконав на бажання Йосифа Сліпого. Блаженніший привіз із України старе розп`яття – Животворящий Хрест  і попросив о. Ювеналія скопіювати його.  Цей твір виконаний художником-іконописцем у давній національній традиції, і зараз трираменний хрест висотою близько 120 см зберігається в Українському Католицькому Університеті (джерело):

 

У 1980 р. на замовлення єпископа Роберта Москаля іконописець написав всі ікони для іконостаса у церкві м. Парма (штат Огайо, США). У цьому ж році о. Ювеналій відреставрував для парафіяльної церкви у Фумоне (Італія) ікону Матері Божої Неустанної Помочі (згодом злодії її понищили і порубали).

Крім того, о. Ювеналій займався реставрацією стародруків. У 1987 р. на замовлення єпископа Августина Горняка митець розпочинає роботу над іконостасом до катедри Пресвятої Родини в Лондоні. Праця над написанням ікон для іконостаса тривала до літа 1992 року. У зв’язку із сильною вологістю катедри тут Ювеналій Мокрицький працював у техніці олійного іконопису.

Влітку 1993 р. о. Ювеналій вперше після багатьох років отримав можливість відвідати  Україну. Під час свого перебування у Львові він, звичайно ж, відвідав Святоуспенську Унівську Лавру, з інтересом оглядав львівські музеї, вивчав фонди іконопису Національного музею у Львові, які зберігалися у Вірменському соборі, побував у обласній реставраційній майстерні, просто із зворушенням гуляв вулицями Львова.

Саме під час поїздки в Україну о. Ювеналій виявив бажання відновити втрачену чудотворну ікону Божої Матері з Унева.  Слід особливо підкреслити, що це не єдина чудотворна ікона, яку написав о. Ювеналій. Іконописець намалював також ікону Гошівської Богородиці в 1991 р. після відродження монастиря в Гошові, відтворив копію Гошівської Богородиці, яку у Римі поблагословив Папа Іван Павло II.

У Зарваниці, в дерев’яній церкві, яка належить студитам, є копія Зарваницької Матері Божої (запрестольний образ), яку також виконав о. Ювеналій Мокрицький. Чотири його ікони є в церкві Святого Михаїла в м. Львові.

Помер Ю. Мокрицький 1 травня 2002 року в Канаді.

Джерела:

Мокрицький Ювеналій (Йосиф) [Текст] // Мистці Тернопільщини. Ч. 1. Образотворче мистецтво : бібліогр. покажч. / Департамент культури, релігій та національностей Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. В. Миськів ; авт. вступ. ст. І. Дуда ; ред. Г. Жовтко ; керівник проекту та наук. ред. В. Вітенко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2015. — С. 412—413 : фот. — (Мистецька Тернопільщина). — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/2016_mt.pdf (останній перегляд: 30.05.2019).

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2623 публікацій.

Залишити відповідь