Меандри Дністра

Серед особливостей Дністра – його знамениті меандри. Довжина найбільших закрутів може досягати 28 км, а перешийок – не переважати 2-3 км. Це дуже добре знають туристи-водники, які цілий день гребуть, гребуть, а в кінці опиняються на місці, яке віддалене від їхньої попередньої стоянки буквально на пару кілометрів.

Мають ще один побічний ефект – завдяки тому, що прогріті підковоподібні стінки, коли з ними стикаються вітри, утворюють теплі висхідні потоки повітря. Тому Дністер дуже люблять парапланеристи. © Олена Крушинська

МЕАНДР — поняття, яке має декілька значень.

  • Меандр — річка з грецьких міфів (сучасний Великий Мендерес).
  • Меандр — льодовик у хребті Альпіністів в Землі Вікторії (Східна Антарктида).
  • Меандр — декоративна звивиста лінія, що є неперервною і формує мотив, що повторюється.
  • Меандр — звивина річища річки, іноді на 180°.
  • Меандр — у давньогрецькій міфології річковий бог, який дав назву річці.
  • Меандр — вид імпульсного сигнала.

То ж, згідно «Академічного тлумачного словника» (1970—1980), меандр — геологічний закрут, крутий поворот у течії річки. Річки рідко течуть прямо. Вони часто згинаються, петляють.

Петля, утворена річкою, носить назву закруту, або меандру (від назви річки Меандр у Туреччині). Півострів всередині закруту називається шпорою, а найвужча частина між сусідніми закрутами – шийкою закруту.

Розрізняють меандри врізані (вимушені) й вільні. Врізані меандри заглиблені у первинну поверхню та обмежені вигинами корінних берегів річкової долини. Вільні меандри слабо заглиблені в поверхню заплави, оточені невисокими берегами і можуть легко рухатися в межах долини.

За формою меандри поділяють на сегментні, синусоїдальні, коробчасті, омегоподібні, завалені та складні. На території Тернопільщини меандри спостерігаються на багатьох річках переважно рівнинної частини, зокрема в заплавах Дністра та його приток Збруча, Стрипи, Серету та ін. За певних умов, конкретні меандри можуть існувати впродовж багатьох тисячоліть.

Іноді річці доводиться обтікати перешкоду – вихід скельних порід  чи тектонічний підйом; це «вимушений» закрут. На рівнинних річках поширені «вільні» чи «блукаючі», меандри. Вони створені самою річкою. Їх величина залежить від кількості води в потоці і швидкості його течії. Чим менша річка і повільніша течія, тим більше згинається її русло.

Як формуються меандри. Вода в річці тече не тільки в одному напрямку. Існують також поперечні, або циркуляційні, течії. В силу різних причин, наприклад, коли вітер, що перетинає річку, наганяє воду до навітряного берега і зганяє її від підвітряного, водна поверхня отримує ухил від одного берега до іншого.

На поверхні річки водяні струмені відхиляються до навітряного берега і розмивають його. На дні виникає протитечія, що переносить наноси до підвітряного берега, де утворюється мілина. Зароджується вигин русла, який  продовжує зростати під впливом відцентрової сили, що виникає при русі водних струменів по криволінійних траєкторіях.

При цьому у верхньому крилі кожного меандру лінія найбільших швидкостей поверхневого течії (стрижень) наближається до внутрішнього (опуклого) берега, а на вершині меандру і його нижньому крилі – до зовнішнього (увігнутого) берега.

У цих місцях відбувається найбільший розмив берегів, в інших – переважає акумуляція. В результаті верхня половина шпори закруту руйнується, а нижня нарощується. Закрут повільно зміщується вниз по річці, одночасно стаючи крутішим.

Коли річкова закрут стає особливо сильно зігнутим, то її найвужча частина – шийка – проривається, і річка промиває собі короший шлях, кидаючи колишнє русло. Повний цикл розвитку закруту, займає сотні і навіть тисячі років.

Джерела:

Географічна енциклопедія України  [Текст] : у 3 т. / редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — Київ, 1989.

Крушинська, О. Дністер  [Текст] : турист. путівник : у 2 т. Т.1 : Від витоків до гирла Збруча / О. Крушинська. — Львів, 2016. — 621 с.: фот. кольор.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 825 публікацій.

Залишити відповідь