МАТВІЇВЦІ | Шумський район | Тернопільська область

МАТВІЇВЦІ — село, центр сільської ради, якій підпорядковане село Гриньківці. До Матвіївців приєдна но хутір Рідкодуб. Розташоване на лівому березі р. Горинка (ліва притока Горині, басейн Прип’яті, сточище Дніпра), за 40 км від районного центру і 10 км від найближчої залізничної станції Ланівці.  Територія – 4,26 кв. км. Дворів – 197. Населення – 602 особи (2014). Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки пшеворської та черняхівської культур.

Перша письмова згадка — 1442, коли польський король Казимир надав село Денискові Мокосійовичу. Коли його спустошили татари, то люди, яким вдалося врятуватися, заснували село. Першопоселенця звали Матвій, звідти і назва поселення.

У 15–16 ст. власниками села були Мокосії. Згідно з люстрацією володінь Крем’янецького замку 1545 р. податки за Матвіївці платив Петро Денискович. За поборовим реєстром Крем’янецького повіту від 1570 р. село належало Семену Денискові Матвійовецькому. Він був його власником і через 13 років.

1595 у населеному пункті був оборонний замок. Відомо, що 1759 р. Матвіївці належали Войтехові Ледуховському. Ця шляхетська родина опікувалася селом аж до вересня 1939 р. Наприкінці 19 ст. тут у 123 дворах було 894 жителі. У 1894 р. почала діяти церковно-парафіяльна школа. 1905 р. селяни розгромили ґуральню місцевого поміщика.

1911 р. у селі було 1105 жителів, 2 крамниці, склади дерева, ґуральня. Ледуховським, які мали в селі пишний палац, належало 2595 десятин землі. У період українських визвольних змагань 1917–1920 років і після них на околицях Матвіївців діяв Лановецько-Ямпільський повстанський загін, у якому воювали і жителі цього села.

У першій половині 20 ст. до Матвіївців належали хутори Дігтярня, Підрідкодуб, Перешийок, Беріжки, відомостей про яких нема. У 1922 р. проживали 1257 осіб. Діяли філії «Просвіти» та інших товариств.

У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь 60 осіб, серед них:

  • Текля Бистрицька (1895 р. н.),
  • Ольга Гнатюк (1921 р. н.),
  • Кіндрат Грицюк (1912–1944),
  • Катерина Гуменюк (1921–1944),
  • Володимир Дідович (1925 р. н.),
  • Микола Ільчук (1923–1949),
  • Павло (1928– 1947) і Петро (1927–1945) Карп’юки,
  • Володимир Кіраш (1921–1944),
  • Павло (1924–1944) та Ярополк (1924–1946) Ковбаси,
  • Семен Кондратюк (1922–1945),
  • Марія Корнійчук (1925 р. н.),
  • Микола Муль (1925 р. н.),
  • Кузьма Огородник (1908–1944),
  • Антон Остап’юк (1925–1945),
  • Микола Рижевський (1927–1947),
  • Григорій Сторожук (1922–1944),
  • Василь (1914–1944) і Микола (1924–1944) Шостацькі.

За радянської влади репресовано 26 сільських родин. Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни чоловіків 56 загинуло, 39 пропало безвісти.

1949 р. примусово організовано колгосп, 1950 р. його об’єднано з колгоспом с. Гриньківці, 1959 р. до цього господарства приєднано колгосп сусіднього с. Піщатинці. Згодом господарство перетворене на КСП, функціонувало до 1998 р. Після цього деякий час діяло ПАП «Перемога». Нині земельні паї селян орендує ТзОВ «Агролан». 2011 р. село газифіковано.

Пам‘ятки:

  • церква Покрови Пресвятої Богородиці (1921, мурована),
  • капличка,
  • 3 дерев’яні «фіґури»,
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1966).

Діють НВК «ЗОШ 1–2 ступенів–дитячий садочок», Будинок культури, бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв’язку, 4 торгових заклади.

У Матвіївцях народилися:

  • релігійний діяч Володимир (у миру – Дідович Володимир Микитович; 1922–1990),
  • літераторка Марія Вавренюк (1976 р. н.),
  • священик, релігійний діяч Веніамін Осадовський (1900–1960),
  • правник, громадський діяч Василь Ребрина (1963 р. н.),
  • педагоги Надія Олексієнко (1962 р. н.), Олена Романюк (1960 р. н.),
  • військовик Олександр Столярчук (1970 р. н.).

Джерела:

Бойко, В. МАТВІЇВЦІ  [Текст] / В. Бойко І. Фарина, І. Федечко, О. Хрещук  // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 570—572 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2789 публікацій.

Залишити відповідь