МАК-КЛЕР, Деніс, ландшафтний архітектор і ботанік

17.06.2016 | Автор: | Категорія: Пам’ятки | Пам’ятні місця

SoHxxQpH_LE

Деніс Мак-Клер (Діонісій Міклер) – ірландський ландшафтний архітектор і ботанік, який заклав близько 40 ландшафтних садів в Україні, заснував Кременецький ботанічний сад та був піонером флористичних досліджень в Україні.

Деніс Мак-Клер народився 15 вересня 1762 р. у сім’ї Джона Мак-Клера та Ненсі М-К’ю в маєтку Файфілд, неподалік міста Атлон в Ірландії. З 16-ти років навчався в Дублінській академії. Своє навчання був змушений оплачувати самостійно, оскільки батько за участь у повстанні 1777 року був засуджений урядом до страти, але йому вдалося виїхати до Прусії, потім до Польщі, де він служив у Війську Польському і згодом отримав чин майора артилерії.

Після закінчення навчання Деніс Мак-Клер працював пейзажистом, короткий час навіть під керівництвом відомого ландшафтного архітектора Томаса Леге, який спочатку полюбив його як свого найкращого учня, а потім переслідував як небезпечного конкурента.

Перебуваючи у Лондоні в 1790 році польська княгиня Ізабелла Чарторийська запросила Мак-Клера для роботи в парках у своєму родовому маєтку. Мак-Клер погодився. Тим паче, надіючись на зустріч із батьком, яка, на жаль, не відбулась – отримавши помилування, батько повернувся додому.

На час перебування у Варшаві Деніса Мак-Клера стали називати Діонісієм Міклером. Тут же він заклав парк при палаці  литовського канцлера Хребтовичана вулиці Довгій (Варшава), у 1792 році – знаменитий парк Палестина навколо Дубенського замку, створив англійські парки в Порицьку — маєтку Тадеуша Чацького, Боремелі — родовому маєтку князів Сангушків.

У 1797 році, перебуваючи в Лондоні, Міклер одружився з Матильдою Мільтон — племінницею Джона Мільтона. З молодою дружиною (яка, на жаль, наступного року померла під час пологів) повернувся на Волинь. Тут він створив парки у маєтку панів Чарнецьких в Заборолі, Хлопівських — у Холопові, камергера Олізара — в Катах, генерала Кропінського — у Ворончині, пана Бистрого — в Іванчицях, Дульського — в Балабанівці, Чарнецького — в Лашках, Коженьовського — в Кодні…

Під час подорожі до Кракова в 1805 р. Діонісій Міклер вдруге одружився з донькою шляхтича Народославського, з якою оселився в селі Вільшани поблизу Луцька, що пізніше стане його власністю. У 1814 р. Міклер заклав ландшафтні парки на Поділлі — в маєтку Орловських у Северинівці та Вітославського в Чернятині.

До 1829 року працював на Волині, де заклав парки в маєтках князів Радзивілів у Шпанові та Підлужному, Свейковських, у Колодні, графа Естергазі в Городку та багато інших.

На тлі професійних успіхів Діонісію Міклеру дуже не щастило в особистому житті. Протягом лише одного року садівник втратив трьох найближчих друзів: Тадеуша Чацького, Казимира Любомирського та Кшиштофа Карвіцького. Пізніше раптово померла друга дружина і двоє синів.

Великою заслугою Міклера була його діяльність зі створення ботанічного саду в Кременці в 1806–1809 роках. За задумом засновника Волинської гімназії  Тадеуша Чацького ботанічний сад мав бути створений на основі першого в Україні ландшафтного парку Палестина, закладеного Міклером в м. Дубно. Він просив власників Дубенського замку князів Любомирських пожертвувати приміщення і парк для гімназії та ботанічного саду, однак вони йому в цьому відмовили.

За три роки роботи в Кременці Міклер розробив проект ботанічного саду та втілив його в життя. Первісна площа саду становила 4,5 га. Він складався із парку відпочинку (англійський сад), розарію, шкілки, трьох оранжерей і теплиць. Зібрана Міклером колекція живих рослин нараховувала 460 видів місцевої флори та 760 екзотів.

Після Міклера Кременецьким ботанічним садом опікувався професор Віллібальд Бессер, при якому колекція рослин розширилася до 12 тис. видів. Удосконалюючи ботанічний сад, Бессер з великою повагою ставився до доробку свого попередника. Коли виникла проблема з англійським садом (парковою частиною ботанічного саду), який через вільне відвідування перетворився на «прохідний двір», віленські професори радили вилучити цю частину ботанічного саду і не витрачати гроші на її утримання.

Хоча Бессер як приватна особа вважав, що без англійського саду можна обійтися, але як директор ботанічного саду не допускав думки про його непотрібність, поважаючи первинний задум творця ботанічного саду Діонісія Міклера. Англійський сад — це єдина частина старого Кременецького ботанічного саду, яка збереглась до наших днів.

При Волинській гімназії було створено аптекарський город, де вирощувати лікарські рослини. Пізніше створювались цілі плантації цих рослин, сировину яких відправляли до аптек міст Галичини та Волині. У 1795 році, обстежуючи всі закутки Полісся, Міклер знайшов рідкісну рослину, невідому до того в Україні. Він розмножив  її в оранжереях і привіз до Лондона, де вона була визначена як азалія понтійська (Azalea pontica), а нині відома  переважно як рододендрон жовтий (Rhododendron luteum).

Щоб задовільнити величезний попит на насіння азалії понтійської в Європі, співробітники Кременецького ботанічного саду збирали його не лише в культурі, але й у природі. Так ботаніки Європи познайомилися з однією з найбільш цікавих рослин флори України, а Міклер, торгуючи саджанцями цього рідкісного виду, заробив стільки грошей, що зміг купити село Вільшани поблизу Луцька.

Останні роки довголітнього життя Діонісій часто проводив у Кривині під Дубно. Крім того, він доглядав помістя Терези Любомирської, але довго не наважувався клопотати у Палестині. Це був перший шедевр Діонісія на території сучасної України. Там садівник і помер рівно через шістдесят років після його створення.

Діонісій Міклер помер 14 травня 1853 р. у м. Дубно і був похований на польському кладовищі, яке до наших днів не збереглося. Закладені ним близько 40 ландшафтних садів вигідно відрізнялися від садів, створених іншими ландшафтними архітекторами. Сучасники називали ці сади міклерівськими.

З нагоди 200-річного ювілею Кременецького ботанічного саду в 2007 році на його території споруджено пам’ятний знак Д. Міклеру. На гранітній стелі зображено вперше виявлені ним в Україні азалію понтійську та береку. Хоча, мабуть, найкращим пам’ятником було б дбайливе ставлення та охорона створених ним парків…

Джерела:

Барна, М.М. Мак-Клер (Mac-Klair, Міклер) Діонісій (1762-1853) – ботанік, дендролог, майстер садово-паркового господарства, засновник ботанічного саду Волинської вищої гімназії (нині Кременецький ботанічний сад) [Текст] // Видатні вчені-ботаніки : навч. посібник / М. М. Барна, Л. С. Барна. – Т. : ТЕРНОГРАФ, 2013. – С. 81-84 .

Гармасар, В. Г. Штрихи до життєпису майстра паркового мистецтва Д. Міклера [Текст] / В. Г. Гармасар // Різноманіття фітобіоти: шляхи відновлення, збагачення і збереження. Історія та сучасні проблеми : матеріали міжнар. наук. конф. …(18-23 черв. 2007 р., Кременець) / редкол.: М.М. Барна [та ін.]. – Кременець ; Т. : Підручники і посібники, 2007. – С. 26-27 .

Кибалюк, М. Волинська азалія Діонісія Міклера [Текст] : [до 250-річчя від дня народ. ландшафт. архітектора Діонісія Міклера, який облаштував Кремен. ботанічний сад та ще понад 60 парків на землях Волині, Поділля та Полісся] / М. Кибалюк // Вільне життя плюс. – 2012. – № 45 (15 черв.). – С. 2 : фотогр. – (Подвижники)

Кибалюк, М. Парки Діонісія Міклера [Текст] : [міжнар. наук.-практ. конф., присвячена 250-річчю від дня народж. відомого ландшафт. архітектора] / М. Кибалюк // Вільне життя плюс. – 2012. – № 85 (26 жовт.). – С. 5. – (Конференції)

Мельник, В. І. Діонісій Міклер [Текст] : до 230-річчя з дня народження /  В. І. Мельник // Український ботанічний журнал. — 1993. — № 1. — С. 177–178.

Мельник, В. І. Життя і діяльність Діонісія Міклера (1762–1853) в Україні [Текст] /  В. І. Мельник // Український ботанічний журнал. — 1997. — № 6. — С. 593–596.

Мельник, В. І. Сад Волинських Афін. Ботанічна наука та освіта у Волинській гімназії — Кременецькому ліцеї (1806–1832) [Текст] /  В. І. Мельник. — Київ, 2008. — 28 с.

Родічкіна О., Родічкін І. Життя і творчість Діонісія Міклера в Україні [Текст] / О. Родічкіна, І. Родічкін // Архітектура України. — 1992. — № 3. — С. 33–39.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2706 публікацій.

Залишити відповідь