ЛИСИЙ Володимир Данилович

 В Адвокати | Правники, Військовики, Діаспора, Журналісти | Редактори
Лисий Володимир Данилович (05.11.1893, м. Копичинці –26.12.1966) – правник, громадський і політичний діяч, просвітянин. Доктор права (1916).

Народився 1892 р. в Копичинцях. Працював адвокатом у Тернополі. Був одним із керівників Тернопільської філії «Просвіти», заступником голови Української радикальної партії.

Активний учасник національно-визвольних змагань, у період ЗУНР очолював у Тернополі міліцію, був співавтором виборчого закону до сойму ЗУНР та коментаря до неї. Як четар УГА брав участь в українсько-польській війні 1918–1919 рр., бойових діях у Наддніпрянщині.

Після проголошення 30 червня 1941 р. Акту відновлення Української держави – міністр внутрішніх справ її уряду – Українського Державного Правлiння. Після Другої світової війни еміґрував до США, де певний час редагував часопис «Вільна Україна». Автор правничих розвідок і коментарів.

Навчався в українській гімназії в Тернополі, де 1910–11 очолював дра­гоманівський гурток, від 1911 – у Львівському університеті, завершив юридичну освіту у Віденському університеті.

Організовував читальні товариств «Просвіта» і «Січ» у Тернопільському повіті, був членом Української радикальної партії. Влітку 1917 мобілізований до австро-угорської армії.

У лютому–квітні 1918 – офіцер із доручень австро-угорського командування при УЦР (Київ); у січні–травні 1919 – референт державного секретаря внутрішніх справ ЗУНР І. Макуха.

Працював у кодифікаційній комісії Української національної ради, підготував проект виборчого закону. Очолював пропагандистський підвідділ розвідувального відділу Начальної команди УГА, був офіцером штабу Головного отамана Армії УНР С. Петлюри.

У листопаді 1919 під час евакуації штабу потрапив у польський полон, у лютому 1920 повернувся в Україну. В складі частин УГА генерала А. Кравса пере­йшов до Галичини.

Від 1923 меш­кав у Тернополі, брав активну участь у відновленні й розбудові Української радикальної партії, яка 1926 об’єдналася з УПСР в Українську соціалістично-радикальну партію (1929–39 – заступник голови).

Зі встановленням на території Західної України радянської вла­ди восени 1939 перейшов працювати у Львівське відділення АН УРСР, після нападу Німеччини на СРСР 5 липня 1941 призначений Міністром внутрішніх справ в Українському державному правлінні – уряді Я. Стецька.

За німецької окупації – адвокат українських кооперативних установ у Львові. 1944 емігрував до Австрії, 1949 – до США.

Співзасновник Української вільної громади Америки (1949), член редколегії, головний редактор журналу «Вільна Україна».

Водночас продовжував наукові студії у галузях соціології, політики, державного права, особливу увагу приділяв розглядові питання про історичні і правові основи УРСР. Автор праць:

  • «Державний статус УРСР в 1917–1923 роках» (Мюнхен; Нью-Йорк, 1963),
  • «Між­народно-правничий статус Укра­їни» (1967).

Помер у 1966 р.

Джерела

Головин, Б. Лисий Володимир [Текст] / Б. Головин, Б. Мельничук // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т . — Т. 2. К–О. – Тернопіль, 2005. – С. 360.

Гуцал П.З. Лисий Володимир Данилович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во “Наукова думка”, 2009. – 790 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lysy_V_D (останній перегляд: 20.06.2018)

Лазарович, М. Активні діячі ЗУНР на Тернопільщині [Текст] / М. Лазарович // Ї. — 2010. — Ч. 63. — С. 77—90.— Режим доступу: http://shron1.chtyvo.org.ua/Chasopys_Ji/N63_Ternopil.pdf, вільний.

Кость, С. А. Лисий Володимир Данилович [Текст] / С. А. Кость, Б. Б. Крив’як // ЕСУ / Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. — Київ, 2014 – . Режим доступу: http://esu.com.ua, вільний.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.