ЛИЧКІВЦІ | Гусятинська громада | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

ЛИЧКІВЦІ — село Гусятинського (до 2020; з 2021 —  Чортківського) району Тернопільської області в складі Гусятинської територіальної громади. Розташоване при впадінні у р. Гнила (права притока Збруча, басейн р. Дністер) її правої притоки р. Тайна й підніжжі західних схилів відрог Товтрової гряди, за 10 км від районного центру і найближчої залізничної станції Гусятин. Через Личківці проліг автошлях Тернопіль–Гусятин. Територія – 5,58 кв. км. Дворів – 365 (2014). Населення – 1167 осіб (2014).

За археологічними даними, поблизу Личківців виявлено пам’ятки трипільської культури, на території села – поселення давньоруської культури.

Перша письмова згадка – 1427 р., власність шляхтичів Жеґоти і Станіслава. 1485 р. Петро з Личковець заставив село Яну Сєцєху з Городниці. 1522 р. населений пункт отримав міські права.

У 1562 р. згадане як місто, одним із власників котрого був Ян Каліновський. Згодом Каліновський збудував у Личківцях замок. Він стояв на високому плато, що утворили річки Гнила і Тайна, тому частково повторював обриси місцевості на півночі та півдні.

Зі сходу мури сходилися під гострим кутом в оборонну вежу. Перед нею були штучні мури. Із заходу стояла в’їзна вежа, а мур підсилювався ровом. У центрі замкового укріплення височів костел, що належав до системи оборони.

Назва походить, імовірно, від слів “лик, лице, личко” – обличчя. За легендою, в селі загинув, керуючи обороною, син воєводи, якому татари спотворили лице, ще живому відтяли щелепу, тоді відрубали голову й посадили її на палю. За іншою версією, село назване від господарської діяльністі місцевого населення – плетіння личаків, взуття з лика.

У 1672–1699 рр. Личківці – прикордонний із Туреччиноюнаселений пункт Польщі. На початку 18 ст. замок втратив оборонне значення і почав занепадати. При власниках Заборовських у 18 ст. населений пункт отримав статус села.

Після 1-го поділу Речі Посполитої Личківці з 1772 р. належали до Австрії (Заліщицький, із 1816 р. – Чортківський циркул). Протягом 1863–1914 рр. – Гусятинського повіту. Від 1870-х рр. велика земельна власність належала Кіммельманам. Діяли філії товариств “Просвіта”, “Луг”, “Сільський господар” та інших.

У листопаді 1918 р. в Личківцях проголошено владу ЗУНР; восени 1920 р. встановлено польську владу. Протягом 1921–1939 рр. село – Копичинецького повіту Тернопільського воєводства. Після 17 вересня 1939 р. в Личківцях встановлено радянську  владу. Від січня 1940 р. до травня 1963 р. село – Гусятинського району.

Від 6 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. – під нацистською окупацією. В роки німецько-радянської війни до Червоної армії мобілізовано з Личківців 153 чоловіки, 81 із них не повернувлися додому.

За даними видання “Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга друга (Т., 2012) за участь у національно-визвольній боротьбі українського народу репресій зазнали 16 жителів села.
1948 р. у селі створено колгосп; 1990-х рр. розпайований.

Із травня 1963 р. до січня 1965 р. Личківці – Чортківського району; відтоді й донині – Гусятинського району.

Пам’ятки:

  • церква святого Миколая (1850, мурована),
  • костел Непорочного зачаття Діви Марії (1706, реставрований у 1728, в крипті якого поховано ґенерал-ад’юнтанта Війська Польського, учасника французького походу на Москву 1812 Я. Шептицького).
  • руїни замку (17 ст.),
  • житловий будинок-вілла (19–поч. 20 ст., мурований, споруджений у романтизованих
    формах ґотики з елементами бароко).
  • символічна могила УСС (1990 р.);
  • фіґура-монумент “Тіням померлих душ” – жертвам епідемії холери 1830–1831 рр., від якої померли близько 200 осіб (1831).
  • пам’ятники:
    • М. Заборовському (1832, реставрований у 1988; який загинув під Можайськом під час військового походу Наполеона 1812);
    • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969),
    • пам’ятний хрест на честь скасування панщини (1848),
    • братська могила воїнів радянської армії (1985).

Діють ЗОШ 1–3 ступенів, дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв’язку, торгові заклади.

У Личківцях народилися:

  • польський поет, представник “української школи” Тимон Заборовський (1799–1828),
  • економіст-податківець Михайло Калитюк (1964 р. н.),
  • журналіст (член НСЖУ), літератор Ольга Казимирович (1979 р. н.).

Є пам’ятка природи – 350-річна липа.

На північ від села простягається лісовий масив Товтрового кряжу, територія  якого належить до державного заповідника “Медобори”.

Джерела:

Астаф’єв, О. Трагедія одного кохання [Текст] : [трагічна доля одного із найвидат. представників укр. поет. школи в пол. літературі Тимона Заборовського] / О. Астаф’єв // Вільне життя плюс. – 2012. – № 54 (20 лип.). – С. 6. – (Сторінка історії) ; Свобода. – 2012. – № 19 (16 берез.). – С. 8. – (Про наших земляків).

Бориско, М. Школо моя величава! [Текст] / М. Бориско // Вісник Надзбруччя. – 2017. – № 10 (3 берез.). – С. 4.

Добрянський, В. На берегах Збруча приносили в жертву християн [Текст] / В. Добрянський // Місто. – 2012. – № 28 (18 лип.). – С. 19 : фот.

Золотнюк, А. Принади Личківців і Трибухівців [Текст] / А. Золотнюк // Вільне життя. – 2011. – № 78 (5 жовт.). – С. 4 : фот. кольор. – (Сільські будні).

Кучмій, М. Чи піднімемо з руїн історію [Текст] : [про історію та стан пам’яток архітектури у Личківцях Гусят. р-ну] / М. Кучмій // Четверта влада. – 2008. – 16 січ. – С. 6 : фот.

Личківці [Текст] / О. Гофман, Б. Мельничук, Г. Оліяр, В. Щавінський // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль, 2014. — T. 2. — С. 80—81.

Личківці запрошують [Текст] : путівник / упоряд. : Л. Андреїв [та ін.]. – [Б. м.] : ФОП Стецюк Я.Ф., [20–?]. – 11 с. : фот. кольор. – (Туристичні перлини України).

Сторожук, С. Збруцький культовий центр [Текст] / С. Сторожук // Вісник Надзбруччя. – 2016. – № 12 (18 берез.). – С. 3 : фот. – (Говори, історіє!).

Третяченко, О.  У гостях у Збруцького ідола [Текст] : [про пам’ятку язичн. періоду історії нашого краю] / О. Третяченко // Вільне життя. – 2010. – 8 верес. – С. 9 : фот. кольор. – (У пошуках таємниць).

Шостак, А. Ющенко зацікавився пам’ятками Тернопілля / А. Шостак // RIА плюс. – 2008. – 2 квіт. – С. 2. – (Новини).

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.