ЛОЗИНСЬКА Марія Степанівна

05.04.2017 | Автор: | Категорія: Діячі культури й мистецтва
ЛОЗИНСЬКА Марія Степанівна (з дому – Сафіян; 1921, м. Копичинці – 2007, США), самодіяльна актриса, громадська діячка. Закінчила «Рідну школу» в Копичинцях та учительську семінарію в м. Львові. Діяльна у «Просвіті», «Союзі українок» та інших товариствах, хорі «Боян», драматичній студії.

Мало хто знає, що перша актриса західноукраїнського кіно Марія Сафіян (у заміжжі Лозинська) – уродженка Копичинців. Саме вона знялася в першій українській повнометражній художній стрічці «Для краси і добра».

На початку ХХ століття кооперативний союз у Копичинцях був одним із найпотужніших. Уже в 1930-х роках Копичинці були європейським містечком, бо торгували з Польщею, Австрією, Німеччиною.

Тож кооперація вирішила зняти пропагандистський фільм про українські звичаї та обряди. Знімався він на Львівщині — тільки акторка була наша. її партнер по стрічці Андрій Поліщук був співаком Львівської опери. Відсидів згодом 10 років на Воркуті, помер у Львові.

Зйомки проходили упродовж 1936-1937 років. Автори сценарію Р. Купчинський і В Софронів-Левицький, оператор Ю. Дорош, меценати – Союз українських кооператив і Центросоюз у Львові. Зйомки відбувалися на Городенківщині (нині Івано-Франківська обл.) і в Копичинцях.

Пізніше Марія Лозинська пригадувала: «Коли знімався фільм «Для добра і краси», був 1936 рік. Фундатором цього фільму був «Центросоюз», який знаходився у Львові. Ми творили тоді кооперацію, і нам чудово виходило. У кожній місцевості ми мали свою крамницю, де торгували яйцями чи фасолею. То все йшло на експорт. Масло, приміром, ішло на цілу Європу і мало дуже добру опінію.

Сюжет того фільму такий: хлопець-заводіяка б’ється десь на ярмарку, його, закривавленого, забирає справник, який на селі провадив кооперацію. Дочка справника доглядає за хворим, а той в неї закохується.

Але вона не хоче його, бо каже, що він нічого не знає про українську кооперацію. А я, власне, грала ту дочку. Вона дає йому книги, він займається просвітою. Потім вони одружуються. В кінці фільму такий кадр: він читає книжку, а я до нього пригортаюся.

Але в тому фільмі було багато романтики, фольклору: дуже мальовничі сцени на ріці, коли перуть білизну, або коли хлопець оре кіньми і співає. А того хлопця грав Андрій Поліщук, який вчився у Львові на співака. А потім — українське весілля зі старими музиками, строями і т. д. У мене був чудесний вінок на голові. Пізніше той фільм крутили по всіх містечках і по селах, де були кооперативи».

Знімав стрічку товариш Маріїного брата Юрій Дорош, котрий випадково опинився в Копичинцях і побачив Марію на концерті, присвяченому Шевченкові.

«Я була тоді молода ще і гарна. І він мені запропонував цю роль, — пригадувала пізніше Марія Лозинська. — Юрко був і режисером, і оператором. Пізніше сценарій написали Роман Купчинський і Василь Софронів-Левицький. То був ще не кольоровий, але вже озвучений фільм».

Непрофесійні молоді актори, оператор і режисер в одній особі, в батьківській хаті якого жила знімальна група, несприятливі погодні умови (безсніжна зима і дощове літо), хоча за сценарієм у фільмі треба було показати всі чотири пори року…

Труднощів було чимало, проте їх долав голий ентузіазм, бажання створити своє кіно. «Дошкульно відчувається в такій праці брак фахового помічного персоналу, — писав Юрій Дорош. — Немає ще ні режисера, ні вишколених фільмових артистів. Та все ж таки я вірю, що й до цього дійдемо. Мусимо виплекати й придбати все. Ця фільма, припускаю, проломить леди недовір’я. Ширші кола громадянства заінтересуються рідною фільмою. Знайдуться капітали, й можна буде розгорнутися на весь світ».

Якби не мова, то можна було б припустити, що ці слова належать сучасному українському кінематографістові, правда ж? Бо й нині наше кіно тільки воскресає з попелища. А тоді, під час зйомок першого західноукраїнського ігрового фільму, його актори отримували всього по п’ять злотих за один знімальний день.

Дуже важко було Андрієві Поліщуку, котрий мусив довго лежати в самій сорочці на снігу, в мороз і віхолу. Проте згодом він написав: «Це дуже приємна праця. Для мене тим більше вона цікава, що це перша українська фільма. Я щиро тішуся, що мені пощастило брати в ній участь. Працюю з правдивим вдовіллям і сподіюся, що ці перші піонерські кроки у нашім фільмовім мистецтві не змарнуються, а створять підставу до вищого лету…»

І от у 1939 році у Львові відбувся прем’єрний показ кінострічки. Кінофільм демонстрували в усіх повітових містах Галичини для пропаганди кооперативного руху.  Ось як відгукнувся на стрічку журнал «Жіноча воля» (№8, 1939 рік): «Наша краєва запопадлива кооперація випродукувала дуже цікаву пропагандивну фільму «Для добра і краси»… Фільма ця, що представляє найголовніші моменти нашого побуту та звичаїв і забав, об’їхала вже майже весь край, маючи всюди успіх, що викликує навіть у декого заздрість»На жаль, фільм був втрачений під час ІІ Світової війни.

У 1944 році Лозинська еміґрувала до Австрії. Від 1950 – в США (м. Нью-Йорк). Займалася громадсько-патріотичною діяльністю. Упродовж 20 років була секретарем Головної управи Об’єднання жінок оборони чотирьох свобід України. 

Не раз приїжджала в Україну, брала участь у роботі 2-го з’їзду НРУ, 2-го Всесвітнього форуму українців, святкуванні 50-річчя УПА в Києві, Львові, на Волині (1993). Й своїх дітей Ларису й Аскольда Марія Степанівна виховала українцями. Аскольд Лозинський очолював свого часу Світовий конгрес українців, був радником Віктора Ющенка під час його президентства.

Марія Лозинська підтримувала зв’язки з фундатором копичинського музею Орестом Савкою, приїжджала до рідного містечка, залишила спогади про зйомки фільму. І добру пам’ять про себе як першу акторку західноукраїнського кіно, чим і пишаються мешканці Копичинців. У місцевому музеї є куточок, присвячений стрічці та головній акторці Марії Сафіян.

Джерела

Гаврильцьо, І. Лозинська Марія Степанівна [Текст] /І. Гаврильцьо, Л. Щербак // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 385 —386.

Костишин, Л. Перша актриса — з Копичинців [Текст]  / Л. Костишин // Вільне життя. — 2017. — 29 берез. —С. 7. — (До витоків нашого кіно).

Савка, Б. Копичинці: Мандрівка через століття [Текст] / Б. Савка. —  Тернопіль, 2001.

 

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 557 публікацій.

Залишити відповідь