ЛОҐУШ Володимир Іванович

20.11.2019 | Автор: | Категорія: Адвокати | Правники
ЛОҐУШ Володимир Іванович (25.08.1904, с. Язловець, тепер Бучацького p-ну Тернопільської обл. -1979, м. Хабаровськ, Російська Федерація) — адвокат, доктор права, громадський діяч.

Народився в с. Язловець, тепер Бучацького p-ну Тернопільської обл. З дитячих літ мешкав у с. Передмісті на Бучаччині. Навчався в гімназії в Бережанах і Тернополі.

Правничу освіту здобув у Краківському університеті, який закінчив у 1929 р. Під час навчання очолював у Кракові українське студентське товариство «Життя», співпрацював з  прокомуністичною організацією «Українське селянсько-робітниче соціалістичне об’єднання» (Сель-Роб), підтримував дружні стосунки з літератором і публіцистом Ярославом Ґаланом.

Від осені 1929 р. жив і працював у Бережанах. Спочатку був помічником адвоката в канцелярії Михайла Західного, а згодом вів самостійну адвокатську практику (1934).

Наприкінці 1937 р. здобув ступінь доктора права. Від прокомуністичної діяльності відійшов, став прихильником Української соціалістично-радикальної партії. Брав активну участь в українському громадсько-політичному і культурно-освітньому житті: голова товариства «Просвіта» в Бережанах (1938), входив до керівних органів інших українських організацій.

14 вересня 1939 р. разом з Володимиром Бемком, Францом Коковським та Михайлом Степаняком боронив трьох молодих українців за звинуваченням у приналежності до ОУН. Це був останній
політичний процес Польської держави в Бережанах проти українців – членів ОУН.

Після утвердження радянської влади восени 1939 р. працював заступником редактоpa газети «Червона Бережанщина». 24 грудня того самого року його заарештували органи НКВС. Слідство тривало у Тернополі.

Одним із свідків у справі був Франц Коковський, який на допиті заявив, що «не пам’ятає ні одного випадку, щоб можна було конкретно підтвердити антирадянську діяльність Володимира Логуша».

Через відсутність будь-яких компрометуючих матеріалів заступник обласного прокурора
виніс у кінці квітня постанову про припинення слідства і звільнення з-під варти заарештованого, однак його на волю так і не випустили.

21 серпня 1940 р. справу передали на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР, яка 23 грудня винесла вирок – 5 років виправно-трудових таборів. Ув’язнення відбував у Плісецьку Архангельської області.

У грудні 1944 р. звільнений і відразу призваний у діючу армію. Воював на фронті в Прибалтиці та Пруссії, в бою під Кенігсбергом (нині Калінінґрад, Росія) у квітні 1945 р. його важко поранили. Аж у серпні видужав і повернувся до рідного села.

У 1950 р. радянська влада разом з сім’єю виселила Володимира Логуша у Хабаровський край (Росія), оскільки його брат Омелян був активним учасником Української повстанської армії. Звільнений 1956 p., оселився в м. Хабаровську (Росія) і працював до виходу на пенсію бухгалтером у конторі «Електропостачпобуту».

Реабілітований Президією Верховної Ради СРСР 31 травня 1967 р. Володимир Лоґуш помер у м. Хабаровську 1979 p., де й похований.

На честь Володимира Лоґуша і на згадку про його участь як захисника у останньому політичному процесі Польської держави в Бережанах проти українців – членів ОУН відкрито меморіальну таблицю.

Джерела

Петрів, М. Й. ЛОҐУШ Володимир Іванович [Текст] /  Петрів, М. Й. // Петрів, М. Й. Українські адвокати: державні, громадські, політичні та культурноосвітні діячі кінця XIX — першої половини XX ст. — Кн. 1. = Ukrainian advocates: state, socio-political, cultural and educational activists of the late XIX — first half of the XX century. — Vol. 1. — Київ, 2014. — С. 211—214 : фот. — (Бібліотека Адвокатури України; Т. 1 = Library of the Advocacy of Ukraine; Vol. 1). — Режим доступу: http://shron1.chtyvo.org.ua/Petriv_Mykhailo/Ukrainski_advokaty_derzhavni_hromadski_politychni_ta_kulturno-osvitni_diiachi_kintsia_XIX_-_pershoi.pdf, вільний.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2975 публікацій.

Залишити відповідь