ЛІПІНСЬКИЙ Кароль-Юзеф

 lipinsky
ЛІПІНСЬКИЙ Кароль-Юзеф (30.10.1790, м. Радзинь, нині Польща – 16.12.1861, с. Вірлів, нині – Зборівського р-ну Терноп. обл.), польський скрипаль, композитор.

Кароля Ліпінського справедливо вважають одним з найвидатніших скрипалів-віртуозів. Його музичні дуелі з Ніколо Паганіні захоплювали багатьох, а суперечки про те, хто ж переміг у цій битві скрипалів, тривають і нині.
Дитинство Ліпінського не обіцяло слави. Народився в сім’ї скрипаля при дворі Потоцьких, в містечку Радзінь (Radzys Podlaski) в 1790 році. Перші уроки скрипкової гри отримав від батька Фелікса Ліпінського – скрипаля й диригента.
В 10 років скрипкою володів досконало. Трішки подумавши, змінив її на віолончель, на якій грати вчився самотужки. В 1799 році батька Ліпінського, Фелікса, призначили диригентом театру Адама Стаженського у Львові. Незабаром Кароль приєднався до оркестру як скрипаль.

Його талант помітили і до 1809 року Кароль став першою скрипкою театру, а в 22 роки – диригентом і музичним директором театру. Завоювавши серця місцевої публіки, в 1814 році Кароль Ліпінський вирушив до столиці Австро-Угорської імперії – Відня, де зустрівся з відомим німецьким скрипалем Людвігом Спором. За його порадою покинув диригування і сконцентрувався на вдосконаленні гри на скрипці.

Повернувся у Львів, звільнився з театру й три наступні роки життя присвятив грі на скрипці й творенню музики. З 1817 року дав серію скрипкових концертів у Львові, Мілані, Венеції, Падуї…

1818. Після одного з концертів польський скрипаль  став володарем скрипки Страдіварі. Знаменитий і вже старий італійський скрипаль Сальвіні був захоплений грою молодого і маловідомого у Західній Європі скрипаля зі Львова. Це був перший європейський тур Ліпінського, і успіх перевершив всі очікування. Після концерту Сальвіні запросив Ліпінського до себе. Пізніше Ліпінський пригадував:

Сальвіні зустрів мене дуже тепло. Як тільки я приготувався грати, він зупинив мене і сказав: “Будь ласка, дайте мені свою скрипку”. Я підкорився. На моє здивування, Сальвіні міцно схопив мою скрипку за гриф і зі всієї сили ударив нею об стіл. Вона розлетілася на друзки…Потім Сальвіні холоднокровно попрямував до футляра, що лежав на тому ж столі, витягнув скрипку  і вручив її мені: «Спробуйте цей інструмент.”

Так польський скрипаль Кароль Ліпінський став володарем скрипки Страдіварі. Після смерті Ліпінського вона була названа його ім’ям – скрипка Страдіварі Ліпінського. Скрипка належала багатьом відомим скрипалям. Її сьогоднішня вартість -близько 3,5 млн дол.
У ХХ ст. скрипка Страдіварі Ліпінського зникла з поля зору, але в 2008 році знову “випливла” у США, де один колекціонер інкогніто передав її у позику філармонії Мілуоки. В 2014-му, на жаль, була вкрадена.
Досі Кароля Ліпінського вважають єдиним віртуозом-скрипалем, який кинув серйозний виклик Паганіні. Познайомились вони у 1818 році і Паганіні був вражений віртуозністю львівського скрипаля.  У тому ж таки 1818 році маестро дали кілька спільних концертів в Пьяченці, що увійшли до музичної історії, як великі дуелі скрипалів.

І незабаром європейські шанувальники зав’язли у суперечках, які тривають досі: хто кращий – Паганіні чи Ліпінський?  Попри “змагання” за першість між скрипалями виникла дружба. Паганіні запропонував Ліпінському спільний тур Європою, але Кароль відмовився: він мав інші плани і вже нудьгував за сім’єю, що залишилась у Львові.

Проте Паганіні й Ліпінський продовжили спільні концерти в кінці 1820-х (включно з виступом на коронації Миколи I (1829), які викликали величезний ажіотаж. Паганіні присвятив один із концертів для скрипки Ліпінському і той відповів взаємністю.

Врешті-решт, “дуелі” і постійні суперечки в пресі – хто кращий скрипаль, внесли тріщину у дружбу. Роздратування Паганіні зростало з популярністю Ліпінського і… вони перестали спілкуватися.

Якось відповідаючи на запитання, хто на його думку, є найкращим скрипалем у світі, Паганіні видав свій знаменитий дотеп: “Я не знаю, хто найкращий, але я точно знаю, хто другий – Кароль Ліпінський”.

Проте, після смерті Паганіні за його ж заповітом, К. Ліпінський, у числі дев’яти кращих скрипалів Європи, отримав у подарунок одну зі скрипок великого музиканта.

Ліпінський й надалі з величезним успіхом продовжував виступи в європейських столицях. Він виконав власний концерт для скрипки перед королівським двором в Лондоні.

У Відні був визнаний почесним громадянином австрійської столиці. Ліпінський був першим виконавцем в Європі української народної пісні “Їхав козак за Дунай” – мелодія була представлена під час виступів у Парижі.

У 1839 році Ліпінський прийняв запрошення стати музичним директором знаменитої філармонії в Дрездені. Тоді ж у нього три роки навчався геніальний український скрипаль самородок Артем з кріпаків, котрий став прототипом Тараса у повісті “Музикант” Тараса Шевченка.

Збереглося цікаве свідчення впливу особистості Кароля Ліпінського на його мистецтво. Петро Григорович Галаган, власник маєтку в селі Дехтярі на Полтавщині, де Артем був концертмейстером поміщицького оркестру, писав у листі до племінника в 1843 р.: “Дуже радий, що Артемій був для тебе корисним. Скажи йому, щоб він не забував настанов Ліпінського і виконував їх… Признаюся, радий був би його почути”.

Останньою артистичною подорожжю скрипаля була подорож до Києва 1846 року. Там же він зустрічався з Тарасом Шевченком. На сторінках повісті “Близнецы” поет описував величезне захоплення слухачів грою талановитого скрипаля, згадував, як він виконав власні варіації на тему західноукраїнської пісні “Чи я така уродилась” (“Шумить, гуде дібровонька”).

У 1859 році Кароль Ліпінський захворів — йому відняло ліву руку. Втративши можливість грати на скрипці, купив невеликий маєток у с.Вірлові на Зборівщині, де організував однокласну музичну школу з українською мовою навчання.

Помер  Ліпінський у селі Вірлів 16 грудня 1861 р. від астми. Його могила знаходиться на старому католицькому цвинтарі в центрі села поруч з церквою Св. Михаїла. В минулому це була каплиця родини Ліпінських зі склепом. Каплицю було зруйновано, а на місці склепу нині пагорб.

У 1863 році на могилі споруджено пам’ятник (архітектор Т. Єзовський) – високу колону корінфського ордера, увінчану хрестом. Колону оточують чотири 150-літні липи, а по боках постаменту — алегоричні барельєфні композиції. Згідно заповіту скрипаля прибуток від маєтку ішов на заснування фонду, з котрого виплачувались би стипендії молодим обдарованим скрипалям для навчання у Львові, Неаполі, Відні. Фонд проіснував до початку І Світової війни.

***

Пам’ять про Ліпінського збереглась у Польщі. Його  ім’я носять вулиця Кракова (міста, де він ніколи не жив) і  славетна Відома музична академія у Вроцлаві. Пам’ятає Маестро й Тернопільщина.

Як пригадує Любомира Бойцун на сторінках львівського часопису “Ї”: У п’ятдесятих роках XIX ст. у місті славився дім Антона Ліпінського – брата відомого польського скрипаля Кароля Ліпінського, – який був осередком музичного життя. Антон був чудовим віолончелістом, він разом із дружиною-піаністкою давав концерти для друзів і гостей. Звучала тут і музика, написана ще одним братом – Феліксом Ліпінським.”

Цікаво й те, що першою спробою дати тернопільським дівчатам середню освіту було створення приватного вищого наукового закладу для сестер Ліпінських.Із початком Першої світової війни ліцей припинив діяльність, сестри виїхали з міста. Згодом приміщення продали, і з 1 вересня 1921 року в ньому розташувалося воєводське управління.

Дослідженням життя і  творчості Кароля Ліпінського займалися відомі дослідники й краєзнавці Петро Медведик, Гаврило Чернихівський, Ігор Дуда, Богдан Мельничук… У Зборівській газеті “Радянське село” (1987, травень) опубліковано нарис-есе львівських авторів Романа і Якима Гораків “Скрипка для Ліпінського”.

З нагоди 200-річчя Кароля Ліпінського  у Вірлові, Зборові та Тернополі відбувалися святкові урочини та ювілейний концерт в обласній філармонії.

У серпні 2006 року з нагоди завершення реставрації пам’ятника на могилі композитора у Вірлові пройшли урочистості, організовані повітовою управою міста Радзинь, Генеральним консульством Республіки Польща у Львові та Тернопільською  облдержадміністрацією.

***

Джерела:

Григорьев, В. Ю. Кароль Липинский [Текст] / В. Ю. Григорьев. — Москва : Музыка, 1997. — 159 с.

Ліпінський Кароль-Юзеф (Lipiński Karol Józef; 30.10.1790, м. Радзинь, нині Польща — 16.12.1861, с. Вірлів, нині Зборів. р-ну) — польський скрипаль і композитор [Текст] / П. Медведик [та ін.] // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль, 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 374.

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2000 рік [Текст] : бібліогр. список / уклад. М. В. Друневич. — Тернопіль : Опер. друк, 1999. —  С. 76-77.

Мельничук, Б. Ще раз про Кароля Ліпінського [Текст] / Б. Мельничук, Б. Петраш // Вільне життя. — 2008. — 10 черв. — С. 7. — (Незабутні).

Новосядлий, Б. Скрипічна мелодія на українсько-польський мотив [Текст] / Б. Новосядлий // Свобода. — 2006. — 14 жовт. — С. 6.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2376 публікацій.

Залишити відповідь