Кутківці (м. Тернопіль)


КУТКІВЦІ — мікрорайон м. Тернопіль, до 1958 р. – село, центр однойменної сільської ради Козлівського району (нині смт Козлів належить до Козівського району). Розташоване на правому березі р. Серет. 

Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки черняхівської культури. Відоме від 1-ї половини 16 ст. як власність братів Чистилівських. Назва походить, імовірно, від місця розташування – «в куті».

26 серпня 1547 р. Ян Тарновський із сином отримав від короля у довічне володіння с. Кутківці. Щоб убезпечити Тарнополь (Тернопіль) від татарських нападів, Ян Тарновський 16 травня 1548 р. домігся від короля дозволу на утворення ставу між берегами Серету біля села Кутківці, тобто на місці, де він розташований і нині.

У 17 ст. село неодноразово зазнавало руйнувань від турецько-татарських набігів. Про Кутківці є згадка в «Люстрації Львівського воєводства 1661–1665». У 1740-х рр. село – власність Яреми (Йосифа) Гондорфа, який 19 листопада передав його Юзефові Потоцькому.

7 лютого 1762 р. король розширив права й на дружину Ю. Потоцького Терезу з Оссолінських. Після смерті Ю. Потоцького і Терези село належало Францішкові Коритовському. Від 1860-х рр. діяла однокласна школа, від 1920-х – двокласна. 1895 р. в селі було 166 будинків, 965 жителів (з них – 474 чоловіки); функціонували фільварок, ґуральня, броварня, млин.

У 19–на початку 20 ст. душпастирювали Пантелеймон Рейтаровський (1832 р.), Даниїл Лавринів (1841 р.), Юліан Мандичевський, Йосиф Кравчук, Григорій Скасків (1913–1921), Теодор Кордуба та
ін. В УСС і УГА воювали В. і М. Болюхи та ін.

До 1934 р. село становило окрему ґміну; збереглася печатка, у центрі якої зображені коса, рогач і граблі, навколо напис «Уряд гмінний Кутківці». Власник фільварку – Рудольф Галль.

У 1931 р. в селі – 253 будинки, 1330 осіб. Діяли філії товариств «Просвіта», «Сокіл», «Січ», «Сільський господар», «Союз Українок», «Рідна школа» та ін., Братство тверезості, кооператива, хор.

У вересні 1930 р. під час пацифікації майно українських установ знищено, громадських активістів побито й заарештовано. Протягом 1934–1939 рр. село належало до ґміни Янівка, нині с. Підгородне Тернопільського району.

Населення займалося рільництвом і плетенням кошиків із лози. У селі росло багато садів –кутковецькі вишні користувалися попитом у Тернополі. Був млин Якуба Галля, зруйнований у роки Другої світової війни. 18 липня 1938 р. страйкували сезонні робітники фільварку.

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 47 уродженців Кутківців. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об’єднань Антон, Галина та Степан Кутові, Микола Латюк, Микола і Михайлина Сагадини, Теодосій Ференц й ін.

У квітні 1944 р. внаслідок польсько-українського протистояння було знищено господарства
кількох поляків. 1947 р. в Кутківцях квартирував гарнізон внутрішніх військ МВС.

У 1948 р. створено колгосп. 21 серпня 1948 р. органи МДБ допитали 20 осіб, котрі під час війни були вивезені на примусові роботи в Німеччину. 17 жовтня 1948 р. в селі розкидані протиколгоспні листівки.

У лісопарку поблизу Кутківців влітку 1989 р. відбувся Міжнародний симпозіум-пленер із декоративно-паркової скульптури «Медобори-89», в якому брали участь митці з країн Європи; нині композиції, що тоді створили скульптори, прикрашають Тернопіль.

Є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1858, мур.), св. Миколая (2001), каплички св. Бориса і Гліба (поруч триває будівництво храму) та Пресвятої Богородиці, «фіґура» Матері Божої, пам’ятний хрест на честь заснування Братства тверезості (1874).

Діють ЗОШ No 25, Будинок культури, навчально-виховний комплекс No 32, терапевтичне відділення 3-ї міської лікарні, обласна ветеринарна лікарня, відділення зв’язку, насіннєва станція, деревообробний цех, студія «TV-4», ПМП «Кутківці», ресторан «Хутір», бар-ресторан «Монако», ретрансляційна вежа (перший прийом телепередач у Тернополі проведено у 1958), аптека, клуб верхової їзди «Стара Підкова», торгові заклади.

У Кутківцях народилися громадсько-політичний діяч в Україні й в Австралії, сотник УГА Василь Болюх (1889–1953; його ім’я присвоєне вулиці), його сини журналіст Мирослав та підприємець Юрій Болюхи, лікар, організатор охорони здоров’я Ярослав Когут (1902–р. см. невід.), кіносценарист Теодозій Ференц (1913–1938).

1898 р. перед мешканцями Кутківців виступав Іван Франко. Тут нині проживають господарники, громадсько-політичні діячі Володимир Болєщук (1974) і Богдан Левків (1950).

Лісопарк «Кутківці» належить до реґіонального ландшафтного парку «Загребелля», поблизу розташовано «Ближній пляж» – місце літнього відпочинку тернопільців; є теплохідна стоянка.
Видано історико-кразнавчий нарис Г. Рибака та Б. Мудрого «Кутківці» (Тернопіль, 2000).

Джерело

Болєщук, В. Кутківці [Текст] / В. Болєщук, Н. Українець, Б. Хаварівський //Тернопільщина. Історія міст і сіл [Текст] : у 3 т. Т. 1. — Тернопіль, 2014. — С. 342—343.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 868 публікацій.

Залишити відповідь