КУПЧИНЦІ, село в Тернопільській області

КУПЧИНЦІ – село в Козівському районі. Центр сільради, якій підпорядк. с. Драгоманівка. Розташ. за 25 км від райцентру й 2 км від найближчої залізничної станції Денисів-Купчинці. Населення 1194 особи (2003)

Село, центр сільської ради, якій підпорядковане село Драгоманівка. Розташоване на лівому березі ріки Стрипа (ліва притока Дністра), за 21 км від районного центру й 2 км від найближчої залізничної станції Денисів–Купчинці.

Через Купчинці пролягає автошлях Бучач–Озерна. Географічні координати: 49° 26’ пн. ш. 25° 21’ сх.
д. Територія – 5,3 кв. км. Дворів – 493. Населення – 1124 особи (2014).

На околицях села виявлено залишки древнього городища 10–13 ст. У цей період тут було місто Бродилів.
За князювання Ярослава Осьмомисла (1153–1187) місто розквітло, завдяки тому, що він мав тут особистий маєток,
що простягався на території нинішніх сіл Купчинці, Драгоманівки, Мар’янівки, Йосипівки, Багатківців, Денисова… і сягав аж під Настасів.

У Бродилові був замок, монастир, ремісничі цехи, церкви. Працювали найрізноманітніші народні промисли. На правому березі р. Стрипа також була частина Бродилова, де жителі займались ремеслом і сільським господарством. Місто з’єднувалось греблею. Через Бродилів у давнину пролягав шлях із Галича на Теребовлю.

У 1241 р. Бродилів цілковито зруйнували монголотатарські орди хана Батия, молодих людей забрали в полон,
а старих і дітей повбивали. Згодом на лівому березі р. Стрипи виникло містечко Купчинці. Там відбувалися
торги.

Перша письмова згадка датована 1312 р. За давніми переказами на цій території довший період перебували
купці. Від слова “купчин” (купець) походить назва села. Першу достовірну історичну згадку про місто Купчинці
згадано в 1564 р.

Протягом 1648–1649-х рр. містечко разом із замком зазнало значних руйнувань. Поблизу Купчинець 30 липня 1650 р. козацький полковник Іван Богун розбив польське військо гетьмана Мартина Каліновського.

12 травня 1651 р. на переправі р. Стрипи, біля села відбулася битва козацьких полків із польськими військами.
28 листопада 1671 р. німецький мандрівник Ульріх фон Вердум, який подорожував Польщею відвідав Купчинці та залишив опис села у своєму діаруші (щоденнику).

З часів національно визвольних змагань в другій половині 17 ст. залишилися назви “Козакова долина” і “Татарня”. Ще до 1939 р. в Купчинецькому лісі була кам’яна плита (знищена в радянський час) з турецьким написом, під
якою поховано турецького пашу, вбитого під Підгайцями.

Замок у Купчинцях, побудований у 17 ст., не зберігся. У 18 ст. в містечку було дві церкви:

  • Воскресіння Христового (на Містечку, де був панський будинок)
  • Введення (на тім місці за дідича Юзефа Морісона побудована нинішня церква).

За переказом була і церква святого Миколая в тому місці, де була капличка й кам’яний хрест на пам’ять скасування панщини. У тій капличці була дуже стара ікона святого Миколая. Під час Другої світової війни
капличка розвалилася, а ікону занесли до церкви на горище і вона там згоріла. Недалеко від того місця був при
церкві цвинтар.

Коли засновано школу – невідомо. Але, як свідчить ґенеральна візитація Львівської єпархії, з 1760 р. при Введенській церкві будували школу. За Австрії і Польщі функціонувала початкова школа (4 класи), за радянської влади – повна середня школа.

З ініціативи Павла Думки в селі діяли читальня “Просвіти” (1874 р.), Братство тверезості (1878), “Сокіл”
(1891), “Січ” (1900), “Пласт” (1911), позичкова каса (1890), гурток “Сільський господар”, Спілка Ощадності та Позичок (1907, “Райфайзенка”) та інші товариства.

У 1900 р. Купчинці з присілками Юзефівкою та Мар’янівкою мали 5548 га землі. У 1907 р. в селі нараховувалось
4154 особи. До Леґіону УСС належали уродженці села:

  • поручники, діячі УСРП Тарас Думка – бухгалтер кооперативи “Надія” та Федір Думка;
  • січовий стрілець Михайло Косар – учасник боїв під Семиківцями та Потуторами, де потрапив до російського полону (1916);
  • старшина Іван Стадник – адвокат, від 1913 р. – в австрійській армії, старшина Микола Стадник – адвокат, Тимко Якимишин – торговець, які згодом воювали в УГА.

В 1921 р. війт Михайло Брода і писар Ілля Блажкевич відновили діяльність кооперативи “Надія”. 1925 р. відкрили
ковбасний цех, 1926 – побудували цегельню, цех із виробництва кухонного інвентаря, пошиття робочого
взуття. Найвищого розвитку кооператива досягла в 1929–1930 рр. Вона стала найбільшою сільською кооперативою у Східній Галичині і однією з найбільших у Польщі.

Восени 1930 р. поляки пацифікували жителів Купчинців. Поліція проводила в селі обшуки, нищила майно селян, розкидала стіжки, розшивала солом’яні стріхи, змішувала зерно, била та арештовувала людей.

У 1931 р. Дмитро Костів, Василь Пастух, Мирослав Питель, Іван Ружило, Михайло Шарик організували кооперативу “Боротьба”, яка почала діяти за матеріальної допомоги української діаспори. “Боротьба” видавала своїм членам довготермінові позики.

У 1933 р. стараннями Іванни Блажкевич і її помічників Миколи Коваля, Миколи Фіалки, Миколи Мазепи, Ярослава Думки була створена Денисівська районова молочарня.  До ОУН належав житель Купчинців Петро Філіма, який у 1934–1935-х рр. перебував у Березі Картузькій.

У 1939 р. у селі було 3020 осіб. Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 108 осіб. Радянська влада репресувала, згодом реабілітувала 24-х жителів села.

Протягом 1942–1953 рр. у боротьбі полягло 26 осіб із Купчинців: Ілля Білик, Григорій Водарський, Ярослав Гарматій, Григорій і Ярослав Думки, Ганна Загородна, Петро Зацний, Богдан й Іван Качуні та ін.

Пам’ятки:
  • церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1899, кам’яна),
  • капличка (1991, кам’яна),
  • братські могили воїнам Радянської армії  (1944) і Борцям за волю України (1991);

Пам’ятники:

  • І. Франку (1970, скульптор І. Гончар),
  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970),
  • П. Думці (1994, скульптор І. Мулярчук),

Пам’ятні хрести:

  • на честь скасування панщини,
  • заснування Братства тверезості (1878).

У квітні 2014 р. висаджено сад полеглим учасникам Євромайдану (“Сад Небесної сотні”).

Працюють ЗОШ 1–3 ступенів, дитячий садочок, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв’язку, торговий заклад.
Серед відомих жителів села:

  • Іван Блажкевич (1881–1945) – педагог, культурно-освітній діяч;
  • Ілля Блажкевич (1894–1978) – вчений-юрист;
  • Ілько Блажкевич (1873–1943) – дириґент, співак, музикант;
  • Олександр Вільчинський (1963 р. н.) – письменник, журналіст;
  • Катерина Данильчик (1949 р. н.) – педагог, громадсько-політична діячка;
  • Григорій Думка (1882–1951) – вчений-агроном;
  • Павло Думка (1854–1918) – поет, публіцист, посол (1908–1914) до Галицького сейму, громадський діяч;
  • Ольга Заставецька (1953 р. н.) – вчений-географ, педагог;
  • Богдан Качунь (псевда “Орел”, “Боркун” та ін.; 1912–1951) – учасник національно-визвольних змагань;
  • Микола Коваль (1889–1982) – педагог, самодіяльний актор, режисер;
  • Микола Косар (псевд. – Я. Чорнобривий, крипт. – Я. Ч.; 1897–1945) – самодіяльний поет; Михайло Косар (1895–
    1972) – громадський діяч;
  • Василь Криса (1904–1969) – публіцист, поет, культурно-громадський діяч;
  • Михайло (Маркіян) Мазуркевич (Майк Мазуркі; 1907–1990) – американський кіноактор, спортсмен;
  • Олекса Олійник (1888–1971) – військовик, правник, громадсько-політичний діяч;
  • Ярослав Олійник (1953 р. н.) – вчений у галузі економічної та соціальної географії;
  • Йосиф Парацій (псевдо “Петрик”; 1900–1956) – військовик, самодіяльний актор і музикант;
  • Богдан Пастух (1924–2009) – літературознавець, художник, педагог, громадський діяч;
  • Ігор Починок (1949 р. н.) – спортсмен, тренер (біатлон, лижні гонки);
  • Борислав (Борис) Скопівський (1931–2007) – журналіст, редактор, літератор, педагог, краєзнавець, громадський діяч;
  • Іван Стадник (1888–1979) – правник, публіцист;
  • Микола Стадник (1879–1947) – правник, публіцист, культурно-просвітній діяч;
  • Михайло Цибулько (1949 р. н.) – художник, науковець, педагог;
  • Нестор Чорній (1922 р. н.) – педагог, інженер, краєзнавець, публіцист;
  • Михайло Шкільний (1968 р. н.) – економіст, громадський діяч;
  • Ілля Якимишин (1891–1937) – правник.

У Купчинцях перебував І. Франко.  Володимир Хома видав книжку “Старовинні Купчинці” (Тернопіль, 2000).

Джерела:

Гоцул, В. Купчинці [Текст] /В. Гоцул, І. Хома // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 285-286.

Косар, М. Купчинці [Текст] / М. Косар, В. Хома, М. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 2. — Тернопіль, 2014. — С. 471—473 : фот. — Тернопіль, 2014. — Т. 2 : К — О. — С. 471—473.

Богданюк, Т. У Купчинцях заклали сад на честь Небесної сотні [Текст] / Т. Богданюк // Свобода. – 2014. – № 33 (23 квіт.). – С. 3 : фотогр. кол. – (Герої житимуть у наших справах і серцях).

Вандзеляк, Г. Купчинці – на мальовничій Стрипі… [Текст] / Г. Вандзеляк // Свобода. – 2007. – 10 лют. – С. 3 : фотогр. – (Сільські обрії)

Гайдукевич, Я. Іван Франко і Гарматії: краєзнавчий аспект [Текст] : виступ на наук.-краєзн. конф. “Іван Франко та національний духовний спадок” : до 150-річчя від дня народження Каменяра. Музей, 21 листоп. 2006 р. / Я. Гайдукевич // Не перервати б духовності нитку… : вибр. ст., виступи, бібліографія. – Тернопіль, 2009. – С. 218-227.

Гулей, І. Козацька могила поблизу Купчинців : (до 360-річчя початку національно-визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти) / І. Гулей // Вільне життя. – 2008. – 15 серп. – С. 6.

Гулей, І. “Холодний Яр” Юрій Горліс-Горський писав на Тернопільщині [Текст] / І. Гулей // Вільне життя плюс. – 2013. – № 16 (27 лют.). – С. 6 : портр. – (Постаті).

До 60-річчя Я. Б. Олійника [Текст] : [д-ра екон. наук, проф., декана географічного ф-ту КНУ ім. Шевченка, уродженця с. Купчинці Козів. р-ну ] // Український географічний журнал. – 2012. – № 4. – С. 72. – (Ювілеї)

Заморська, Л. Пошук дзвона став справою його життя [Текст] : Михайло Володарський знайшов, відчистив і повернув громаді [Купчинців] давнього красеня-дзвона / Л. Заморська // 20 хвилин. – 2009. – 20 лип. – С. 10 : фот.

Мороз, В. Strongman із Купчинців [Текст] : актором кіно і телешоу та спортсменом став у США М. Мазуркі – уродженець с. Купчинці теперішнього Козів. р-ну М. Мазуркевич / В. Мороз // RIA плюс. – 2016. – № 9 (2 берез.). – С. 19 : фот. – (Ретро).

Петрицин, Т. Велич Франкового духу [Текст] : [про перебування І. Франка в селах Козів. р-ну: Денисові і Купчинцях] / Т. Петрицин // Вільне слово. – 2016. – 26 серп. – С. 2 : фот. – (Видатні постаті).

Попадюк, О. Меморіал, як данина пам’яті героям сучасності [Текст] : [Меморіал пам’яті героям Небесної Сотні та воїнам АТО у с. Купчинці Козів. р-ну] / О. Попадюк // Вільне слово. – 2016. – № 19 (6 трав.). – С. 3 : фот.

Приступа, І. Унікальний старовинний дзвін у Купчинцях знайшли у ямі… для бараболі [Текст] / І. Приступа // Нова Тернопільська газета. – 2009. – 10-16 черв. – С. 5 : фото. – (Гарячі новини).

Савак, Б. Є в Денисові козацька могила [Текст] : до 360-річчя битви козаків з армією пол. шляхти / Б. Савак // Вільне життя. – 2011. – № 37 (13 трав.). – С. 6 : фот.

Савак, Б. Наш земляк – сподвижник національних надбань на Луганщині [Текст] : до 90-річчя від дня народження Б. Пастуха / Б. Савак // Вільне слово. – 2014. – № 38 (26 верес.). – С. 5 : фот. кольор. – (Наш календар).

Тарнавська, Н. 200-кілограмовий дзвін шукали 20 років [Текст] : у Купчинцях знайшли дзвін, який пролежав у землі 65 років після війни / Н. Тарнавська // 20 хвилин. – 2009. – 8-9 черв. – С. 1, 2 : фот.кольор.

Тиха, М.  Через півстоліття відшукали церковний дзвін [Текст] : [у с. Купчинці Козівського р-ну] / М. Тиха // Місто. – 2009. – 10 черв. – С. 8 : фот.

Через 65 років дзвін знайшли еменесівці [Текст] : [церковний дзвін знайдено в Купчинцях] // Вільне життя. – 2009. – 10 черв. – С. 4. – (Отакої).

Чорна, О. Дзвін озветься після 65 років мовчання [Текст] : [у Купчинцях знайдено старовинний дзвін] / О. Чорна // Свобода. – 2009. – 10 черв. – С. 14 : фото.кол. – (Дорога знахідка).

Чорній, Н. Зворушлива мелодія як спогад про героїку УГА  [Текст] : [творча зустріч з комп. та піаністом, уродж. краю Ю.Олійником] / Н. Чорній // Свобода. – 2008. – 20 черв. – С. 8 : фот.

Чорній, Н. З Україною в серці назавжди [Текст] : [про долю укр. адвоката О. Олійника, нашого краянина] / Н. Чорній // Свобода. – 2012. – № 8 (3 лют.). – С. 4. – (Нашого цвіту про всьому світу).

Чорній, Н. Свій вік він чесно одробив [Текст] : [доля укр. громад.-політ. діяча, адвоката, уродж. краю О. Ю. Олійника] / Н. Чорній // Вільне життя. – 2009. – 25 груд. – С. 6 : фото. – (Борці за Україну)

Чорній, Н. Сувенірний календар УПА [Текст] : [про учасників національно-визвольних змагань Козівщини] / Н. Чорній // Свобода. – 2014. – № 8 (24 січ.). – С. 3 : фот.

Штокало-Пархомчук, Я. Купчинецький каменяр [Текст] : [до 85-річчя від дня народж. краєзнавця, літературознавця, етнографа, публіциста, педагога В. Хоми] / Я. Штокало-Пархомчук // Вільне слово. – 2015. – № 7 (13 лют.). – С. 5 : фот. кольор. – (Видатні особистості району).

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1634 публікацій.

Залишити відповідь