КУЛЬЧИЦЬКА Зоя Григорівна

 

КУЛЬЧИЦЬКА Зоя Григорівна (02. 02. 1932, с. Ришавка Коростенcького району, нині Житомирської області) – майстриня де­коративно-ужиткового мистецтва, живописець, поетеса. Всеукраїнська літературно-мистецька премія ім. Іванни Блажкевич (2007).

Життєва дорога Зої Кульчицької виявилася вкрай непростою, звивистій і тернистою, довелося їй зазнати біль втрат і розлук, поразок і випробувань. Задатки до малювання у майбутньої художниці проявилися ще в трирічному віці.

Схильність Зої до живопису особливо вітав батько. Справа в тому, що він також художник, але робота кадрового офіцера не залишала достатньо часу на те, щоб удосконалювати свою майстерність. Тому батько робив все для того, щоб розвивати листі дочки талант. Крім малювання, маленька Зоя любила також танцювати, ліпити і вирізати.

Вперше художниця зазнала, що таке справжнє натхнення, ліплячи з глини фігурки різних звіряток. Ці «шедеври» пекла в печі разом з виробами батька – а він був справжнім майстром, ліпив все, що підказувала фантазія.

Крім того, шив і вишивав, робив добротні меблі. Але з початком війни його забрали на фронт, звідки через три роки він повернувся інвалідом. А згодом в 1948 році життя батька трагічно обірвалося.

У 1945 році доля закинула сім’ю в Тернопіль. Тут Зоя Кульчицька закінчила школу, вступила до навчального закладу, де отримала професію зв’язківця. Свою трудову життя Зоя Григорівна почала на Тернопільському центральному телеграфі.

У 1952 році вийшла заміж за військового льотчика і поїхала в Кримські степи. Але згодом повернулася в Тернопіль, де проживає до цього дня.  Працювала телефоністкою на Тернопільському поштамті (1949–1976), телетайпісткою заводоуправління Тернопільського комбайнового заводу (1976–1987). Відтоді – на творчій роботі.

Розвивати свій талант Зоя Григорівна вирішила тоді, коли в 1988 році вийшла на пенсію. З тих пір художниця поринула у світ живопису, декоративного мистецтва і поезії. Зою Кульчицьку називають любителем своєї справи, оскільки вона почала займатися мистецтвом без відповідної професійної підготовки.

«Я творю лише з уяви і з снів», – часто визнається художниця. І дійсно, більшість її картин нагадують епізоди з фантастичних снів: у них з’являються то романтичні замки, то казкові персонажі, то кумедні вигадані істоти. Назви деяких з них говорять самі за себе: «Пейзаж-фантазія», «Казковий будиночок», «Лісова казка».

Перша персональна виставка Зої Кульчицької відбулася в 1994 році. На ній було представлено понад шістдесят робіт. Того ж року пройшла ще одна виставка в Тернопільському педагогічному університеті.

Тоді ж майстриня почала створювати декоративні об’ємні композиції з природних матеріалів: сушеної трави, тирси, камінчиків, риб’ячих кісточок, різнобарвного листя, насіння, суцвіття дикорослих трав, цвіту дерев, а також пирію, гілочок різних кущів т.д.

З ДВП створювала українські хатки, замки, які потім оформляли різними матеріалами. Працювала також над картинами-пейзажами на українську тематику: шевченківська хата, горщики, паркани і т.д. Улюблені власні художні твори:

  • «Наш Тернопіль, Надставна церква»,
  • «Казковий пейзаж»,
  • «Казковий будиночок».

А своєрідним символом усієї творчості Зої Кульчицької стала декоративна композиція «Ранок». Адже ранок – це пора, що несе нові надії, сподівання і радість життя.

Зоя Григорівна Художниця неодноразово нагороджена грамотами та дипломами. А в минулому році Зої Кульчицький присвоєно звання лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Іванни Блажкевич за цикл картин на теми українських народних казок. Вона є членом літоб’єднання при Спілці художників України. Також п. Зоя отримала звання народного майстра України з нетрадиційного декоративного мистецтва.

Для творчості Кульчицької характерні романтична піднесеність у живописних ліричних пейзажах та фольк­лорність мотивів у композиціях із рослиних матеріалів. Окремі картини зберігаються в установах Тернополя.

За понад 20 років створила десятки картин у жанрі пейзажу й натюрморту, ряд композицій.  З. Кульчицька — учасниця обласних та всеукраїнських виставок. Персональні виставки мисткині відбулися в м. Тернополі в 1992, 1993, 2004 роках. Твори художниці зберігаються в приватних колекціях у багатьох країнах світу.

Твори:

  • живопис – «Зима» (1993), «Осінь. Фантазія», «Море» (обидва – 1994), «Пшеничне поле», «Лісова казка», «Вівчарик» (усі – 1997), «Світає» (1999), «Зимовий ранок» (2000), «Річка норовиста» (2002), «Околиця села» (2004);
  • об’ємно-декоративні композиції – «Ранок» (1994; диплом 1-го ступ. Всеукраїнської художньої виставки), «Рідний край» (1995), «Будиночок» (1997), «Іванко», «Квітка України», «Мавка і Лукаш» (усі – 2003).

Авторка інтимної і громадянської лірики, текстів пісень та романсів, гуморесок, байок, віршів для дітей. Проілюструвала власні поетичні збірки:

  • «Рапсодія осені» (2001),
  • «Моє ім’я – життя» (2002),
  • «Мозаїка душі» (2003),
  • «Поклик долі», «Не­бесний вернісаж», пісенник «Тан­го осені» (2009; усі – Тернопіль);

низку книг для дітей:

  • «Чомучка»,
  • «Маленькі сонечка»,
  • «Кольорові носики»,
  • ін.

На тексти поезій Зої Григорівни написали музику відомі тернопільські композитори. Зокрема, композитор, заслужений артист України Микола Болотний з незмінним успіхом співає її «Рушник» і «Лети ж, моя пісне». Цю ж пісню, але на іншу мелодію, виконує тернопільська співачка Світлана Сорочинська.

Перша пісня поетеси прозвучало в приміщенні кінотеатру ім. Івана Франка в 1995 році, називалася вона «Жорстокий романс». «Коли почула першу свою пісню, то мало не втратила свідомість від щастя», – згадує Зоя Кульчицька.

Своєрідним продюсером поетеси і художниці став її чоловік Валерій, який не тільки був першим критиком її віршів і картин, а й налагоджував контакти з відомими людьми. Він – саме та людина, яка щодня підтримує дружину і допомагає їй у всьому.

Джерела:

Кульчицька Зоя Григорівна [Текст] // Мистці Тернопільщини. Ч. 1. Образотворче мистецтво : бібліогр. покажч. / Департамент культури, релігій та національностей Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. В. Миськів ; авт. вступ. ст. І. Дуда ; ред. Г. Жовтко ; керівник проекту та наук. ред. В. Вітенко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2015. — С. 300—302. — (Мистецька Тернопільщина). — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/2016_mt.pdf (останній перегляд: 30.05.2019).

Зоя Кульчицкая: «Мои картины — эпизоды фантастических снов» [Електронний ресурс]  / Н. Красная. — 2008. — Режим доступу: http://tesv.ru/read/628, (останній перегляд: 30.05.2019).

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2339 публікацій.

Залишити відповідь